"Рятуйте парк", або З чого рейвах?

Десь із рік тому підійшла до мене просто у дворі сусідка. Пенсіонерка, але жвава і активна, яка на заслуженому відпочинку не лишень смажить смачні сирники (бачив як студила на підвіконні), а й переймається безпекою і комфортом нашого житія. Алкашів, які люблять розпити пляшчину на дитячому майданчику нашого двора – ганяє. Наших дворових песиків-сторожів – підгодовує, чужих – ганяє. Роботу двірників – контролює і заохочує, мусайні роботи із ЖЕКу – витискає вольовим п’ястуком. Хороша тітонька, насправді. Всі кличуть Тьотя Ліза. Так от рік тому:

-- Саша, ви чули, перед нашим будинком будуть віддавати землю під забудову чогось?

-- Чого саме?

-- Не знаю точно. Може кафе збудують чи генделик, або АБСшку…

-- Звідки вам відомо?

-- Я собі знаю. Точно віддаватимуть.

-- І?..

-- Ви, Саша, купу відомого народу знаєте. Зробіть щось щоб не віддавали.

-- Тьотю Лізо. Ну, скажімо займуся я цим. І з чим я боротимуся? "У парку перед будинком щось будуватимуть" "Хто, коли?" "Не знаю". "Звідки інформація?" "ОБС". Мене засміють. От як будуть якісь конкретні рухи – тоді і займемося.

Ця розмова повторювалася щомісяця. Ну так, під настрій. І ось минулого тижня:
Вона повторилася знову із новими деталями і подробицями:

…

…

-- Звідки ви знаєте?

-- Володя сказав із сусіднього двору.

-- Хто такий Володя?

-- Депутат.

-- Якої ради?

-- Я не знаю, але він знає точно, що у середу буде рішення і землю перед домом віддадуть. Робімо щось!!
-- Який механізм?

-- Ходімо під мерію страйкувати!

-- Проти чого?

-- Проти забудови!

-- Де вона?

-- Вона буде!!

-- Тьотю Лізо… Давайте так. Як кажуть, діяти у правовому полі. Буде рішення. Через Володю-депутата дізнайтеся про його номер. Тоді я складу листа, ви зберете підписи і хтось понесе у мерію зареєструє.

-- Нє, то буде пізно….

(І так півгодини на увесь двір, але коли "в охотку" і з хорошими людьми – чому б не поговорити?)

До речі, мова йде про будинок №4 по вул. Заньковецької. Він справді віддаля від дороги і перед ним немаленький такий справжній парк, у якому, однак ніхто не гуляє з причини занедбаності і наближеності до людських вікон. Хіба що бомжі іноді ночують у мікро-лісочку і коти вночі вирішують свої свадьбашні проблеми.

Так от у мене кілька питань (може й риторичних) до шановного товариства:

-- Як "боротися" і такими справді чудовими, але надміру стурбованими сусідами? ;) (це жарт. Тьотя Ліза – хороша і насправді вболіває за наш дім.)

-- Чи правда, що якщо земля віддана міськрадою то це рішення вже ніяк не відвернеш? Ну, а якщо там будуть порушені санітарні норми. Будівля затулятиме, наприклад, світло для мешканців перших поверхів?

-- Які грамотні методи боротьби із нахабними забудовниками, які світитимуть поночі під вікнами прожекторами, дзичатимуть бензопилами, бульдозерами, дрелями, бетономішалками і т.д.

-- Чи багато в Ужгороді таких випадків коли просто парк відібрали, щось збудували і нічого з цим не можна зробити ніяк?

-- Чи часто вам доводилося боротися із вітряками?

Насправді, я не знаю що у цій ситуації  робити, бо поки рішення нема, або про нього невідомо, то боротися немає з чим. А коли воно є – то боротися, вочевидь, пізно. І найголовніше – я не знаю, що краще мати під вікнами, запущений парк із алкашами і сміттям, викинутим з вікон сусідами, що живуть наді мною чи може ще одну АБСшку (чи що вони там побудують). Які думки на тему?

Теги: ужгород, парк, комунальщина, мерія, побутовуха

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати