Як розповів знавець закарпатських дерев'яних храмів Михайло Сирохман, до нашого часу на Закарпатті збереглося 110 старих дерев’яних церков, серед яких одна із найстаріших в Україні (храм св. Миколая у с.Колодне (1470 р.) та дві, віднесені до списку ЮНЕСКО (собор святого Архангела Михаїла в Ужку (1745 р.) та церква Вознесіння Господнього в селищі Ясіня (1824 р.). Завдяки фотографіям чеських дослідників Рудольфа Гулки, Флоріана Заплетала та інших, а також місцевих ентузіастів-фотолюбителів ми маємо змогу бачити як закарпатські церкви виглядали у 20-х роках минулого століття і як вони змінилися. На жаль, багато з них були перенесені на інші місця, а деякі безповоротно втрачені. Все, що залишилося від них - це чорно-білі світлини майже сторічної давності. У тому, що чеські дослідники захоплювалися закарпатською сакральною архітектурою, не має нічого дивного, адже наші церкви мали свій унікальний стиль, який зачаровував з першого погляду. Завдяки кільком таким закоханим чехам-відчайдухам три дерев’яні храми у 20-30-х роках ХХ ст. були перевезені до Чехії, а їх первісний вигляд збережений до сьогодні із найменшими дрібничками інтер’єру та екстер'єру.
Цікаву історію перевезення однієї із закарпатських церков до Чехії розповів пан Кречмер, син чеського дослідника, родині якого належить ця святиня. Батькові так сподобалася церква, що він вирішив її придбати і перевести до свого помістя. Дерев’яний храм розібрали на дошки і вагоном перевезли до Чехії, де заново зібрали. Бідкається, що майстри трохи зекономили на матеріалі і вона має трошки меншу довжину, ніж була. Але всі інші пропорції та інтер’єр збережені повністю. Пригадує, що щоб хоч якось окупилася така дороговартісна перевозка, довелося придбати вагон дерева, яке потім продали на місці. Батько потурбувався і про всі документи на церкву ( в т. ч. і в якому році була освячена). Спочатку у храмі зберігалася батькова збірка чеських старожитностей, поки її не передали до спеціально створеного музею, тепер планують храм відкрити для відвідувань громадськості.
Інша закарпатська церква примандрувала аж до Праги. Храм святого Михайла у бойківському стилі був споруджений у 2-й половині XVII століття у селі Великі Лучки (нині Мукачівського району). Коли селяни вирішили збудувати собі новий храм, то старий дерев’яний передали до іншого села Медведівці, з якого він був у 1929 року (на честь 10-річчя приєднання Підкарпатської Русі до ЧСР) перевезений до Праги і поставлений у Парку Кінських (район Сміхов).
У ході лекції було також презентовано фотоальбом Флоріана Заплетала «Дерев’яні церкви Закарпаття», укладений словацьким фолькльористом та українознавцем Миколою Мушинкою та Михайлом Сирохманом. Книга написана українською та чеською мовами. Збірка з 208 унікальних світлин, зроблених чеським дослідником, мистецтвознавцем, прес-секретарем гуребнатора Підкарпатської Русі у 1920-х роках, побачила світ в ужгородському «Видавництві Олександри Гаркуші». Перша презентація книги відбулася в Ужгороді минулого місяця і вже майже весь невеличкий тираж (800 примірників) розійшовся.
Велика заслуга у виданні книги належить академіку Миколі Мушинці, який є спадкоємцем частини архіву Заплетала. Мистецтвознавець розповів, що знав дослідника ще за життя, а після смерті вдова передала йому доробок чоловіка, щоб зберіг і опрацював для наступних поколінь. Так, у розпорядженні академіка опинилося 680 світлин чеського дослідника (частина з них увійшла до книги), багато щоденників і листів (близько тисячі), 165 статей та 7 книжкових публікацій. Багато статей Заплетал із-за заборони друкуватися як прибічник старої влади писав під псевдонімами чи абревіатурами, але був по-військовому скрупульозний, і все записував, де, коли і під яким іменем виходили його статті. Після смерті чеха публікувати його праці не давала радянська влада, і тільки в останні десятиліття Заплетал повертається у нових виданнях. Завдяки його фотографіям (а увіковічнив він у деталях і Словаччину, і Моравію, і Чехію, і Африку) тепер реставруються старожитності. Академік через свій поважний вік шукає дослідників, які б зайнялися опрацюванням спадку Ф. Заплетала і з охотою їм передасть наявний у нього архів.
Доповненням до фотоальбому Флоріана Заплетала стала книжка «Зниклий світ Підкарпатської Русі у фотографіях Рудольфа Гулки (1887-1961)» (Zmizelý svět Podkarpatské Rusi ve fotografiích Rudolfa Hůlky (1887–1961)), яку минулого року видала Слов’янська бібліотека. В основу альбому лягли фотографії чеського журналіста, художника, фотографа, перекладача та фінансиста Рудольфа Гулки, який у 1921-1922 роках об’їздив Закарпаття і зафіксував краєвиди, життя, традиції та побут його мешканців. Як зізнався директор бібліотеки Лукаш Бабка, видаючи книгу накладом 700 примірників, не очікували, що вона так швидко розійдеться, і що такий великий інтерес у чехів до Закарпаття. Планують видати новий тираж.
Михайло Сирохман також поділився планами: уже готується до видання друга книга фотографій Флоріана Заплетала під назвою "Міста і села Закарпаття".