Життя у відпустку не пішло

Важко стало виноградівським бухгалтерам різного рангу і вжитку на яких упав тягар перевірки у червні місяці, особливо, коли "з-під дивану" подуло холодом каземату. Вони ж обслуговують дивний трубопровід  запасу і смислу, тіні і золотавого світла. А у двополярному закарпатському світі все так невизначено. Адже коли підписував, то якби начальник так казав, а коли ревізор питає, то начальника якби вже немає... і "в отвєт тішіна", і "он не вєрнулся із боя". А на ревізора то з одного кутка дує, то з іншого, то припече з телефонної трубки, то присмажить совість, яку закрив у сейф новопризначений шеф. Ой не просто зараз на периферії стало, адже війна вже ведеться на клітинному рівні. Колись за щастя було поперевіряти, полистати, пожурити, ткнувши пальчиком, насолодитися гостинністю та запобігливістю тубільців і милостиво закрити очі не так від матеріальної допомоги, як від млості, що теплою приємною хвилею розіллється по організму. Ой, не просто!

Є ревізори, які перевіряють використання коштів місцевого районного бюджету, тобто роботу райдержадміністрації, її відділів і установ. Ті працюють в тишині, не те щоб мертвій чи тривожній... але тишині. Нам про їх роботу поки що нічого не відомо. А ось з районною радою більш жваво все відбувається. Наприклад, районний  депутат Гріга геть закинув свій Хімзавод, все біля ревізора, який перевіряє фінансовий стан районної ради, звивається, все допомагає і підказує. І правильно звивається – на кінець потрібно  перевірити ті шалені зарплати начальничків з райради у той час, коли народу нема що їсти. На кінець потрібно вже турнути і забути того Любімова, того "козла, которий мешаєт нам жіть (і работать)". А то поприїжджали тут до нас "мєстних" окупанти галицькі - тільки воду мутять. І то не біда, що завод Михайловича занепав, що люди без зарплати сидять, що чомусь збори акціонерів відбуваються не в Королеві, де їх більшість, а в Києві, де живе син, головне щоб ПРАВДА на кінець восторжествувала, щоб минула ніч помаранчева. І глянуть привітно шефи... і Іван Бушко  потрепле плече – "но бачите, теперисьте  фаттьови!" Але поки що це тільки мрія.

А реальність – пішов з посади голови Виноградівської райдержадміністрації Карло Резеш. Минув романтичний період блакитної влади на Виноградівщині. Карло Карлович з його музикою "добрих справ на благо виноградівців" затих,  видохся – не справився із задачами на нього покладеними. Музику перебила какофонія і сара-банда - пішов романтик під зітхання і злорадне потирання рук в безславне минуле. Хоча стрункість і наближеність до серця  цієї картинки трошки карикатурять непристойні, як для виноградівської реальності статки героя. А позаяк ми у Виноградові привикли, що такі гроші з неба не падуть, а скоріше зеленими стежками через кордон валять, то і питання для роздумів: чи то Карло Карлович так вміло розігрував реформатора і мрійника, шорячи свої справи і справи людей на ньому зав'язаних (скільки коштувало крісло?), тоді зрозумілий антагонізм з начальником міліції – поле не поділили, чи то просто хвороблива уява середовища малює пензлем класичної заздрості далекі від правди картини. Але хай цим займеться час (або інтерпол), він, як відомо, все на місця розставляє.

А хто ж прийде на зміну? Відомо, що подання пішло на Тетяну Дмитрівну Граб – тепер начальника Виноградівської податкової інспекції... але це ще нічого не означає. Боротьба почалася: впливи, сумніви, припущення... Дуже вже не хочеться помилитися, адже район стратегічний. Чому? А ви забули, що у Виноградові народився, а зараз активно діє на обласному владному полі Іван Бушко – чоловік і супермаркет. Надія Виноградівщини і всього прогресивного людства, який далеко не використав свій потенціал, у якого велике політичне майбутнє... не забудьте, що попереду вибори до Верховної ради. Тому можливо саме в його душі і відбуваються та боротьба інь і янь, про яку йшлося вище. Є у Івана Івановича ще один кандидат, можна сказати козир, який теж розглядається, як можлива креатура – це Сергій Рішко. Тим більше, що поговорюють ніби Сергій Васильович не дуже справився з екологічною службою в області (бачите яка спека і дощі невпопад). Але чи погодиться Сергій Васильович на цю пекельну роботу: лягти кістками і віддати серце людям – тим більше серце після інфаркту... Ви дуже   багато хочете, Іване Івановичу, від кума. Теорію, стратегію, тактику продумати – інша справа. Якось приспособитися, щоб на старість і внукам... – теж не питання. А в'язатися в боротьбу не на життя, та ще й коли ситуація така непевна, коли ось-ось дах зірве і занесе  вертольотом невідомо на які острови у Тихому океані – вибачайте. Хоча, солодкий смажений півень-влада і не таких клював.

Зате заступники вимальовуються ну просто чарівні.  Джерела повідомляють про Михайла Русанюка і  Тараса Задорожного. Перший - політик нової формації, хоч і приїжджий, але свій. Інший – комсомолець, який засумував без суспільно-корисної праці і б'є копитом неспокою в Королеві (явно для пана Тараса  не масштаб) . Хто з них замінить Бажуру - заступника по аграрному сектору, а хто Єву Райз -  заступника по ідеологічній роботі – невідомо. Та й не так важливо, бо ні державний аграрний сектор, ні державна ідеологія  в натурі  не існують, а хлопці універсальні, до роботи злі, і надіємося вже зможуть  організувати ефективну роботу по нейтралізації "балогівщини" і створенню умов для показників та відданості єдино правильному курсу.

Тому після літа нас чекають зовсім нові помідори (поки що не томати пасти і не соки). Повідомимо вам наслідки обласної перевірки, познайомимо з новими власниками квартирок на місцевому "олімпусі"... Це із прогнозованого. А як там у Києві складеться, з тими судами, курсами долара, з союзами Європейськими - Москальськими, пенсійними та іншими зручностями для народу, то знає тільки Бог і малі пани (за яких переживатимемо в першу чергу).

Теги: Виноградів, Резеш, Любімов

33 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати