Міські ярмарки – це спеціально організовані місця для продажу овочів, фруктів, ягід та іншої продукції дрібних виробників без посередників. Вони діють у багатьох містах України як альтернатива стихійній торгівлі та дорогим ринкам, повідомляєСправжнє.
Проте останнім часом подекуди міська влада відмовляється від цього формату. Чи виправдано це рішення і чи мають соціальні ярмарки майбутнє – спробуємо розібратися.
Плюси ярмарків
Головний плюс таких ярмарків – доступні ціни для містян. Продукція потрапляє від виробника до покупця напряму, без націнок перекупників. Це дозволяє економити на овочах, фруктах та ягодах, особливо у сезон.
Разом із тим ярмарки стають і підтримкою для дрібних сільгоспвиробників. Для власників присадибних ділянок вони іноді – єдина можливість офіційно продати надлишки врожаю й отримати легальний заробіток.
Не менш важливо й те, що вони є ефективним запобіжником стихійній торгівлі. Організовані майданчики "відтягують" продавців від тротуарів. Ярмарки працюють у легальному полі, сплачуються податки й оренда місць.
Ще вони зручні, адже зазвичай розташовані у місцях із великим пішохідним трафіком і працюють довше, ніж класичні ринки. Тобто людина після роботи може купити свіжу городину чи садовину.
Мінуси ярмарків
Головний мінус – організаційні проблеми. Часто майданчики створюють "тимчасово", без належної інфраструктури: немає накриттів, холодильників, санітарних умов. Це знижує довіру покупців.
У центральних районах міст такі ярмарки можуть створювати затори, проблеми з паркуванням чи сміттям, якщо не організовано належне обслуговування.
Чи потрібні ярмарки зараз?
Українці, вочевидь, не стали заможнішими під час повномасштабної війни. Тож соціальне значення ярмарків залишається високим: як для покупців, так і для продавців городини-садовини.
Але і влада має контраргументи: питання безпеки (скупчення людей під час тривог), особливо у прифронтових регіонах; відсутність коштів на облаштування й потреба наводити лад у міському просторі.
А що в Європі?
У країнах ЄС подібні формати працюють успішно. Німеччина, Франція, Польща мають традицію фермерських або "зелених" ярмарків, де виробники продають свіжу продукцію без посередників. Щоправда, це не лише про їжу, а й про культурну подію – місце зустрічей громади.
Важливий момент: там ярмарки жорстко регулюються – контроль якості продуктів, санітарні умови, відповідальність організаторів.
У більшості країн муніципалітети не скасовують такі ярмарки, а навпаки підтримують їх як інструмент розвитку локальної економіки.
Тож міські ярмарки – це компроміс між інтересами містян і дрібних виробників. Вони мають низку проблемних моментів, але їх можна розв’язати правильною організацією та контролем. Європейський досвід показує: ярмарки – це не атавізм, а сучасний інструмент підтримки локальної економіки й громади.
Тому відповідь на запитання "чи потрібні міські ярмарки в Україні?", скоріше: "так, потрібні". Особливо у час війни, коли малі виробники й переселенці шукають будь-які шляхи заробітку, а люди у містах – доступні продукти.