Більше століття тому, а саме весною 1902 року, Іштван Зейкан ( Istvan Zekany ) , житель села Імстичово, у віці 32 роки, ступив на острів Елліс, Нью-Йорк,США. Подорож з "Африки в центрі Європи", як називали тоді нашу землю, до омріяного економічного раю, зайняла майже місяць. Вартість квитка на пароплав (по-нашому "шіфу") коштував 90 американських доларів – на той час дуже великі гроші. В цей час потоки емігрантів на пароплавах прямували до "Американської мрії" - і слова закарпатської народної пісні "Не бий-ня муже, не карай... діти ти лишу – а сама піду за Дунай..." є свідченням тогочасних реалій.
фото: CARPATIA
Шлях до Америки пролягав спершу возами до міста Хуст, потім потягом до Будапешта – благо через Хуст курсували вже поїзди в той час. Потім на Сербію, до порту Фіуме (сучасний - м.Рієка), або БРЕМЕНА, АНТВЕРПЕНА і ГАМБУРГА. Через Адріатичне море пролягав один з найбільш жвавих морський шлях емігрантів з Східної та Південної Європи. Порт, тоді австрійського, міста Трієст був одним з найбільших на тодішній Адріатиці та головним портом призначення Британської морської транспортної компанії CUNARD LINE. Саме ця компанія, заснована в 1840 році, розпочала регулярні пасажирські перевезення між старим континентом та США в 1880 році. Першими пароплавами, на лінії Нью-Йорк – Трієст – Венеція – Фіуме, були DEMERARA, MALTA, TRINIDAD, SARAGOSSA, PALMYRA, SIDON, CHERBOURG. Пізніше, після 1900 року, більш сучасні та однотипні – CARPATHIA, PANONIA, ULTONIA, SAXONIA, CARMANIA. Цікавим є той факт, що регулярні рейси здійснювалися з квітня по грудень місяць, і навіть в певний час цей рейс мав назву CUNARD HUNGARIAN – AMERICAN LINE (див. зразок розкладу рейсів).
фото: PANONIA
Уважний читач зауважить назву CARPATHIA, а я підтверджу – так, це саме той пароплав, що врятував 15 квітня 1912 року 706 пасажирів з борту відомого ТИТАНІКА. Цей пароплав здійснював регулярні пасажирські перевезення з часу спуску на воду на лінії Нью-Йорк – Трієст з 24 листопада 1903 року, а також в певні періоди на лінії Нью-Йорк – Ліверпуль. За версією рятувальну операцію за участю CARPATHIA було здійснено під час регулярного рейсу за маршрутом Фіуме – Трієст – Неаполь – Нью-Йорк. Маршрути ТИТАНІКА і КАРПАТІЇ якраз сходилися в місці катастрофи – КАРПАТІЯ вийшовши з Середземного моря через протоку Гібралтар, прямувала до Нью-Йорку, до якого прямував і ТИТАНІК з боку протоки Ла-Манш. Не виключаю, що очевидцями могли бути і наші земляки – емігранти, які прямували до США. Свідченням тому може бути записи про подорож Яноша Зейкана цим пароплавом в березні 1909 року – за три роки до катастрофи ТИТАНІКА. Якщо на борту Титаніка знаходилося 3 547 пасажирів, то КАРПАТІЯ вміщала 1 704 пасажирів. Після катастрофи було врятовано 704 пасажири – можна уявити яким чином могли всі ці люди розміститися на КАРПАТІЇ.
А русини Австро-Угорщини продовжували шукати щастя в Америці:
- Антал Зейкан, уродженець села Білки, у віці 31 року відправився з порту Фіуме на
пароплаві ULTONIA і зійшов на землю острову Елліс, США, 10 березня 1905 року.
- Пал Зейкан, уродженець села Імстичово, відправився з порту Гамбург на пароплаві
CLEVELAND, і зійшов на землю острову Елліс, США, 4 вересня 1910 року.
- Петер Зейкан, уродженець села Білки, у віці 39 років, відправився з порту Бремен на пароплаві BREMEN і зійшов на землю острову Елліс, США, 20 травня 1914 року.
- Ференц Зейкан, уродженець села Білки, у віці 34 років, відправився з порту Антверпен на пароплаві FINLAND і зійшов на землю острову Елліс, США, 19 грудня 1905 року.
Всього за період з 1902 по 1914 рік в США емігрувало 48 осіб з прізвищем ЗЕЙКАН (ZEKANY) у віці від 1 до 44 років. З них жінок – 5 осіб, 20 осіб – уродженці с.Імстичово, 5 осіб – уродженці с.Білки, інші особи з м.Берегово, с.Липча, с.Приборжавське, м.Матесалка, с.Карачин, деякі в документах вказували регіон Мараморош – так називалася адміністративна одиниця за часів Австро-Угорщини.
P.S. Це тільки мала частинка тих, які більше сто років тому мріяли про краще життя ...так само як і мріють зараз.
Джерела: - ELLIS ISLAND Foundation, Inc
- NORWAY HERITAGE Foundation
2010-12-18 / 10:46:00
Микола Староста (Жалива) 2010-11-13 / 00:08:00
Така доля, нашого народу, все тайстру на плечі, і у світ тікати.
У чоловіка в городі, мінеральна вода тече,а він у світ за копійкою.