Безнадійне бездоріжжя?

Тепер до колекції відписок від Укравтодору, рад усіх можливих рівнів, прокуратури, Кабміну додався ще й лист з Адміністрації Президента. Проте за 10 років (!) листування з більш ніж 7 кілометрів потрібної дороги до Гандеровиці зроблено аж... 200 метрів.

Глина й щебінь замість асфальту

«Щодня по цій дорозі проїжджає 3 автобуси, кожен з яких робить по 6 рейсів. 

Тобто 36 разів на день цим розбитим шляхом котить лише переповнений пасажирами громадський транспорт, не кажучи вже про масу автомобілів приватних. Те, що потрібен негайний капітальний ремонт, – очевидно», – каже пан Михайло.

Він показує, як на деяких відтинках «дороги» (хоча подекуди вживати це слово недоречно) люди самотужки позасипали величезні ями й рови глиною. «Але все це до першого дощу», – нарікає чоловік, – а потім буде ще гірше». Численні вимоїни, вибоїни та глибокі ями у старому асфальтовому покритті водії тут уже давно звикли об’їжджати збоку дороги – ґрунтовими узбіччями. «Але це можна робити, коли сухо, у дощ тут усе розкисає, й проїхати стає вкрай важко», – пояснює Михайло Мартин.

Минулого року дорожники намагалися якось виправити ситуацію, засипавши частину дороги щебенем. Але спроба ця була не вельми вдалою. «Щебінь ніяк ситуації не змінив, вода стікає по дорозі й далі вимиває рівчаки, змиваючи каміння в купи», – каже чоловік.

У самій Гандеровиці ситуація не краща. Заасфальтовані 2010-го 200 метрів у центрі села так і залишаються єдиним позитивом у всій цій тривалій історії. Тим часом решта сільської дороги є практично ґрунтовою. Проїжджаючи нею, навіть невеличкий легковий автомобіль (не кажучи вже про вантажівки й трактори) здіймає хмари пилу, які осідають на обійстя селян та в їхніх легенях. Мешканці Гандеровиці вже не раз скаржилися у санслужби. Але – безрезультатно.

Цікава арифметика

Проте Михайло Мартин вирішив не здаватися. 2011 року чоловік із листом звертався до Прем’єр-міністра Миколи Азарова, а цього – вже поділився наболілим із Президентом Януковичем. З Адміністрації Віктора Федоровича відписали очікуване: «Ваше звернення надіслано на розгляд до Закарпатської ОДА із супровідним листом з проханням повідомити вас про прийняте рішення».

«Цього року я вкотре звернувся ще й до автомобільної служби доріг. Тим часом із управління промисловості та розвитку інфраструктури ОДА отримав лист-відповідь, в якому йшлося про те, що коштів вкотре не вистачає, тому дорогу до Гандеровиці залатають тільки в разі надходження додаткового фінансування з держбюджету. На що сподіватися наразі не випадає... Проте мене схвилювало не це, а той факт, що вартість робіт шляху Ділок–Станово–Яблунів–Гандеровиця, протяжністю 7,2 кілометра (з яких капітального ремонту потребують всього 2,5 км, а решта – ямкового) оцінили у... 4 мільйони гривень. У той час, коли на позаминулорічні 200 метрів витратили 100 тисяч гривень (про це чітко вказано у листі-відповіді від Укравтодору за підписом заступника голови Євгена Прусенка), – себто по 50 тисяч на кожні 100 метрів. Нескладні арифметичні підрахунки свідчать, таким чином, що або в управлінні ОДА, або в службі автомобільних доріг у Закарпатській області не все гаразд із математикою», – зауважує Михайло Мартин.

Та й узагалі, звідки взялися будь-які суми в цій справі, дивується чоловік, адже проект-кошторис на дорогу до Гандеровиці досі не виготовлено! «У минулі роки це була одна з основних причин, чому нам відмовляли у фінансуванні. Мовляв, спершу треба виготовити проект, а тоді вже й проасигнуємо ремонт. Сам проект – «задоволення» не з дешевих. Тож через брак коштів ми так і залишилися без оформлених документів».

Пан Михайло наполягає: дорогу до Гандеровиці слід ремонтувати на відтинку від траси Мукачево–Рогатин–Львів через Новоселицю. Саме цим шляхом курсує громадський транспорт до навколишніх сіл, їздить більшість автомобілів. Хоча, як не дивно, на повороті з траси встановлено лише табличку з назвою одного населеного пункту Зубівка. «Може скластися враження, що за поворотом – тупикове село, а насправді там їх ще багато, у тому числі Лалово, Новоселиця та Гандеровиця. Але як про це дізнатися приїжджим? Знаків нема!» – обурюється пан Михайло, вкотре вказуючи на недопрацювання дорожників.

 У більшості ж офіційних документів дорогу до Гандеровиці фіксують інакше – як ділянку Ділок–Станово–Яблунів–Гандеровиця. Таким чином закільцьовуючи її. «Тим шляхом не ходять автобуси, їздить дуже мало приватного транспорту. Якщо в день проїде 10 машин – то добре, – каже пан Михайло. – Не розумію, чому саме таким чином склали паспорт нашої дороги».

 Михайло Мартин дивується: «Зі служби автомобільних доріг у Закарпатській області постійно дістаю ту саму відповідь: грошей нема, коштів не вистачає, недостатнє фінансування і т. д. От і в листі з облдержадміністрації читаю: «ОДА в липні цього року звернулася з листом до Президента «щодо збільшення фінансування в обсязі 30 мільйонів гривень на ремонт доріг місцевого значення». У той же час народний депутат України Василь Петьовка нещодавно заявив, і про це йшлося у пресі, що закарпатські дорожники цьогоріч із виділених 60 мільйонів гривень, наразі освоїли тільки 10 %. Якщо такими темпами будуть використовуватися виділені (хоч і невеликі) бюджетні кошти, то більшість доведеться повертати у Київ», – обурюється Михайло Мартин.

А тим часом цього року чоловік може відзначати своєрідний «ювілей» – 10-річчя своєї «дорожної» переписки. Щоправда, досі безрезультатної. Але не безнадійної. Принаймні так уважає сам пан Михайло, який надії на цивілізований шлях до рідної Гандеровиці й нині не втрачає. 

Софія Козак

Теги: бездоріжжя

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати