У разі відсутності реакції на спотворення унікальної церкви у Кострині, Закарпаття проситиме втручання Генпрокуратури (ФОТО, ВІДЕО)

Адекватно реагувати на кричуще неподобство необхідно вже зараз – аби завтра не нарікати на втрату унікальної сакральної споруди з кількавіковою історією, що цілком заслужено вважається однією з візитівок не тільки Великоберезнянщини, але й Закарпаття загалом. І йдеться аж ніяк не про міжконфесіний конфлікт чи конфронтацію, головне нині - збрегти унікальну понад 350-річну пам'ятку сакрального мистецтва у її первісному неповторному вигляді.

Як діяти і що робити, чому і досі маємо випадки варварського ставлення до культурних історичних надбань та хто має тримати ситуацію на контролі – про все це спілкувались під час нинішньої прес-конференції в Ужгороді, у прес-центрі "Закарпаття". 

Насамперед, мистецтвознавець, автор фундаментального видання про дерев’яні церкви Закарпаття Михайло Сирохман зазначив: за останні 20 років чимало шедеврів деревяного церковного будівництва зазнали непоправних пошкоджень і втрат. "Про дерев’яні церкви Закарпаття роками говорять, фотографують їх, художники малюють, всі захоплюються, однак, нічого не робиться заради охорони та збереження цих унікальних сакральних споруд. Прикро, але якість збереження і кількість збережених церков невпинно з кожним роком зменшується», – зазначив Миайло Сирохман. Як приклад, згадав, що буквально впродовж тільки одного десятиліття згублено та нівельовано пам’яткову, естетичну, історичну цінність церков у Гусному, в Сухому, у Вишці. І от нині проблема виникла довкола понад 350-річної церкви у Кострині, церкви, яка є таким собі «іміджевим брендом, що множить славу Закарпаття".

"Цей милий рідкісний пагорб, цей шикарний природний театр довкола – з котрого боку не подивишся, це з такою любов’ю, з таким смаком зроблено, що треба бути глухим, тупим, незрячим до культури та естетики, щоб насмілитись хоч щось робити, хоч по якомусь сучку вдарити сокирою. Втім, це таки сталося – ще минулого року тут почали будувати коридор, який тепер уже й добудували. Критий, який просто вбив з вулиці пейзаж, видову цінність об’єкту. Далі до церкви прибудували – наче вже зараз і розібрали – прибудову до вівтарного зрубу. Вище церкви звели дзвіницю, неузгоджено і без документів. Всі ці споруди будувалися без елементарного архітектурного підходу", – розповів Михайло Сирохман.

При цьому, відзначив: абсолютно неважливо, яка конфесія припустилась таких прикрих помилок, і мова аж ніяк не про міжконфесійний конфлікт чи конфронтацію. Йдеться виключно про надзвичайну цінність споруди і те, як у мирний спосіб вирішити питання таким чином, аби «костринський пагорб із цією чарівною церквою – одним із шедеврів світового рівня – зберегти». 

Про те, що порушення у відношенні деревяної церкви у Кострині тягнуться ще з початку Незалежності України, розповів головний спеціаліст з питань охорони культурної спадщини Закарпатської ОДА Томаш Сопко. За його словами, першим неправомірним кроком стала передача будівлі церкви, яка вже на початку 90-х мала статус пам’ятки національного значення, у власність православної громади. Адже громада в цьому разі може виступати виключно користувачем, але ніяк не власником. Відтак, нагадав фахівець про те, що будь-які втручання, що здійснюються на охоронній зоні, мають бути погоджені Міністерством культури. 

"Звісно, що ніяк дозвільних документів під час здійснення інспекційної поїдки на об’єкт нам показано не було. Тож ми одразу звернулись у прокуратуру Великоберезнянського району і одночасно в управління внутрішніх справ, де просили притягти до відповідальності винних, які допустили ці порушення. Нині отримали відповідь з прокуратури, однак, вона, на жаль, неконкретна", – зауважив Томаш Сопко. І додав, що в разі відсутності належної реакції та оцінки паплюження пам’ятки національного значення область звертатиметься по допомогу у Генеральну прокуратуру України. І, як варіант, ініціюватиме перегляд та відміну рішення сесії обласної ради про передачу споруди у власність.

Про те, що питання стоїть гостро не тільки по сакральних пам’ятках Великоберезнянщини, а стосується Закарпаття в цілому, говорив мистецтвознавець Михайло Приймич. І найбільшою проблемою в цьому контексті назвав недбальство та людську байдужість. "Один із філософів, коли йшлося про проблеми у нацистській Германії, говорив: достатньо байдужості оточуючись, щоби довкола творилося зло. Бо ж байдужість - найбільш убивча річ", – згадав Михайло Приймич.

Наслідком подальшої такої байдужості по відношенню до культурних надбань історії світового рівня може стати найстрашніше – руйнація культурного середовища та втрата власного автентичного обличчя регіону. "Надважливо мати власне обличчя, адже, якщо Закарпаття втратить власне обличчя, яким є пам’яткові культури, інтелектуальному туристу нічого буде тут робити. Кожна автентична річ, яка була створена на цій землі, потребує надзвичайно ретельного вивчення та збереження. У разі, коли руйнується культурне середовище, в іншому середовищі виростатиме зовсім інше покоління. Коли руйнується середовище пам’яткове, руйнується сприйняття загалом, розуміння свого місця на цій землі. І якщо ми маємо якусь відповідальність за наш край, за надбання наших предків, мусимо це доводити на справі. Коли ж не збережемо, гріш нам ціна", – резюмував Михайло Приймич.

Теги: реакція, нищення, Генпрокуратура

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати