Закарпатська Пасха

Так хочуть зайнятися любов’ю до рідної землі, до держави, але чомусь поки виходить тільки секс за гроші. І гомеричний сміх ангелів над полем, утиканим різними партійними прапорами, коли «голі-босі» елементи державницького закарпатського  куреню: позиції, опозиції, демократи, бюрократи, правоохоронці, представники структур і бізнесу з напруженими обвітреними лицями рядами несуть вінки та квіти,  тупцюючи сходами до Хреста. І не важливо в який день, разом чи порізно. Відчуття ідентичності і ходульності не перебороти. Де б ви були, якби вони не вмерли і жили їх нащадки?

А ще велетенське волохате вухо Кирила над полем під час панахиди, яку проводить православний московський священик Михайло Тегза із Веряці по душам невинно убієнних. І тонко, як по лезу канонічного ножа: жодної забороненої інтонації чи не затвердженої нотки, жодного разу не названо «українці» чи «патріоти». Ніби душі без роду-племені. Чому вмерли? Для чого жили?  Та й чи це цікавить московських попів? Їм би Вухо не потривожити, московські інтереси забезпечити та від золотої лихоманки не вилікуватися. А як воно приємно і солодко тіпає на вибори?

І навпаки, як заклинання повторюване словосполучення «українські патріоти» від єпископа-помічника Ніла греко-католицької Мукачівської розколотої єпархії. Так, ніби щось всередині хочеться заглушити. Чинно, демонстративно врочисто, але  якби відсторонено і холодно. Може тому, що цього року сніг і вітер. Але тут завжди вітер.

Все зійшлося… Все співпало. Як тоді в Єрусалимі. Угорська весна 1848  – Волі Завіт старий,  Карпатська Україна 1939 – Волі Завіт новий.  А між ними гуркіт танків, несамовите «Розіпни їх! І нехай кров їх ляже на нас і на наших нащадків». Тоді на танках, концтаборами, пендриками, зараз на паспортах роз’їжджають, перехрещуючи під європейським соусом у свою віру, у свою землю, у свою державу. Але час візьме своє: переборе, перемеле, зашиє роздерту завісу в храмі і з’єднає в одну Закарпатську історичну Біблію. І не будемо скло закурювати, щоб весь час бачити затемнення сонця, а візьмемо в руки дорогоцінний кристал їхнього подвигу і глянемо на сонце, щоб прозріти Небесний Єрусалим – майбутню відроджену Святу Закарпатську Україну.

Теги: Карпатська Україна, Красне Поле

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати