Духмяним маршрутом

У той же час ініціативу щодо кавових фестивалів у нашого краю (вже за доволі сумною для нас традицією) перехопив Львів. Адже саме там, у столиці Галичини, вже 6-й рік поспіль організовується фестиваль кави. І хоча відомий український письменник Тарас Прохасько небезпідставно стверджує: «...Ужгород передбачає каву. Каву, якої неможливо випити в жодному іншому місті України. Оспівана львівська видається фальшивим напоєм, як порівняти з тим, що тут продають по сорок копійок бабці з китайських термосів на кожній вулиці...». Проте донедавна використовував кавовий бренд для приваблення гостей саме Львів, а не Ужгород. 

Нещодавно «Замок» уже писав докладно про кавові традиції нашого краю. Дивно, виявляється, вони не настільки давні, як ми звикли вважати. І сягають усього 60-х років минулого століття. Та навіть за цей відносно невеликий період каві вдалося стати невід’ємним атрибутом життя чи не кожного закарпатця. То вже не просто напій, а ритуал. Вислів «Піти на каву» може означати що завгодно – від ділових переговорів до інтимного побачення. При цьому зустріч не обов’язково має супроводжуватися саме кавою чи взагалі яким-небудь напоєм. Так само питання «Коли підемо на каву?» у закарпатців має безліч відтінків значення: «Як же ми давно не бачилися!», чи «Коли ж нарешті зможемо обговорити останні новини?», або й просто вживається як таке собі абсолютно нейтральне  англійське «how do You do». Кавова культура проникла в усі сфери нашого життя. І, звичайно ж, найбільше – у сферу спілкування. Проте й сам напій є не менш важливим, ніж комунікативно-культурна аура довкола нього.

Хитрощі кав’ярень

Тож якось розвивати й репрезентувати кавові традиції нарешті вирішили в Ужгороді минулого тижня – представленням першого, початкового, пункту майбутнього «Кавового туристичного маршруту». Відбувалося дійство у провулку «Гірчичне зерно», який днями відсвяткував 2 роки. Біля одного із закладів цієї торговельної вулички в центрі міста намалювали символічну карту обласного центру з позначеними «кавовими» пам’ятками – скульптурами кавової джезви, кавомана, кавового чайника... Згодом організатори маршруту, серед яких і кафедра туризму Ужгородського національного університету, планують нанести на карту ужгородські кав’ярні з найсмачнішою і «найправильнішою» кавою. Наразі на мапі лише один, стартовий, заклад – у самому провулку. Інші, запевняють організатори, визначатимуть спільно із загалом, використовуючи різноманітні методи опитувань, у тому числі й у соціальних мережах.

Про другий параметр, себто те, якою має бути «правильна» кава, під час презентації маршруту дуже докладно розповів завідувач кафедри туризму УжНУ Федір Шандор. Як виявилося, оцінювати напій не так уже й просто. Для цього беруть до уваги купу параметрів, серед яких тип, смак, насиченість, вираженість кислинки, вік зерен і наявність дефектів, настій, аромат, відтінок і повнота смаку...

Пан Федір також акцентував, як мають готувати каву у поважних закладах, що прагнуть потрапити до переліку кафе, внесених до ужгородського туристичного маршруту. «Чашки перед наливанням напою обов’язково мають бути прогрітими, змелену каву слід змочувати, щоб вона не збивалася в грудочки. Ідеальна температура для приготування кави – 88 о С. А вода має мати рівень РН не більше 7. Кав’ярні, до речі, останнім часом суттєво економлять, готуючи порцію для клієнта із 4–5 грамів сухої заварки, у той час, коли на чашечку напою, за правилами, має йти 5–7 г»,– наголосив Федір Шандор.

Надавали під час презентації маршруту й поради, як правильно пити улюблений напій. Організатори застерегли поєднувати каву з цукром: «Це два суперечливі продукти, – заявив Федір Шандор. – Не зможете по-справжньому відчути всі відтінки смаку кави, якщо переб’єте його цукром чи молоком». Проте саме так, додаючи до улюбленого еспресо чи тонізуючого напою, приготованого на газовій кавоварці,  якийсь один або й обидва ці продукти, звикли пити каву закарпатці. 

«В області в ходу два головних види кави – арабіки й робусти. Проте у світі є ще два, які до нас не завозять, –ліберіка та ексельса», – зазначили організатори. Усім охочим цього дня вони також дали можливість скуштувати один із найбільш екзотичних і найбільш дорогих сортів кави – копілувак («KopiLuvak»). Чашечка цього напою коштує 50–80 гривень. А головна його особливість в тому, що зерна, перш ніж їх зберуть, обсмажать і змелють, проходять... крізь травну систему малайської куниці, від чого й дістали назву. Далеко не кожен кавоман готовий змінити власні смаки на користь такої екзотики, проте трапляються й віддані шанувальники насиченого й міцного (завдяки додатковій ферментації у шлунку куниці) копілуваку. До речі, фанатичну любов саме до цього сорту  гарно зображено в американській кінострічці «Зіграти в ящик».

Музей-поличка

Окрім екзотичної дегустації й презентації карти маршруту, у «Гірчичному зерні» також відкрили міні-музей кави. І хоч наразі це лише одна засклена поличка, проте вже нині тут представлено каву з 22 світових країн-експортерів цього продукту. 

Зокрема, з Колумбії, Гватемали, Індонезії, Перу, Коста-Рики, Індії, Суматри, Танзанії, Ефіопії, Кенії, Маврикія тощо. Окрім пакетів з екзотичними видами кави, на поличках свіжовідкритого  міні-музею також можна побачити кавовий шоколад та... кавовий леквар (!), ізраїльську фінджю й турецьку джезву. А ще – чашечку з найстаршої кав’ярні Європи – з  Лейпцига. Федір Шандор висловив сподівання, що колекція в музеї поповнюватиметься новими експонатами. І згодом там будуть зібрані зразки кави з усіх 48 країн, де її вирощують.

«Сам кавовий маршрут – це не комерційний проект, а промоційно-туристичний. Ми не будемо рекламувати якийсь один чи кілька конкретних закладів, а «розкручуватимемо» загалом кавовий бренд Ужгорода, Закарпаття. Сюди приходитимуть екскурсії,  організовуватимуться туристичні тури. Тому це однозначний позитив для міста й краю загалом», – наголосив Федір Шандор. 

Теги: кава, маршрут

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати