Черговою оригінальною акцією став Шевченківський вечір з декламацією віршів Кобзаря українською та чеською мовами під супровід бандури, що відбувся в Літературній кав'ярні у Празі. Організаторами стала Чеська асоціація україністів та празька україністка й перекладачка Ріта Кіндлерова. Музичний супровід та читання віршів українською здійснив молодий українець з США Богдан Шутко, який навчається останні роки в Німеччині. Декламація чеською, як і весь переклад виступів з української належали Ріті Кіндлеровій.
До програми вечера-концерту увійшли знані та маловідомі поезії Т.Шевченка, музичні твори Гната Хоткевича ("Невільничий ринок у Кафі"), Зіновія Штокалка ("Турецький танець"), Віктора Кухти ("Українська фантазія"), Петра Гончаренка ("Таращанський козачок"), Віктора Мішалова ("Українська рапсодія"). Класичні українські твори перегукувалися з повстанськими та емігрантськими піснями. Звуки бандури додали, на моє переконання, якогось більш емоційного і справжнього звучання віршам Кобзаря.
Крім гри на бандурі та декламування, українець розповів не тільки історію створення музичних творів, цікаві факти з біографії композиторів, але й про історію самої бандури та види цього українського народного струнно-щипкового інструменту. Спочатку бандуру використовували для виконання духовних пісень (кантів). В козацьку добу бандуристи були частиною козацького війська, що співали героїчні думи та сумні пісні про турецьку неволю. З ХІХ ст. бандура перетворилася на інструмент сліпців і почала відмирати. Чимало для її відродження зробив український письменник, композитор, етнограф і бандурист Гнат Хоткевич. Шукаючи музикантів для виступу на з'їзді в Харкові, знайшов всього 6 бандуристів. Його зусиллями українці почали знову цікавитися цим інструментом. В 20-х роках ХХ ст. уже нараховувалося понад 900 капел бандуристів в Україні, на Кубані, в Польщі, Словаччині, Чехії, Німеччині. За сталінських репресій бандура переходить в еміграцію: спочатку в Німеччину, потім в США, Канаду, Австралію. На даний час існує 4 форми гри на бандурі: старосвітська, на якій грали кобзарі, харківська, чернігівська і львівська. Історія Праги теж пов'язана з бандурою, тут колись діяла капела бандуристів.
Богдан з серпня минулого року грає на харківській експериментальній бандурі (70 струн), яка поки що існує у трьох екземплярах. Саме її гості вечора мали змогу чути. Основу інструменту становить чернігівська бандура. Цікавий факт, що в США знаходиться більше українських бандур, ніж в Україні. Раніше хлопець грав на концертній чернігівській бандурі.
Народився музикант в Івано-Франківську. У 2003 р. 8-річним хлопцем виїхав з батьками до Америки. В США навчався в українській суботній школі, відвідував греко-католицьку церкву, був членом "Пласту" та інших українських громадських організацій. 7 років грав на піаніно і вже 9-й рік не розлучається з бандурою, яка цікавить хлопця як фольклорний інструмент, бо саме за її допомогою, вважає, найповніше можна показати багатство української культури. Гру на бандурі освоював приватно, вчителем довгий час був доктор Віктор Мішалов з Австралії, теж українець, родом з Полтавщини. Третій рік виступає з концертами. Був членом Канадської капели бандуристів та ансамблю бандуристів Онтаріо. Крім того, Богдан грає на цимбалах, сопілці та дуді. Зараз навчається в Якобському університеті в Бремені (Німеччина), вивчає соціологію та психологію. Часто буває на Закарпатті, має тут друзів та родичів. Зізнається, що підготовка до цього вечору дала можливість ще раз перечитати і осмислити Шевченка.