Габріел Булеца: «…я постійно шукаю нові засоби самовираження, нову форму, що визначається ідеєю, темою, змістом»

Необхідно розрізняти ці поняття, оскільки існує відмінність між ними. Під сучасним мистецтвом вважають твори, підготовлені  в період 1970-х і донині. «Актуальне мистецтво»  (contemporary art)  у сучасному дискурсі практикується як новітнє експериментальне, пошукове, пошукове, тобто таке, що має актуальність у певному соціальному колі, у межах якого і для якого воно створюється.

Цей термін, зазвичай, уточнює поняття «сучасне» (modern), яке є суто  темпоральною характеристикою його створення. Мистецтво, яке можемо назвати актуальним, – лише сегмент того, що відбувається в українському мистецтві сьогодні, але, безумовно, найцінніший, тому заслуговує на увагу. Сучасне актуальне мистецтво – мистецтво контексту; зміст, форма, засоби виразності та репрезентації абсолютно не регламентовані. Єдине, що різнить його з класичним мистецтвом, –  не утилітарність твору та почуттєвий характер його сприйняття.

Актуальне мистецтво кожної  окремо взятої країни, кожного регіону України має свої особливості, зумовлені сумою об’єктивних та суб’єктивних чинників. Одним із представників актуального мистецтва краю є Габріел Булеца. Митець, який вже не перше десятиліття презентує свої роботи як вдома, так і за кордоном, бере участь у різних культурно-мистецьких проектах.

Габріел Булеца свій шлях у мистецтві торував важко. Але він і не шукав легкого путі, був завжди максимально вільний у своїй творчості, ніколи не потурав міщанським смакам.

Активну творчу діяльність розпочав у 80-х роках. З 1989 року Г.Булеца – член Спілки художників України. Брав участь в обласних, республіканських та зарубіжних виставках, зокрема в Угорщині, Данії, Франції, Італії. У 90-х роках  захоплювався концептуальним мистецтвом. Резонансною стала участь Габріела в республіканському культурно-мистецькому проекті «Культурні герої», метою якого була презентація й ознайомлення громадськості з напрямками, напрямами та течіями сучасного мистецтва.

Нині художник працює в трохи іншому руслі, що є для нього цілком органічним. На перший погляд його роботи схожі на абстракції більшою чи меншою мірою, з ознаками фігуративного живопису. Об’єктом творчості виступає природа, одухотворена присутністю живих істот. Автор намагається бути гранично щирим і правдивим у відтворенні її характеру, настрою. Композиційно роботи завжди свіжі і не шаблонні. Вони дуже важко піддаються жанровому чи якомусь іншому визначенню, є оригінальними і неповторними, щонайменше в культурно-мистецькому просторі Закарпаття.

14 грудня в галереї «Ужгород» відкриється ювілейна виставка творів Габріела Булеци із символічною назвою «Особова справа». З цієї нагоди наше інтерв’ю з ювіляром.

– Читав Твої глибокі філософсько-полемічні статті в Інтернеті. Чудово, колоритно написані, змістовні. Тебе хвилює стан мистецтва краю,  відсутність художньої критики, Ти порушуєш питання про формування мистецького простору в Ужгороді, видання часопису про мистецтво у нас, намагаєшся донести до читачів, що таке сучасне мистецтво тощо…Яким є, чи повинно бути актуальне мистецтво у Твоєму розумінні?

– Зміст і форма твору віддзеркалюють ті процеси, що відбуваються у суспільстві чи у душі митця. Актуальний митець інтуїтивно відчуває, узагальнює те, що визріло в надрах суспільства, і першим про це сповіщає. Він у своїх передчуттях перебуває попереду і реагує на зміни у світі першим. А ми чудово знаємо, що того, хто першим приносить погані звістки, страчують, убивають морально. Таких митців не розуміють, навіть не намагаються зрозуміти, натомість критикують з «піною на губах». Це цілком природно. Актуальне мистецтво порушує соціальні проблеми перед суспільством, пропонує їх вирішення образотворчими засобами. Воно апелює до совісті людей, їхнього сумління. Мене турбують питання, хто я такий, що можу сказати Світові, який посил я роблю своїми роботами… Художник, хоче він цього чи ні, ділиться з глядачем своїм баченням світу. А воно буває різним, у залежності від багатьох факторів. Тому я постійно шукаю нові засоби самовираження, нову форму, що визначається ідеєю, темою, змістом… Актуальне мистецтво – це мистецтво сьогодення. Особливо добре його відчуває творча молодь. Подивися на роботи Павла Ковача, Юрія Белея чи Антона Варги – вони відчувають віяння часу. Відзначу, що актуальне мистецтво для свого розвитку, життя потребує існування певної інфраструктури: спеціалізованих виставкових залів, сучасних освічених арткритиків, що розуміються в теорії й історії мистецтва. Актуальне мистецтво потребує існування й функціонування певних інституцій, що опікуються його популяризацією, менеджментом. Зокрема в Києві такою установою є «Pinchuk art center», Центр сучасного мистецтва, де свого часу куратором був Єжи Онух, наявність видань про мистецтво тощо. На початку 90-х я відчув певні тенденції в розвитку мистецтва України, про які написав у своїй статті «Колекція» ще в той період. Те, про що я писав тоді, актуальне донині. Тому у своїй персональній виставці, яку я готую, вирішив виставити роботи, зокрема, й того періоду. Я свого часу, понад 20 років тому, вгадав тенденції розвитку мистецтва. На початку 90-х, коли Україна здобула незалежність, мистецтво, як не дивно, переживало не найкращі часи. Митці виживали, як могли, культурою ніхто не займався, спостерігався її занепад.

Павла Ковача я вважаю родоначальником інсталяції не тільки на Закарпатті, але й в Україні. Він був в авангарді, одним із перших. Нині його справу успішно продовжує син, який нещодавно брав участь у виставці в Києві. Поважаю за тверду позицію у житті і мистецтві Владислава Габду. Він чесний перед собою та глядачем, чітко розуміє і знає, чого хоче. Відзначу, що молодь дуже чутлива до нових ідей, думок, концепцій.

– Звичайно, це не дивно. Так завжди було. Інакше не було би розвитку, руху вперед. Старше покоління, як правило, слабо орієнтується в новій сучасній філософії, літературі, мистецтві. Нерідко не розуміє й не розділяє погляди, цінності, світогляд молодих. Іноді це стає серйозною проблемою, що може привести до трагедії.

– Так, безумовно. Ще відзначу, що поняття «сучасне мистецтво» є ширше, ніж актуальне. Актуальне є завжди сучасним, а сучасне – не завжди актуальним. Казимир Малевич і його супрематизм вже майже 100 років залишається актуальним, а от соцреалізм…?

– Як сприймаєш твори продовжувачів традиційної крайової школи малярства?

– Нема поганих жанрів чи течій у мистецтві. Є погані художники, погані твори. Я дуже люблю традиційну закарпатську школу. Я закарпатець до сьомого коліна від діда-прадіда. Всяке мистецтво має право на життя, займає свою нішу. Не треба воювати, потрібно намагатися зрозуміти опонента, поважати його.

– Вважаєш, що Твоє мистецтво зрозуміле?

– Широкому загалу воно не зрозуміле і не подобається. Але я не намагаюся комусь подобатися, хоча, повір, добре знаю, що для цього треба робити, як малювати. Павло Бедзір прогнозував, що його мистецтво зрозуміють через 100 років. Я сподіваюся, що мене зрозуміють років через 50. Колись, через півстоліття з’явиться мистецтвознавець, що вивчатиме й описуватиме нашу епоху просто скаже, що наприкінці ХХ-го століття в Ужгороді зароджувалося актуальне мистецтво, – і серед перших, хто представляв його, назве мене.

– Які чинники нині впливають на еволюцію мистецтва?

– Це релігія, філософія, література, звичайно, науково-технічний прогрес, що вже тисячоліття впливають на розвиток мистецтва. А ще – певні інституції, фонди, за котрими стоять певні люди з великими коштами, що йдуть на підтримку того чи іншого мистецтва. Так свого часу фонд Сороса підтримував у пострадянських республіках абстрактне та концептуальне мистецтво. Нині цим займається Віктор Пінчук.

– Якою буде Твоя ювілейна виставка, до якої Ти готуєшся?

– Це буде своєрідне продовження серії «Колекція», що була започаткована кількадесят років тому. Будуть репрезентовані роботи, створені ще в 90-х роках і, звичайно, сучасні. Невипадково виставка називається «Особова справа». Гадаю, буде цікаво.

Теги: Булеца, виставка, творчість

6 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати