Передвиборчий калейдоСКОП-СТОП з Виноградова-2

Циганське щастя

Хтось скаже, що ми від Бочкая циганів переманюємо, але таки зреагувала на статтю в Чорній Горі № 36 (Поверни воду, владо. Замальовки на тему:народ і "слуги", або всі ми "цигани") міська влада. Як повідомив головний інженер Попович та заступник начальника ВУЖКГ Псарьов, міським головою дана команда в найближчий час провести воду у відсталі райони Виноградівщини, що, як виявилося, зовсім недалеко від  Білого дому. Головний інженер повідомив, що ознайомлення з ситуацією на місцевості дало можливість визначитися з планом дій та навіть з приблизним кошторисом (не більше 18 тис. грн.) Особисто нас найбільше цікавило: воду багатостраждальним Муржі, Балогу і Рошташ подадуть до 30 жовтня чи після? Бо якщо не виберуть п. Бочкая, то інший голова може не захотіти виконувати зобов'язання перед виборцями Степана Золтановича. А якщо це буде таки Бочкай, то він може забути про обіцяне (обіцянка ж цяцянка). Але Алєй Павлович запевнив, що це може статися ще до 10 жовтня. Головний інженер до числа не прив'язався, став розповідати про традиційну завантаженість роботою, про недостатнє фінансування... але таки пообіцяв, що до виборів справляться. Ми ж, ніби чули голос Степана Золтановича - врочистий, натхненний: на пергаменті від Феї (Григори), який передав Карл-Роберт присягаю:
 
БУДЕ вода у  Муржі, Балога і Рошташ АБО НЕ БУДЕ МЕНЕ.
БУДУТЬ люди у Виноградові щасливі АБО НЕ БУДЕ МЕНЕ.

Амінь – сказав Василь Васильович Ціцей, який і надалі хоче залишитися заступником, практично однаково чиїм.

КонференцДЕНЬ

Такого підйому громадянської активності Виноградівщина ще не знала. В депутати пішли, як то кажуть, і стар, і млад. Вдома залишилися тільки старики – інваліди, вдови невтішні та грудні діти. Володимир Мудрик з "Коніки" хриплим від втоми голосом повідомив, що таки  зумів всіх кандидатів  сфотографувати і видати їм по 6 фотографій для реєстрації, при цьому зробив висновок, що у Виноградові практично не залишилося виборців, усі мешканці пішли кандидатами від всеможливих партій і тому вибиратимуть 31 жовтня кандидати кандидатів. В результаті депутатами стануть всі, просто одні будуть депутатами офіційними, а інші депутатами жертвами небувалої фальсифікації. І ті, й інші до кінця життя будуть переконаними у своїй легітимності. Тому йти в депутати корисно хоча б для підтримки власної самооцінки.    

Нарешті наступив той день, коли самозречений патріотизм виноградівців  матеріалізувався у списках кандидатів. Понеділок, 27 вересня, став днем проведення історичних передвиборчих конференцій, на яких затверджували кандидатів у депутати по партійних списках в міську та районну ради. Пристрасті в попередній тиждень бурлили в кожній партійній організації. Скільки каменів кинуто, скільки мостів спалено, скільки планів майбутньої помсти запроектовано, а все виключно для того, щоб  мати можливість провести благоустрій ні, не на рідній вулиці, а на сусідній, що вся в ямах, про яку забули народні обранці минулої каденції або у рідному селі садочок збудувати чи відремонтувати. Нарешті після довгих дебатів: хто більше достойний зайняти те чи інше місце у списку, після сюрпризів і підозр, коли раптом абсолютно невідома більшості партійців людина займала місце в прохідній п'ятірці, настала тиша: список у муках народився.

Першою ми відвідали конференцію кандидатів від партії "Фронт змін". Захід відбувся об 11.00 в ресторані знаменитої Роман  Ганни Антонівни. Ганна Антонівна стала не тільки господаркою "балу", але й сама була запрошена на "вальс", тобто у список партії молодого Арсенія. Так-так, ви не помилилися – Ганна Антонівна залишила БЮТ і перейшла до іншої політичної сили, бо розчарувалася в "Юльці", як пояснила, вальсуючи другим номером під псевдонімом Галмай у списку до міської ради.

Цікава розмова у нас відбулася перед початком конференції. На ганку стояли пан Чебан, колишній виноградівський воєнком, а зараз русин та член партії п. Тігіпка, який вже місяць прогулюється на біл-бордах містом, рекламуючи свою "Сильну Україну" і незнайомий пан, стрункий, з неспокійним поглядом. Якщо п. Чебана всі в місті знають і його легкий "шпіонаж" в арсенівському штабі на користь конкуруючої організації  ніхто серйозно не сприймає, то стрункого  пана бачили вперше. І ви не уявляєте, як ми зраділи, коли він представився. Адже, як виявилося, це був саме той підприємець, із-за  якого  у "Фронті" всі пересварилися.  Адже підприємець Поп Василь Михайлович несподівано посів 3 місце у виборчому списку партії до районної ради. Партійні активісти так сполошилися, що навіть Володимира Івановича Любку, як стверджують колеги дійсного організатора партії в районі, запідозрили в політичній корупції. Але згодом опам'яталися: як можна таку людину, такого відомого громадського активіста... Одним словом, помирилися, трошки посувалися номерами і заспокоїлися.

- Василю Михайловичу, як то ви зльоту у список потрапили?
- Партійці так вирішили, мене в районі знають.
- А ви тільки по списку йдете, чи й мажоритарно?
- Йду мажоритарно по Хижі.
- Не може бути. Все, тепер я зрозумів, що ви справжній фронтовик. Тільки відчайдушна людина, будучи підприємцем, стане конкурувати з самою Тетяною Дмитрівною Граб, начальницею Виноградівської податкової інспекції. У мене навіть назва статті на ходу визріла: "Самий мужній, самий сміливий підприємець Виноградівщини Поп Василь".
- Ні, ні зачекайте. Та я зніматиму кандидатуру. Ми з Танею давно один одного знаємо, на Дні народження ходимо, Боже борони, щоб я з кумою конкурував.
- Що ви кажете? Тоді давайте назвемо: "Найкращий, найсамозреченіший кум Тетяни Дмитрівни".
- І це не треба, для чого?
- Ну ось, і так завжди. Тільки хочеш про чоловіка гарне написати, а він скромний, порядний, цнотливий...

До речі, Тетяні Дмитрівні, наскільки нам відомо, партія Регіонів дійсно створює тепличні умови. Саме від цієї політичної сили висувається п. Граб. З мало-мальськи  серйозним конкурентом-кандидатом з інших партій відразу говорять. І той, зашарівшись від незручності, або кандидатуру  знімає, або вирішує змінити округ.

А сама конференція "фронтовиків" пройшла дуже швидко. За хвилин 15. Ні тобі лічильної комісії, ні мандатної, жодних виступів чи коментарів. І правильно, чого розсусолювати, то ж війна, фронт, на який всі поспішають. Згадалися кадри старої воєнної  кінохроніки:  в бліндажі солдати перед атакою пишуть заяву: якщо загину,  вважайте мене комуністом. 

"Але не дивлячись ні на що, саме ми єдина справжня, конструктивна опозиція партії Регіонів. А те, що не було тої врочистості. Та для чого вона, результат головніше. Ми ще не такі досвідчені, адже нашій партії всього п'ять місяців" - пояснював нам після конференції Володимир Іванович Любка. "Не доношена", - сумно додав Іван Іванович, який стояв поряд і розсіяно дивився в далечінь .

(Закінчення в наступному номері)

Почалося

З вівторка на середу Виноградівський білий дім не спав. Не спали чергові на першому поверсі, не спав Віктор Миколайович Альошин у кабінеті міського голови (голова в цей час ночував вдома). Не спали Любімов (голова ЄЦ) з Цуцупом (просто ЄЦ) під дверима районної виборчої комісії, що розмістилася в малій залі адміністрації. Ще хтось в місті в цей час не спав, але тому "не спати" поряд не стати, бо це не спали . Може хтось з пересічних громадян не зрозуміє цього безсоння, може хтось забув, що в Україні почалася передвиборча кампанія? Та є люди, які нічого не забувають, а якщо і забудуть, то їм із штабу нагадають. А питання  вирішувалося принципове: хто першим зареєструється у виборчій комісії (а отже у бюлетені) під № 1. Питання - важливе, можна сказати ключове, хоча зрозуміти чому (?), до кінця не під силу  нікому, хіба що партійним стратегам, які в серйозних політичних силах, без сумніву, присутні та справжнім патріотам, які багато не думають, а працюють. 

О 5.15 Олег Любімов зателефонував Ігорю Ігоревичу Папику - юридичному консультанту, особі, якій і було доручено місію першим зареєструвати документи від партії ЄЦ і таким чином стати партією № 1 у виборчому бюлетені. Ігор Ігорович підвівся, почистив  зуби, одягнуся і через 25 хвилин вже був під дверима білого дому. "Я до Любімова", - сказав Ігор Ігорович і черговий пропустив єцівця усередину.

Від стуку парадних дверей прокинувся Віктор Миколайович. Пан Альошин, який зараз очолив роботу штабу Регіонів, задрімав. Зрозуміло, чоловік не залізний (хоч дехто сумнівається) – стомився. Віктор Миколайович  гарячково глянув на годинник, прислухався до тиші за дверима: нічого, ще з годинку посплю, однаково ми №1, сонно чмокаючи губами, промурмотів лідер блакитних.

Пан Папик замінив Олега Вікторовича і Василя Ярославовича на посту перед дверима комісії і став чекати ранку. А партійці пішли,... ні, не додому (який зараз дім), в штаб. Ми на зв'язку, - кинув на ходу вождь ЄЦ.

О 6.20 Віктора Миколайовича розбудив Карло Карлович Резеш. Обидва лідера: колишній третій секретар Виноградівського райкому партії і  теперішній володар виноградівського трону (голова райдержадміністрації) – нагадаємо: перший після Марії Терезії угорець, що запанував на Виноградівщині, як "минуле"  і "теперішнє", впевнено попрямували до дверей в "майбутнє" і о 6.30 зупинилися перед ними.

А тут  - пан Папик. Уявіть собі здивування наших блакитних.

І  почалося: ви хто, та яке ви маєте право, та хто вас пустив.... Найбільше нервував п. Альошин. Може тому, що десь усередині зашкрябало: міг же і під дверима передрімати, -  ууу... - розслабився, постарів, що тепер скажуть в штабі? Як же тепер бути? Наказали ж – бути першими!

Папик, відбиваючись від  суперників, зумів передзвонити Любімову. Той підняв на ноги актив: Цуцупа, Борисенка, Понедільника і ринув на виручку. Суперечка під дверима продовжувалася аж до 9.00, поки не прийшов голова районної територіальної комісії Шолудько Петро Данилович, секретар Грета Керечан та юрист комісії . Підійшов і представник партії Регіонів з документами. Сварка почалася з новою силою. "Це вам не 2004 рік, зараз наша влада, - кричав п. Альовшин. Любімов, ти відповіш за все, - вторила пані Грета Керечан.  Карло Резеш викликав міліцію.

Наряд - п'ять міліціонерів (!!!),  весь час намагався відібрати у п. Папика пояснення... у сусідній кімнаті. Та консультант ЄЦ, який єдиний був уповноважений зареєструваати папери, тримався стійко, на жодні провокації і хитрощі не піддавався.

Крик від лайки стояв неймовірний. Білий дім застиг, переварюючи усередині кипіння виборчих пристрастей. Хоча зовні здавалося - вихідний день. Ні перед білим домом, ні на коридорах - жодних ознак  життя.  Працівники кинули всі свої невідкладні державницькі справи і  напружено тулилися до стін, щоб дослухатися і запам'ятати: хто, що, кому, як...

В результаті все-таки першими зареєстрували партію Регіонів, Любімов із соратниками, погрожуючи судом, відступили... 

Звичайно ж, суду не буде, який зараз суд, але й просто не буде...

Такий ось початок виборів у Виноградові. Робимо короткий і виразний висновок: те "минуле" і це "теперішнє" хоче стати нашим "майбутнім".  Тільки от Папик не спить.

Новини про Василя Івановича Якоба

Читачі, напевно, вже скучили за одним  із найпопулярніших персонажів наших шпальт п. Якобом. А Василю Івановичу і не пристало зараз активнічати. Справа в тому, що заступник голови райдержадміністрації в декреті. Так, Василь Іванович вагітний. Василь Іванович вагітний  найдорожчою зараз для нього на світі своєю пенсією. Рівно 9 місяців, на момент виборів президента, залишалося Василю Івановичу до набуття 20 річного стажу роботи на державній службі. Тому зараз тільки тишина, спокій, і думати виключно про позитивне. Звісно, зовсім не так планував командор провести бархатний період своєї професійної саги. Якісно інший розмір пенсійного забезпечення, який  в даному випадку передбачає пенсійне законодавство, примусив схилити буйну голову, подумати про "дитину" і прийняти з рук наступників, молодих Регіоналів, посаду заступника.

Зараз Василя Івановича можна побачити мирно дефілюючим (в обідню перерву) коридором другого поверху білого дому. Погляд занурений в себе, тиха усмішка на устах...

- Що це в тебе, Василю Івановичу?
- Цю мандаринку принесла Валерія, а хусточку вишила Галя... Хвилюються дівчата, дбають про мене...
- А прапорці?
- А це на згадку. Бачите, червоний – комуністичний, цей від СДПУ (о), цей - ЗаЄду,  помаранчевий з підковою, біло-блакитний... Етапи великого шляху. Буде про що на пенсії згадати.

Та, незважаючи на делікатне становище, не так давно п. Якоб вибухнув таки активністю. Видно, вибори вже традиційно на командора діють як повний місяць. Зусилля і ресурси направлені на дитсадочок у с. Черна. Саме від цього села Василь Іванович  вирішив йти у депутати районної ради (дивно, чому не від вулиці Тюльпанів?). Пластикові двері, пластикові вікна, величезна гостина з приводу відкриття мало не вломила столи. "Щедрий Якоб, Добрий Якоб, черниччанам на здоров'я" - співали сокачки в їдальні. Невтямки наївним селянам, що джерело б'є з районного бюджету, який традиційно рулить командор з примхи і необхідності. До того ж, Ніна Миколаївна до сімейних ресурсів давно дорогу перекрила, на неї ж все переписано. Голова села (теперішній) Івашко трошки додав на начинку, бо він же теж на голову (майбутнього) мітить.

Тому не варто, дорогі читачі, переживати і по сторонам оглядатися. Ось він, наш Василь Іванович. Стара гвардія, ще все рулить. Хоч і не так, хоч із скрипом і посвистом при ходьбі, але гіганти підтягуються. Михайло Петрович Довжанин, якщо все буде добре, надійде зі сторони Великих Ком'ят.

Теги: вибори, Виноградів

6 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати