Сіль – у снігову кашу. Узимку закарпатські дороги і тротуари знову посипатимуть білою смертю

Хлорид натрію, чи ж проста сіль, і справді дешевша. Але «жирний» її мінус, кажуть екологи, в реакції на дороги – вона їх роз’їдає. Інші наслідки засолення – корозія труб, автомобілів, до того ж сіль вкорочує віку нашим чобіткам, подразнює лапки собак і котів і може призвести до хімічних опіків. Найгірше те, що ця речовина порушує екосистеми – проникає в ґрунти й підземні води. 

У Фінляндії, до прикладу, за¬мість солі на дороги сиплють граніт, а фінські комунальники прибирають тротуари з допомогою міні-тракторів, здатних проїхати в будь-який двір. У Берліні гранітний дрібняк і пісок навесні збирають, везуть у сховище і використовують наступного зимового сезону. У Москві закупили 116 тисяч тонн нового реагента на основі «Бішофіта». Росіяни з’ясували, що ця речовина екологічно більш безпечна. У деяких європейських країнах на вулицях стоять ящики з подрібненим гравієм, і пішоходи самі «прокладають» собі дорогу на льоду. А в Швейцарії запропонували взагалі замість солі використовувати... кісточки винограду!

Володимир Маркович, начальник служби автомобільних доріг в Закарпатській області, повідомив «Замку»: вся снігоприбиральна техніка до зими готова – хоч завтра випускати. «Для забезпечення безперебійного руху транспортних засобів з потрібних 20 тисяч тонн піску закупили майже 17 тис., а з 4 тисяч тонн солі – 2 450 т. Механізмів на ходу маємо 200 одиниць». Утім про готовність чуємо щороку і так само щороку маємо проблеми на дорогах.

Іван Довбак, начальник КП «КШЕП», розповів, що наразі в Ужгороді справні всі 12 одиниць техніки. Солі закупили 120 т, посипальної суміші – 100 кубів. На запитання, чи не шкодить хлорид натрію міським дорогам і тротуарам, пан Іван запевнив: «уся Європа посипає сіллю, усі застосовують цю технологію, тож вона є безпечною». 

Зовсім не погоджуються з комунальниками екологи та біологи. Інна Бесеганич, доцент кафедри ботаніки біологічного факультету УжНУ, каже: сіль неабияк шкодить насадженням обабіч дороги. «Насамперед засолюються ґрунти. Дуже мало рослин пристосовані до таких умов. Тому можуть всихати і дерева, й кущі. Адже сіль проникає в їхню кореневу систему, стовбур, її накопичує листя... У всьому світі борються з засоленістю, а в нас цією речовиною й надалі збираються посипати дорогу. 

Опосередковано сіль впливає і на дощових черв’яків, мікроорганізми, які живуть у ґрунті. Адже ті ж дощові черв’яки пропускають через себе землю. Посипаючи сіль на дороги, ми порушуємо природний баланс екосистеми. Ми ж не бачимо, як сіль діє на ґрунт, коріння, мікроорганізми, що там узагалі відбувається... Не такий шкідливий, як сіль, пісок – навпаки, він поліпшує землю. А от усі хлоридні реагенти негативно впливають на зелені насадження».

«Сіль псує чоботи й черевики, які нині й так не надто якісні, – розповіли «Замку» в одній із міських взуттєвих майстерень. – Узимку часто люди приносять взуття з білими розводами, скаржаться, що швидко понищилося. Тож потрібно захищати свою взуванку  хорошими водовідштовхувальними засобами». 

Олександра Турянчик, начальник відділу санітарії і благоустрою Ужгородської міської ради, розповідає, що в мерії вже розглядали альтернативні реагенти для посипання доріг у зимовий період. «Ішлося про суміш хлоридів, які використовують в інших країнах. Утім ця речовина потребує чималих фінансових затрат, яких бюджет міста дозволити не може. Адже вартість сучасних реагентів у 15 разів перевищує ціну солі. Тож до хлориду натрію ще додають щебінь. До того ж є чітко розроблені санітарні правила зимового впорядкування Ужгорода. Сніг зазвичай прибирають, якщо снігопади сильні й тривалі». А от найменше сольові перипетії цікавлять людей у віддалених районах області. Наразі тут головна проблема – дрова і можливість вибратися зі снігових заметів. 

Анатолій Барна, сільський голова Руської Мокрої на Тячівщині, розповідає: аби розчистити снігові кучугури, техніку чекають аж із Нересниці. «Такі замети, як колись, нині в нас трапляються рідко. Бувало, звісно, що 2-метровий сніг випадав. Але останнім часом – не більше за метр. У нас їздять вантажівки, лісовози – то вони переважно дороги й розчищають. Люди вже понад 10 років не живуть на полонинах, їх переселили в присілки. Найбільша проблема – дрова. Газу в Руській Мокрій нема, найближчий газопровід проходить біля Комсомольського. То в нас найактуальніша приказка «готуй дрова влітку». Самі ж господарі свої обійстя підмітають, боремося зі снігом, як можемо». 

Микола Бочкор, сільський голова Лугів на Рахівщині, зауважує: найбільше труднощів зі снігом повсякчас виникає у вихідні. Саме тоді доводиться чекати, поки порозчищають замети. Центральними дорогами опікується Облавтодор, а комунальні розчищаємо всім селом і лісгоспом. Та люди позвикали. Головна проблема наразі – дорогі дрова, солярка, бензин. Вони в нас  на вагу золота – в добрячу копійчину даються.

Надія Вишневська

Теги: сніг, сіль, шкода

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати