"Криміналом" в Ужгородській міськраді Порошенко "прибиває" під себе Ужгород

Закарпаття як квота

Поки непоінформований Ужгород плеще в долоньки, захоплений «корупційними викриттями» в Ужгородській міськраді, а решта Закарпаття з нерозумінням спостерігає за незрозумілими «вивертами» в «столиці», в обласному центрі насправді реалізовується абсолютно цинічний політичний проект. Який абсолютно респондується з тим, що і в який спосіб робить П.Порошенко на решті території України. В контексті всеукраїнської узурпації влади, що абсолютно протирічить проголошеній під тиском Заходу політиці децентралізації, владний Київ в особі чинної влади почав крок за кроком політично прибирати до рук ласий і стратегічно важливий регіон.

Команда Порошенка перестала робити вигляд ,що дотримується кулуарних домовленостей про квотний розподіл регіонів, угоду про який було досягнуто після перемоги на парламентських виборах «Народного фронту» Арсенія Яценюка і «Блоку Петра Порошенка». Після знищення до нуля політичного іміджу «НФ» за підсумками урядування «фронтмена» цієї політичної сили А.Яценюка, його відставки з посади очільника Кабінету міністрів і ще цілого ряду політичних перемог команди Порошенка в цьому «протистоянні союзників», остання остаточно перестала робити вигляд, що дотримується коаліційних зобов’язань.

Про те, що Закарпаття за квотою перепало «Народному фронту», Закарпаття онлайн інформувало з перших днів призначення Валерія Лунченка на посаду голови закарпатської ОДА.  Пазли склалися остаточно, коли в рамках цієї квоти «кримінально-китайський» народнофронтівський «гаманець», вихідець з Хуста Роберт Бровді, що свого часу посадив свого земляка В.Лунченка на звільнену ним посаду очільника облорганізації «Фронту змін», після невдачі з хустським Василем Турдаєм пролобіював у свого однопартійця Арсена Авакова призначення на посаду головного міліціонера області Сергія Шаранича. Наступним мав стати так само хустянин Іван Кайло  на посаді прокурора Закарпаття, але закарпатці думали інакше, а тому І.Кайла вдалося прилаштувати лише в заступники Олегу Сидорчуку, а згодом і взагалі списати.

«Народний фронт» контрабанди

Разом з областю команда Яценюка «квотно» прибила під себе контрабандні потоки на закарпатському сегменті державного кордону України, що не змінилося навіть після зняття В.Лунченка з посади «губернатора».  Елементом цих «движів» був нардеп-«регіонал» Михайло Ланьо (Блюк), а результатом – кривава «розбірка» біля його «Антареса» у Мукачеві . У цьому протистоянні на боці М.Ланя «засвітилася» не тільки міліція С.Шаранича, але й , через скандальну білу Audi, так і не знайдену «орлами» Шаранича, опосередковано сам В.Лунченко. Саме тому В.Балога згодом різко виступив проти участі В.Лунченка в роботі парламентської тимчасової слідчої комісії по подіях в Мукачеві, а інший її член – Ігор Мосійчук – чітко викрив спроби Лунченка спрямувати роботу ТСК у вигідне йому русло. Причому, в контексті резонансного медійного «контрабандного» скандалу, в якому фігурувало прізвище В.Лунченка.

Закарпатський «Фронт» Москаля

Як і в нинішньому варіанті, П.Порошенко використав чистий кримінал своїх політичних союзників, що проявився в трагічних подіях у Мукачеві 11 липня 2015 року, у власних політичних цілях. А тому з ходу призначив «крайнім» у тих подіях «клан» Віктора Балоги, з котрим у нього тоді окреслився серйозний конфлікт. І хоча призначення Г.Москаля на посаду відбулося в межах все тієї ж «народнофронтівської» квоти  – (членом команди тодішнього «Фронту змін» Г.Москаль став ще в 2011-му році), ключовим політичним завданням від президента йому було сформульовано політичну ліквідацію В.Балоги на Закарпатті.

Це, зрештою, стало й моментом особистої сатисфакції для Г.Москаля, який свого часу «запоров» те саме завдання від тодішнього голови Адміністрації президента Л.Кучми Віктора Медведчука.

Таємна зустріч В.Лунченка з Г. Москалем, про яку тоді «з коліс» інформувало своїх читачів Закарпаття онлайн, була продовженням тих «квотних» тенденцій – В.Лунченко лобіював призначення першим заступником голови ОДА політичного пристосуванця і антимайданівця А.Сербайла. Однак, зрештою, у підсумку тих домовленостей посаду заступника Г.Москаля посів екс-заступник В.Лунченка і його давній «контрабандний» соратник, екс-митник Михайло Рівіс, котрий згодом зайняв посаду голови Закарпатської обласної ради.

Після того Г.Москаль, який колись був одним із найбільших «розвінчувачів» мільярдних кримінальних афер Р.Бровді, абсолютно «забув» про цю тему. Більше того, балакучий «генерал-губернатор» вперто не помічає кримінального руйнування в Ужгороді пам’ятки архітектури місцевого значення «Корона», в котре кримінальний екс-«штабіст» «Народного фронту» в Ужгороді Іван Волошин у підсумку своєї афери з крадіжкою цього об’єкту «влив» все ті ж кримінальні мільйони Роберта Бровді. І навіть особисто бере участь в організованій І.Волошиним акції «Срібний мольберт», що має на меті творення нового, «меценатського» іміджу Р.Бровді на заміну дотеперішньому кримінальному.

Мавр зробив свою справу

Про те, що команда П.Порошенка вже, по-суті, «списала» Г.Москаля і питання його зняття з посади «губернатора» стало виключно питанням часу і зручного моменту, для поінформованих осіб є доконаним фактом. Непосвячені ж мають достатньо публічних доказів того, що у свого часу задекларована на всю країну пряма вертикаль «Москаль-Порошенко» більше не існує, надломившись у точці «Гройсман».

Москаль виконав свою місію в нейтралізації впливу В.Балоги на Закарпатті і в своїй непрогнозованості, яка останнім часом часто переступає межу здорового глузду, став некомфортним для команди Петра Порошенка, в якій ніколи не був своїм. І його почали «зачищати» – методично, системно.

І, що показово, почали з найближчої для Г.Москаля теми – митниці, на якій той вибудовував на Закарпатті свій основний піар і на котрій, борючись, начебто, з загалом нешкідливою для держави контрабандою на вивіз, непогано поправляв свої статки на проблемній для економіки України ввізній контрабанді.

Ті, хто має очі, бачили, як крок за кроком столичні силовики, підпорядковані безпосередньо людині Петра Порошенка – голові СБУ Василю Грицаку – викривали як прорахунки в роботі, так і ввізні контрабандні схеми ставленика Г.Москаля на посаді начальника Закарпатської митниці ДФС України Володимира Колеснікова. Два шантажі Г.Москаля відставкою врятували ситуацію до певного часу – масштабних публічних «розбірок» у Порошенка намагаються уникати. У підсумку В.Колесніков був усунутий від виконання обов’язків, а до керівництва Закарпатською митницею прийшла «вінницька команда».

Абсолютно показовим у ставленні команди Порошенка до Г.Москаля став той факт, що під час недавнього офіційного візиту В.Гройсмана до Угорщини до складу делегації безпрецедентно не включили очільника регіону, в якому мешкає 150-тисячна угорська громада.

Порохова бочка під Андріївим

Попри позірну локалізацію уваги на персоналії першого заступника міського голови Ужгорода, хабарницький скандал, що минулого тижня резонансно струсонув обласний центр Закарпаття, має суттєво ширше підґрунтя і абсолютно вписується в системність дій президентської команди стосовно Геннадія Москаля. І свідченням цьому є цілий ряд факторів, що залишили свій слід навіть у публічній площині.

Насамперед, варто звернути увагу не те, що фіксацію «криміналу» у владних кабінетах на площі Поштовій здійснював і проводив обшуки та затримання спецпідрозділ «К» УСБУ УСБ України. Той самий, який «працював» «по Москалеві» на Закарпатській митниці. СБУ В.Грицака, нагадаємо, є структурою П.Порошенка. Як і інший активний «ініціатор» корупційного скандалу в Ужгороді – прокуратура, підконтрольна іншій людині з вузького оточення президента – Юрію Луценку. Останній, нагадаємо, особисто представляв на посаді чинного прокурора Закарпатської області Володимира Гаврилюка.

Натомість, поліція «народнофронтівця» А.Авакова у цій справі задіяна не була.

Показовою є і особиста участь генпрокурора Луценка в «озвучці» цієї справи на загальноукраїнському рівні.

Власне, у згаданому коментарі Ю.Луценка і сховано ключ до розуміння того, кому адресовано той посил. Бо двозначно інтерпретувати «рекомендацію» генпрокурора першому заступнику мера Ужгорода Іштвану Цапу «укласти угоду зі слідством, якщо вказати, кому йшли гроші на гору», не можна.

Президентську команду цікавить особа міського голови Ужгорода Богдана Андріїва. І це факт.

Мер Ужгорода є особою, тісно наближеною до Г.Москаля. І це – ключове в цій ситуації. Бо метою корупційного скандалу в Ужгородській міськраді є не виявлення і ліквідація корупції як такої. А перерозподіл політичної влади. Команда президента типово для себе прибирає до рук Ужгород. Який досі «належав» Москалеві.

Реакція останнього на цей активний наступ президентських «сил» є не менш показовою – Г.Москаль по суті висміяв дії людей Грицака і Луценка, назвавши докази, покладені в основу зазначеної кримінальної справи, «здогадками» і «передбачивши», «що з цієї «гучної справи» в суді вийде або пшик, або вона взагалі не дійде до суду».

Певна доля правди в цих словах «генерал-губернатора» є: оскільки конкретну справу організовували під задану політичну доцільність, у ній, попри наявність певного доказового матеріалу, є очевидні розбіжності та нестиковки. І те, що Іштвана Цапа взагалі не було затримано на, буквально, факті отримання «неправомірної вигоди», лише одна з них.

Свою «лінію захисту», відповідно до цих реалій, І.Цап злегка окреслив у одному зі свої постів на цю тему у Фейсбуку, натякнувши, що погоджується (і, ймовірно, погоджувався) на будь-які корупційні пропозиції виключно з тією метою, щоби їх виявити і «засвітити»...

Загалом, ситуацію, що склалася в Ужгородській міськраді після виборів, і паритет сил у владі обласного центру Закарпаття онлайн описувало ще в березні минулого року в публікації «Ужгород: Ставка на дисбаланс». Де було чітко зафіксовано, що обидва фіґуранти нинішнього корупційного скандалу перебувають на протилежних полюсах ужгородської влади. Тобто, простою мовою, «не варять» один одного. Неприязнь сягала граничних вимірів, аж до того, що Станіслав Пономарьов був практично невхожим в кабінет Іштвана Цапа. А отже, спроба поєднати цих осіб в одному кримінальному провадженні під вже озвучену політичну доцільність не є логічною. Більше того, саме вона чітко підтверджує той простий факт, що авторам цієї політичної багатоходівки важливо було «якісно» «підвісити» Богдана Андріїва, вдаривши відразу по двох ключових постатях його влади.

Наголошуємо: саме «підвісити», а не знищити.

Власне, дорогу, якою треба йти Богдану Андріїву, аби знову знайти грунт під ногами, окреслив вже згаданим постом у своєму Фейсбуку генпрокурор Юрій Луценко. І ця дорога веде до Петра Порошенка.

Тобто, якщо Б.Андріїв приїде на поклон до Києва і переконливо присягне на вірність не якомусь там «москальському» «фронту», а президенту, гнів СБУ і прокуратури може змінитися на милість.

І, в підсумку, як і «вангував» Г.Москаль (виходячи, щоправда, з інших міркувань), гучне корупційне «видовище», що його за відсутності «хліба» під власний інтерес влаштувала чинна влада, завершиться черговим «пшиком».

Ужгород в цій політичній "грі престолів" не здобуде нічого. Зате Порошенко здобуде Ужгород...

Теги: хабар, Москаль, Порошенко, Цап

24 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати