Вперше таке твердження почув під час похоронів рідних менше року тому. Священик середніх років, відслуживши панахиду, у проповіді сказав приблизно наступне: "Всі болячки, великі й малі, Бог дає нам не випадково. Він дає їх у вигляді випробовування та щоб людина, котра згрішила, мала час відволіктися від суєти й задуматися: чи правильно вона живе, чи перебуває вона в духовному балансі..."
Скажу чесно, я вірю в Бога, проте ставлюся до священиків неоднозначно. Але над цими словами - задумався. Не тому, що часто хворію чи грішу найбільше за всіх, а тому, що підтвердженням цього є купа історій моїх знайомих, друзів і не тільки.
І ось зараз, після великодніх свят довелося й самому ліжко погріти. Лежу собі й думаю, як жити далі: що виправляти, що розвивати, кого пробачити. Взагалі, хвороба (якщо вона не важка) - погана для організму але добра річ для духовної перебудови людини. Якщо кожен день у ритмі робота-гроші- родина-робота ми випадково не знаходимо час аби зупинитися і замислитися, то під час хвороби такого часу пре достатньо.
З точки зору лікарів, під час будь-якої хвороби, людський мозок працює або дещо неповноцінно або навпаки - акумулює всі резервні сили і працює на всі 100. Тому хворіючи, людина здатна не лише задуматися над своїм життям, але й продукувати креативні ідеї. Буває ж навпаки - хворий може розповідати якісь нереальні, і, що найсумніше, неадекватні речі.
У свою чергу, я ні в якому разі не "рекламую" хвороби як добрий спосіб до продукування хороших ідей. Просто пропоную не боятися їх і, якщо вже це з вами сталося, то "хворіти з користю".
13 квітня 2010р.
Теги: