«Скандал» про великоберезнянського депутата-педофіла – вигадка

Історію про те, що наприкінці минулого року у Великому Березному об'явився районний депутат, який під виглядом медобстеження оглядав школярок, донині пам'ятає чимало читаючих закарпатців. Більше того, резонанс про цей "смажений" факт вийшов за межі області. Однак, нині аналізуючи нові обставини та факти цієї справи, доводиться констатувати, що все це було лише цілеспрямованим брудним маневром, який місцеві "політтехнологи" прокрутили за допомогою ЗМІ...

"Звідки така впевненість?", — запитаєте. Справа в тому, що мимоволі самому довелося долучитися до розголосу цієї інформації. При чому, тоді, переслідувалася благородна мета: наказати людину, котра дозволяє собі виробляти подібні речі.

Все почалося зі дзвінка давнього хорошого знайомого теж депутата Великоберезнянської районної Ради Олексія С. Якось на початку грудня цей товариш зателефонував мені зі словами: "Є дуже цікава тема. Давай зустрінемося. Розмова не по-телефону...". Відтак при зустрічі із великим сумом та співчуттям до ображених Олексій із прізвищами матерів, чиї діти постраждали, розповів мені історію про те, як колишній директор Великоберезнянського лісгоспу, а нині депутат райради Юрій Пекар роздягав під приводом медогляду дівчат-третьокласниць місцевої школи.

Але це ще не все. Аби мене завести, так званий товариш розповів, що родичі цього чоловіка працюють у відділі освіти Великоберезнянської РДА, тому цей факт обов'язково "замнуть", і можливо, про це навіть не дадуть написати у моїй газеті, бо, мовляв, Юрій Пекар крім усього ще й у добрих стосунках із впливовим у області головою місцевої райради.

— Знаєш, Павло, з цим щось треба робити, — продовжував Олексій. —Люди налякані, потрібно надати розголос цій справі.  

І ось тоді я зробив першу і основну помилку: повірив у щирість слів і намірів давнього товариша й написав про цю історію у своєму блозі на одному з найвідвідуваніших сайтів області Закарпаття онлайн. До того про цей інцидент вийшов матеріал кореспондентки Наталії Зотової на телеканалі "1+1". Щоправда, там ішлося поверхово про сам факт, і, особливо, про чоловіка, котрий ніби то "оглядав" дівчат.

Звичайно, запис викликав розголос, чимало обласних газет передрукувало його як матеріал. Дехто навіть без посилання на першоджерело...

Що ж відбулося згодом? Кілька місяців тому я дізнаюся, що той же Юрій Пекар подав на мене до суду, використовуючи своє право на захист честі, гідності і ділової репутації. Повідомлення я сприйняв нормально, оскільки за журналістську практику мав чимало таких позовів. Аби все з'ясувати, зустрічаюся з адвокатом Юрія Пекаря. Чоловік розповів, що незабаром повинен відбутися суд і показав мені кілька досить переконливих фактів про те, що його клієнта цілеспрямовано через мою публікацію підставили.

Зокрема, через два дні після так званого злочину у Великоберезнянський райвідділ міліції звернулася мати однієї з учениць і розповіла правоохоронцям ту ж історію, яку я описав у блозі. Почалася перевірка. Її результати описані у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи на п'ятьох аркушах. По-перше, правоохоронці від слідкували за телефонними дзвінками місце перебування Юрія Пекаря у той час, коли ніби скоювався злочин. Протягом цього часу депутат був спочатку у селі Кам'яниця Ужгородського району. Згодом його зафіксувала камера банкомату супермаркету на вулиці Гагаріна в Ужгороді та камера, що розташована при вході у супермаркет. Після цього чоловік був у видавництві "Закарпаття" у філії "Промінвестбанку". З матеріалів слідства стало відомо, що касир цього банку впізнала Юрія Пекаря і підтвердила факт його платежу у той самий день. Крім того, у процесі слідства мати, чия дитина ніби то постраждала, відмовилася від своїх свідчень...

Попри це, у розмові з Наталкою Зотовою, котра готувала сюжет на цю тему для "1+1", я дізнався, що повідомлення про інцидент у Великому Березному  надійшло на сайт каналу від матерів дівчат. Як пізніше з'ясувалася, вони про Інтернет і комп'ютер могли хіба чути, не кажучи вже про написання електронних листів.

Я зрозумів, що моїми руками невинній людині, м'яко кажучи, зіпсували життя. А мій так званий товариш, котрий надав потрібну йому інформацію, під час нещодавньої зустрічі замість пояснити мені, чому збрехав, почав придумувати брехливі версії для суду. Мовляв, тобі прийшов анонімний лист, невідомий депутат тобі його підтвердив тощо. Добре, що тоді вдалося записати цю розмову на диктофон. Нині цей горе-товариш, незважаючи на те, що втягнув мене у суд, і оббрехав моїми руками людину, просто не бере слухавку. Я їздив до нього додому, але він не відчиняє двері...

Звичайно, під час кількох зустрічей я розповів Юрію Пекарю всю історію написання матеріалу, розповів і про Олексія та його гру в хованки. Він у свою чергу каже, що поки не знає, хто і за що влаштував йому таке "веселе життя"...
 
Незважаючи на те, що депутат через скандал зазнав чимало моральних страждань, він зрозумів, що мене просто використали у цій ситуації. Я ж, у свою чергу, вже вкотре переконався: товариші досить легко міняють певну вигоду на дружні стосунки. Тому довіряти варто лише собі і добре перевіреним фактам...

Теги: педофіл, депутат, Юрій Пекар