Давня російська ідея – русинство – покликана розчленувати українців, подробити і проковтнути

Юрій Винничук

Чим би дитя не бавилося, тільки б не вередувало. Так вважає більшість батьків. Але цей самий принцип актуальний і для мешканців будинків перестарілих та для пацієнтів психіатричних лікарень. Якщо божевільний натхненно майструє з прутиків космічний корабель, то хай собі, аби-но лише не з сірників.

Та є ще одна категорія людей, на чиї забавки звикли дивитися крізь пальці. Це – комуністи. Їх усе задовольняє в діяльності Партії регіонів, вони вже давно забули, що протестувати проти підняття цін і тарифів – це їхня головна пісня. Вони давно вже наступили на горло власній пісні і стрункими рядами крокують з олігархами у світле майбуття. За таку послугу регіонали розплачуються тим, що не звертають уваги на їхні маленькі бешкети.

Забаглося комуністам відродити свято "великого жовтня" і ніхто не протестує, подумаєш – така дурничка, нехай тішаться. Але апетити ростуть, і ось уже комуніст Олександр Голуб реєструє законопроект "Про внесення доповнення до Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин", у якому пропонує включити до переліку тринадцяти мов, які потребують в Україні охоронних заходів для збереження і розвитку, ще й русинську мову.

Давня російська ідея, покликана розчленувати українців, подробити і проковтнути, цього разу робиться руками комуністів. Чи уявляє собі Голуб бодай приблизно, як виглядає та "русинська" мова? Сумніваюся. А його заява про те, що в Україні живе два мільйони русинів, а більшість населення Закарпаття вважає рідною русинську мову – це взагалі тиха шизофренія.

Навіть хорватський русинський сайт подає інші цифри: "Рахує ше же Русинох єст коло 1,6 милиони у швеце. Приблїжно 45% русинского народу жиє на України. Вонка з карпатского родного краю Русини жию як емиґрация у сушедних жемох: 8% у Словацкей, 4% у Польскей, 4% Сербиї, Чешкей, Горватскей, Румуньскей и Мадярскей. У Канади и Австралиї жиє коло 1,3% Русинох. Найвекша заєднїца находзи ше у ЗАД-у (тут задниця ні при чому, маються на увазі США, – Ю. В.), дзе жиє 38% русинского народу".

Дані про Америку не відповідають дійсності, русини в Америці асимілювалися і зараз це жалюгідна жменька активістів.

За останнім переписом русинами в Україні записалося менше ніж гуцулами і лемками, однак ні гуцули, ні лемки не претендують на особливий статус.

Нині на Закарпатті існує чотири діалектні групи, але три з них – гуцульська, бойківська і лемківська – є і в сусідніх областях.

Словники "русинської мови" демонструють нам далеко не такі рожеві картини, як їх намагаються подати активісти русинського руху, бо 94% слів належать до української мови, в тому числі й до її діалектів. Тому творячи сучасну літературну мову, активісти вдаються до вигадування неіснуючих слів та перекручування уже відомих, а деколи повними жменями черпають і російські слова. Залежність від Росії закарпатські русини засвідчують уже тим, що у своїх виданнях публікують багато матеріалів російською мовою. Така ж картина у Словаччині, де русинські видання рясніють словацькими текстами.

Ось до прикладу вірш одного з активістів русинства Івана Петровція:

РУСИНСЬКОЄ ДУМАНЯ

Як до такого я дiйшов,
Ни розумiву и ни знаву -
Живу в диржавi, ис яков
Ни цяткы опщої ни маву.

Я родився на сьiв зимли,
Милiшiв сирцю (серцю) ут Едема,
Де мої прадiды были
Єдинi газды ут навхтема.

Зимля, ги ушитый убрус,
У свому сирцю сотворила
Крайину - Путкарпацьку Русь.
И вта крайина была мила

И мамi, й няньови, дiдам!..
Й лем мы - онукы припоганi -
Вступили зимлю прийшлякам,
Крайину стратили жадану.

Усьо в нас было, ги в люди:
Йивропа - мати нам єдина!
Айбо в єден нищасный динь
Нас поневолила Вкрайина.

Згадка про Йивропу – це вам не жарти. Ідеологи русинства вважають, що відділившись від України, одним скоком опиняться у Євросоюзі.

Русинська карта не нова. Для того, щоб посіяти розбрат всередині тієї чи іншої нації якраз і використовують псевдоменшини, фальшиві етноси, які не мають для свого самопроголошення жодних етнологічних, лінгвістичних чи історичних причин. Те, що кожна нація має свої окремі етнічні групи – факт визнаний наукою. Але це не означає, що будь-яка етнічна група може поголосити себе окремим народом. Зазвичай такі провокації здійснюються не всередині самої нації, а ззовні. Росія давно і наполегливо витворює міф русинів, ще з царських часів підтримує їх матеріально, фінансує видання, вигадує якусь особливу історію. а комуністи, як вірні слуги Кремля, і собі взялися до діла, мимовільно приєднавшись до таких аферистів, як "Русскій блок".

Під час останньої війни німці діяли таким самим чином у Польщі. Вони проголосили гуралів (Goralen-volk) та кашубів окремими народами. Але німці чинили те саме, що перед тим чинила Польща. У 1919-1939 роках поляки намагалися розбудити гуцульський і лемківський сепаратизми. Цікаво, що, проголошуючи лемків окремим народом, поляки все ж таки їх, як і решту українців, виселили під час акції "Вісла" (1947). Навіть відомого народного маляра Никифора, якого вони тепер величають великим польським художником.

Ще один етнос, який вигадали поляки, це – "тутейші", як називали себе несвідомі поліщуки під час перепису 1931 року. Та от комедія: оці несвідомі тутейші створили зручну базу для Поліської Січі Тараса Бульби-Боровця, а пізніше УПА.

Польський публіцист Анджей Суліма Камінський наприкінці 1980-тих писав: "Чому сторіччями ховали і ховаємо голову в пісок при слові українець? Чому ми так "любимо" русинів, гуцулів, лемків, бойків і "тутейших", доводячи, що вони ж не є українцями, а одночасно твердо знаємо, що краков'яки, гуралі, кашуби, шльонзаки і курпи є поляками? Невже таки й справді на Бескиді, Поділлі й Волині, над Сяном, Збручем, Дністром і Дніпром жили і живуть козаки, різуни, гайдамаки і бандерівці, перемішані зі спокійними русинами, лемками, гуцулами й іншими "етнографічними" цікавинками?"

Русини вигідні усім. Вони не мають своєї держави, їх ніхто не захистить, тому їх успішно асимілюють усі, кому не ліньки: румуни, словаки, серби.

На прикладі Словаччини бачимо, як словаки швидко розправилися з обома половинками одного етносу. Зі 150 тисяч русинів у 1910 році (а насправді з 203 тисяч, бо саме стільки молилося в церквах церковно-слов'янською мовою) до 1991 року залишилося лише 31 тисяча (17 тисяч русинів і 14 тисяч українців). Русини перетворилися на словаків, і процес цей далі триває – русинів у Словаччині, як і в Румунії, стає дедалі менше.

Та сама доля чекала карпато-россов (так себе називали русини на початку ХХ сторіччя) в Америці та Канаді. Їхня асиміляція відбувалася набагато швидше, ніж українців.

Про те, як і чому русини стали українцями, загальновідомо. Історія знає чимало випадків, коли нація обирала собі нове ім'я. Так свого часу спартанці, афіняни і критяни стали греками, гессенці, шлезвіг-гольштейнці та баварці стали німцями, венеційці, генуезці, неаполітанці – італійцями, кастильці та арагонці – іспанцями, наварці та анжуйці – французами. Вже у XX сторіччі сіямці стали тайцями, цейлонці – шріланкійцями. Ба навіть росіяни колись були московитами, православними та крєстьянами, і щойно Петро Перший почав примусово їх перетворювати на росіян.

Але ми не знаємо випадків, щоб якась група активістів раптом стала вимагати свого визнання під давньою назвою. Не об'явилися ані спартанці, ані наварці, та й крєстьян щось не чути. Причина очевидно в тому, що нема зацікавленої сторони.

Дивно при цьому, що психіатри з Партії регіонів не реагують на те, що в руках їхнього пацієнта уже не прутики, а сірники.

Теги: русин, хартія, сепаратизм

15 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати