Закарпаття онлайн » Блоги » Олександр Попович

Закарпаття: Де перевернувся "фестивальний возик"?

З понад двох сотень фестивалів нашого краю справді якісні свята можна перелічити на пальцях двох рук. Чому так сталося, хто винен і що робити? Враження експертів.

Закарпаття: Де перевернувся "фестивальний возик"?
Закарпаття любить фестивалити. І численність фестивалів зумовлена не лише розмаїтістю місцевого колориту, несамовитим змішенням і поєднанням національних культур, кухонь, звичаїв, традицій, ремесел... І також, не лише з тієї причини, що фестивальний рух є однією із закличних візитівок краю, наживкою на туристичному гачку області. А ще й з тієї причини, що якщо у сусіда "хижа вища", то треба обов'язково на своїй прибудувати мансарду чи поставити флюгер. Простіше кажучи, з почуття здорової конкуренції і суперництва між містами, містечками і селами. І фестивалі це прекрасно, бо не лише туристи з-поза меж області, а й багато закарпатців повезли прекрасні враження і спогади, мегабайти фото і відео з торішніх (!) "Селиської співанки", "Гамори", "Рахівської Бринзи", "Червеного вина", "Закарпатського божоле", "Чернянської начинки" і... неможливо перерахувати всі. Бо торік у області, за свідченням туризмознавців, що стежать за процесом, відбулося понад дві сотні фестивалів і фестивальчиків. Чому ж ми наголошуємо про враження минулих років? Бо у 2010-му у цій сфері щось "зламалося". І настільки сильно, що це видно неозброєним оком. Розчаровані журналісти, яким часто нема що поставити у кадр для "стендапу", зажурені туристи, які часто-густо зізнаються, що, ймовірно, цього річ дарма витратили час і гроші на дорогу до Закарпаття.
 
 
ДЕ Ж "ПЕРЕВЕРНУВСЯ ВОЗИК"?
 
Що ж змінилося. Що пішло не так? Якість перейшла у кількість? Не зовсім. Бо ж цього року деякі фестивалі і зовсім відмінили. Наприклад, той самий Фестиваль голубців "Толтоткапостофестівал" у селі Четфолво на берегівщині, що так славно виглядав і набув широкого розголосу минулоріч, цього року просто відмінили. Джерела, які у журналістиці заведено не завжди розкривати, кажуть, що сталося це через розбіжності у баченні заходу між ентузіастами-організаторами та місцевою сільською владою. А більшість фестивалів поступово перетворюються з автентичних, колоритних, цікавих дійств на сільські шашлично-пивні посиденьки із виступами самодіяльних гуртів.
І це поруч з тим, що Кафедра туризму УжНУ, Турінфоцентр, ряд громадських об'єднань провели минуло річ масовану медійну кампанію з піару цих самих фестивалів. Видається, саме це надало їм "ведмежу послугу". Бо за словами тих же туризмознавців-медійників "кожен-перший" захотів мати свій власний фестиваль з безкоштовною медіа підтримкою, не поропонуючи навзамін нічого. І от, як кажуть на Закарпатті "правда ся указала". Свідчить завкафедрою туризму УжНУ Федір Шандор:

 

 "Як показала практика, всі фестивалі, які не були "у мережі", які не співпрацювали – усі дружно померли. Якщо це було штучно, для керівництва, то такий фестиваль нікому нецікавий. Навіть туристам. Коли половину часу увесь фестиваль чекає щоб начальник району прийшов і першим зачерпнув ложечкою головну фестивальну страву – то це, у першу чергу, ображає туристів. Начальник району завтра поміняється, голова сільради поміняється. А туристи залишаться. І журналісти залишаться і вони будуть це саме так висвітлювати...
Фестивалі, які нехтують туристами – мають лише одну перспективу: померти. Що і статься у Закарпатській області у 2010-му році. Це рік очищення від кількості і переходу у 2011-му у якість.
 
Залишаться ті фестивалі, у основі яких стоїть волонтерство, а не комерція. Бо комерція, це – дешеве вино, дешеві шашлики, дешевий алкоголь. Це завтра помре. Усі фестивалі у світі тримаються тільки на одному – на волонтерському рухові."
 
Гадаєте, фахівець-туризмознавець дарма згадав журналістів? Аж ніяк. Адже саме вони оповідають про дійства меду, голубців, сиру, вина, полуниць, черешень, ковалів, бондарів, різників і всього закарпатського колориту потенційним туристам, які ще не бачили всього цього розмаїття, але мусять захотіти побачити. Але як, якщо, до прикладу, ось що розповідає журналістка каналу Тиса-1 Алла Хаятова про цьогорічний фестиваль полуниць:
 
"Коли йдеться про анонсовані для загальнонаціональних каналів сюжети, ти приїздиш – ідея красива, ти вже маєш в голові "картинку" – полуниця це не тільки смачно, але це й смачно виглядає. Ти приїздиш і ти бачиш чисте поле де нема де вкритися від сонця, де нема прохолодних напоїв, не кажучи про те, що там нема фестивалю. Образливо...
Напевно це всеж-таки кризовий рік. Фестивалі, які мали виглядати якнайкращим чином, навіть вони не виправдали наших сподівань. Фестиваль "Гамора" – ідея розкішна, прив'язка шикарна, картинка завжди була супер, атмосфера чудова. І цього року фестиваль перейшов з рук ентузіастів ковалів-митців до рук чиновників, які просто зрадили цю ідею."
 
До речі, про "Гамору". На неї чекали. Як на чудо, що реабілітує низку провальних заходів першої половини 2010 року. І ми звернулися за коментарем до людини, яка певний час попрацювала і у районній владі, а нині займається, знову ж таки, туризмом. Денис Добра – добре знаний у краї ентузіаст малих залізниць, співорганізатор численних форумів і фестивалів, у тому числі і міжнародного рівня. У тому числі і минулих славних "Гамор" у селі Лисичого – ковальських свят вогню, металу і майстерності. За його словами він ще у лютому звернувся у обласне управління культури із натяком на те що у червні на нас чекає фестиваль "Гамора". Натомість отримав запевнення чиновників у тому що часу ще вдосталь і все під контролем.
 
Хто був цього річ у Лисичеві у день "свята" старої водяної кузні – знає, суцільне розчарування. І той самий пан Добра припускає, що вочевидь фестиваль таки відібрали з рук ентузіастів, бо комусь його хотілося комерціалізувати. Чи... просто провалити? Ця історія доволі темна поки що – ясно одне, "Гамора" вже не та і чи поверне собі бувалу славу – неясно. Ясно одне – згадана вище теза про волонтерство спрацювала і тут. Волонтерів відсторонили. Ще одна перлина краю вмре?
 
ОДНИМ БІЛЬШЕ – ОДНИМ МЕНШЕ?
 
Звісно, позиція обласної влади нами також була почута. І вона переконлива. Управління культури успішно проводить ряд обласних фестивалі, які частково фінансує, повністю організовує і тягне на своїх плечах та має допомогу з рук тих самих ентузіастів. Але неможливо охопити неохопне. Заступник начальника обласного управління культури Іван Канюка показав великий перелік фестивалів обласного рівня. Перелічити навіть їх тут неможливо, тож відсилаємо читача на сайт офіційний сайт ОДА у розділ, де всі обласні фестивалі і перелічені, - http://www.carpathia.gov.ua/ua/333.htm. Пан Канюка був переконливим – управління працює на повну, але ж специфіка краю згадана на початку цього матеріалу... Фестиваль хоче мати чи не кожне село. Не маючи при цьому ані досвіду організації, ані коштів, ані інших ресурсів.
 
У процесі цього інтерес до таких "фестивалів" падає навіть у тих, хто мав би цікавитися ними черех фах. Повернемося на мить до представників преси – тих хто оприлюднює розповіді про ці дійства.
Коментує ситуацію представниця багаторічного організатора прес-турів на фестивалі усього Закарпаття – Ужгородського Прес-клубу Ганна Тарканій:
 
"Ми намагалися максимум ресурсів віддати на поїздки саме на фестиваль. Щоб журналісти могли висвітлити їх, інформаційні агентства, загальноукраїнські видання, щоб туристи дізналися і приїжджали якнайчастіше на Закарпаття. На жаль з часом таких фестивалів залишилось одиниці, куди журналісти справді хочуть поїхати, і про які можна написати справжній матеріал.
 
Як завжди більше залежить від людей не більше як від грошей. Тобто справа не в тому чи виділила районна рада гроші чи ні, а справа в тому чи знайдуться люди-ентузіасти які готові це організовувати.. Тому що якщо є люди які живуть ідеєю свого певного фестивалю вони знаходять на це гроші, та формують цікаву програму. Якщо це робиться у рамках програми прийнятої владою і до цього змушують когось із чиновників то цей фестиваль не має майбутнього."
 
З ПОЗИТИВНОГО
 
Невже все так погано і безнадійно? Звісно не все. Є ще порох у порохівницях. Бо ж є люди, які просіюють тони порожньої породи, аби знайти у ній золотий самородок. І знаходять. Як-от автор усіх світлин, що ілюструють цей матеріал, відомий закарпатський фотоблогер, який воліє називати себе краєзнавцем-дилетантом Олександр Богданов. Кілька років поспіль він відвідує перважну більшість фестивалів і має що сказати і що порівнювати. Дозвольте пряму мову:
 
"Кожен фестиваль має право на життя. Іноді приїжджаєш у село, маленький фестиваль, навіть традиційних торгових наметів нема. Але там настільки душевно, вони щось печуть, крутяться, пригощають людей.
 
От недавній фестиваль "Молочна ріка" в селі Стужиця Великоберезнянського району -- так, це був перший крок, так, організатори зі сцени вибачалися. Але мені дуже сподобалося! До будь-якої ятки, куди я я підходив... Я міг з фотоаппаратом підійти, міг підійти без фотоапарату, як пересічний гість – мені пропонували: випийте будь-ласка домашньої яфинівки; скуштуйте будь-ласка кляканий сир; пробуйте їдкий сир. Вони годували людей безкоштовно, вони не продавали навіть...
 
Один із найяскравіших прикладів це фестиваль "Чернянська начинка", який проводиться в селі Черна виноградівського району. Фестиваль позаминулого року проводився вперше. Настільки було емоційно, було присвячено фірмовій страві, яка вже декількасот років "витягує" в голодні роки людей. Центральна площа села. Концерт. Різні атракції. Урочистий виніс кортежем цієї страви на центральну площу. Атрибутика свята, атракції, яскраве дійство!
 
Ще один приклад це фестиваль різників в селі Геча. Проходить він десь з сьомої ранку до дуже-дуже пізньої ночі. Це починається з загону свиней, потім з них готуються страви. Це все проходить цілий день. Дуже видовищно, дуже вражаюче і дуже смачно."
 
А щодо організації... Той самий пан Богданов каже те саме, що його "колеги по нещастю":
"На жаль приклад одних організаторів стає вимушеним прикладом для інших. Голова села збирає людей, каже "Треба робити фестиваль!". Ніхто цього не вміє і через цеполучаються дуже неякісні кінцеві продукти для споживача. Фестиваль може називатися фестивалем, а це декілька палаток, одна шашличниця. Що фотографувати? Ні однієї фотки...Починається біда. Тобто це має йти із "надр" душі."
 
Начебто обговорили проблему? Лишається запитати – що у нас лишилося у тих "надрах"? Невже тільки пиво, шашлики і нерозбірлива музика з колонок? Може давайте щось змінимо? "Поремонтуємо возика, що перевернувся"? Може краще менше та краще? Га, краяни?
Олександр Попович, Закарпаття онлайн.Блоги
11 серпня 2010р.

Теги: фестиваль, турист, журналіст

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Kergudu 2010-08-14 / 17:40:00
На самом деле фестивалей (!) на Закарпатье еще очень мало. А нужен всего один-два в неделю. Итого где-то 50 максимум в год (минусую самые жестокие морозы). Но фестивалей,которым присвоили это ЗВАНИЕ. Кто должен присваивать? Конечно же не государственная структура по туристическому протиранию штанов, не кафедра туризма (чтоб избежать в будущем коррупции). Должен быть какой-то коллегиальный орган, входить в него могут ЗНАТОКИ, в том числе и Федя Шандор, и журналисты, и разные карпатские вуйки тоже... А то теперь любой день села называют фестивалем, скажем "Воды из колодца", что лучше назвать "набухаться в жару и поорать песни". Байкот таким фестивалям по-любому. Хочу также услышать о всех корявостях и несуразностях, а не только про бравурное, что "у селі Билінка пройшов 127 фестиваль страв з бананів та окропу". Поэтому объективно читаю о них только у А. Богданова на тур-блоге. За что ему честь и хвала. И калап вниз. Жалко, что и ему видать надоело ездить уже на деревню к чертовому дедушке по убитым дорогам, чтобы в очередной раз круто обламаться. Так что давайте - создавайте орган по фестивалям, а то всем им будет скоро гаплык и полная люмпенизация.

местный 2010-08-14 / 16:02:00
1,5 года назад я решил, что не поеду ни на один наш "фест" следующие 2-3 года, когда точно там будет:
1. туалет (не одному Владимиру захотелось увидеть это место): нормальное место где можно "помять руки и т.д.".
2. транспорт. туда-обратно должен быть удобный прямой транспорт из обл.центра. Добраться общественным - геморрой, на своей машине - и ничего алк. не попробовать? Это ж не Фестиваль вина на Кипре, где полицейский говорит подвыпившему водителю: "Пожалуйста, сэр, будьте внимательны на дороге, езжайте не спеша". И всё! А у нас ДАИшник будет стоять как раз на выезде, и трясти, трясти, трясти.
3. интерес для меня как туриста. и в смысле каких-то сувенирчиков, и в смысле организации. когда на "мясном" фесте единственное что в 12-00 можно попробовать - шашлык на входе (остальное пока низзя - ждут главу то ли сельской то ли районной рады) - это ппц. Или на винно-паленковом фесте паленка продаётся только в 1-литровых ПЭТ бутылках, без какой-то этикетки. Я ж не алкоголик, что б это сразу выпить! В ПЭТ-таре крепкий алкоголь вообще нельзя хранить, без этикетки - значит нельзя ни на стол поставить, ни друзьям подарить...
И судя по всему, не скоро я еще выберусь на наши фесты. Не нужно может 200 фестов в год? может 25 нормально по-человечески организованных - самое оно?

Николай 2010-08-13 / 22:41:00
Владимиру.
Что вы пристали к человеку? Он же не берется органозовывать фестивали, это не его специальность. Он журналист и делает то на что учился. А если люди берутся за организацию феста то пусть делают его на уровне или не делают вообще. Але ели уже взялись то делайте на совесть, или хоть учитесь на ошибках. Я за качество фестов, а не за количество.

Ол.Попович 2010-08-12 / 17:13:00
2 Юрій Лівак:
Дякую, Юрку.

Владимир 2010-08-12 / 17:04:00
Глаголе.
А что ты сделал в своей жизни?
что - то сам органызовал?
А кто учит искуству органызации фествиалей? сколько стоят эти услуги.
Почему в Ужгороде на фествиале вина, нет туалетов? а организаторы берут по 350 грн с палатки? Почему? Если им это не нужно, то почему Вам это нужно?
А турист больше не приедет к вам.

Юрій Лівак 2010-08-12 / 16:04:00
Прийми мої щирі співчуття, Саш...

Ол.Попович 2010-08-12 / 15:55:00
2 Віталік:
Дякую. Я стараюся. Начебто все минуло вже, але дуже сумно, важко і досадно. Надто рано...

Віталій Глагола 2010-08-12 / 13:29:00
Проблема в тому, що все перейшло з якості в кількість. Різноманітні фестивалі полуниці, черешні, чорниці (на останньому хоч вона була). З таким успіхом можна зробити фестиваль підсніжників. Ба навіть фестиваль фестивалів. І це буде "аби що". Ще одна проблема, що організатори не вчаться на своїх помилках. Хто б завадив цьогорічним організаторам фестивалю полуниці завезти туди хоч 20 ящиків смачної ягоди. Натомість там було все. Крім полуниці.

2010-08-12 / 12:34:00
Cпівчуваю, Сашко. Тримайся. Віталік

сорри 2010-08-12 / 10:30:00

Пане анонім, люди, які в свому житті не заробили власними руками і копійки, а лише "хочуть зробити такий фестиваль, якого ще не було в Закарпатті", навряд чи зроблять щось вартісне. Мрійників багато. Як і тих, хто бажає "помріяти" на бюджетних коштах. Мало тільки тих, хто здатен зробити і робить щось справді вартісне...

2010-08-12 / 09:17:00
Так фестивалів стало менше, це і люди самі так ставляться, до своїх традицій і чиновники не квапляться, щось зробити. А є люди, які хочуть зробити такий фестиваль, якого ще не було в Закарпатті. Але тут проблема, треба кошти. А в нас, як "а щось хочеш зробити, викручуйся сам", ніхто не допоможе. Тільки коли все готово, тоді всі кажуть допоможемо і тому подібне.