У чергу за паспортом та іншими документами. Такого щастя набули жителі ужгородської вулиці

Час іде, тож і нині з’являються ідеї щодо увіковічнення в назвах нових героїв. Але перш ніж такі питання вирішувати, міська влада має поцікавитися думкою громади, провести соціологічні дослідження, оголосити громадські слухання.

Минулої п’ятниці, 17 вересня, ужгородські депутати з по¬дачі міського голови ухвалили одіозне й неоднозначне рішення – дати вулиці ім. Володимира Погорєлова нову назву – на вшанування греко-католицького єпископа Олександра Стойки. Звісно ж, громадських слухань щодо цього ніхто не зорганізував, у ЗМІ про такий намір депутатів напередодні не повідомлялося. Про те, чи доцільно перейменовувати вулицю саме в час передвиборчої кампанії, ніхто з можновладців не пояснив. Як і те, чи є нині в міському бюджеті гроші на перейменування і, коли таки є, чи не краще б їх спрямувати на інші, нагальніші потреби міста? Невже в Ужгороді більше не лишилося ніяких проблем, окрім як міняти назви вулиць?.. Очевидно, думка ужгородців міській владі не цікава. Хоча, судячи з усього, над рішенням не задумувалися й самі депутати. Після того, як його ухвалили, жоден із них, як і сам мер, не прокоментував доцільності зміни. А в наближених до Сергія Ратушняка ЗМІ про цей факт згадано лише в контексті звернення одного з почесних громадян Ужгорода до міськради. Збоку виглядає, нібито вулицю перейменували суто на пропозицію однієї людини. Втім не треба бути політологом, аби зрозуміти: перейменування пов’язано винятково з бажанням Сергія Ратушняка насолити головному конкурентові на мерських перегонах – Віктору Погорєлову. І заради цього, як бачимо, голова Ужгорода і лояльні до нього депутати готові паплюжити пам’ять тих, кого вже немає. Та ще й цинічно використовувати заради дрібних політичних дивідендів ім’я авторитетного священнослужителя.

Ми спробували з’ясувати: а в що обійдеться місту перейменування вулиці Володимира Погорєлова і чи спричинить це незручності для її мешканців.
 
Навідавшись туди в понеділок, 20 вересня, побачили, що жодної таблички на будинках не змінено. Тобто де-факто назва вулиці залишилася такою ж. Заміна табличок – перша витрата з міського бюджету через перейменування. Вони коштують не так уже й дорого, проте, знаючи жадобу чиновників, можна припустити, що на них спишуть не одну тисячу гривень. Скільки завгодно можна списати бюджетних грошей і на зміни в різних документах, де згадано вулицю, передрук міських карт тощо. А людям, що живуть тут у приватних будинках, найімовірніше, доведеться переробляти документи за свої гроші.

Пані Марія, одна з мешканок вулиці, зазначила, що до перейменування ставиться цілком спокійно. Каже, що знала особисто Володимира Погорєлова, оскільки багато років пропрацювала під його керівництвом у міському КАТП. Однак, уважає жінка, керування комунтрансом не така заслуга, аби через це називати вулицю іменем начальника. Хоча на цих виборах, запевнила пані Марія, голосуватиме саме за Віктора Погорєлова. Про документи не хвилюється: каже, що офіційно зареєстрована за іншою адресою.

 Ганна Данилівна, ще одна тутешня жителька, про перейменування дізналася від автора цих рядків. Коли почула, що відтепер мешкає за адресою імені Олександра Стойки, відповіла, що єпископ гідний, аби його ім’ям назвати вулицю. На питання, чи не спричинить це якісь незручності, зокрема в отриманні пошти, пані Ганна відповіла, що листи їй і дотепер приходять за старою назвою – імені Жуковського (так вулиця називалася до 1994 року. – Авт.).

А от пані Ганна, котра також про зміну назви дізналася від автора матеріалу, цим рішенням просто обурена. "Це ж тепер треба буде і реєстрацію в паспорті міняти, і всі документи щодо оселі! – не приховує незадоволення жінка. – Хай би краще Ратушняк нашу вулицю відремонтував! Дорога тут розбита, освітлення немає, а він нас використовує у своїх політичних іграх. Якщо вже й перейменовувати, то хай повернуть давнішу назву – Жуковського".

Жителі вулиці, з якими вдалося поговорити, наголосили, що ще за радянських часів за власні гроші провели сюди й електрику, і воду, і каналізацію. Сьогодні ж міській владі до них діла ніякого немає. Так, дорога біля їх будинків розбита. Тож, аби автівки не загрузали в болоті, доводиться час од часу купувати, знову ж таки  самотужки, щебінь і власноруч підсипати ями. Вирішити  проблему, обурюються жителі, міська рада не хоче, а от перейменовувати вулицю, не спитавши їхньої думки, то це запросто.

У підприємстві ВАТ "Закарпатгаз", котре розміщене за адресою вул. В. Погорєлова, 2, про зміну назви також дізналися від кореспондента. "Нам офіційно про це ніхто не повідомляв, – зазначив заступник голови правління з юридичних питань ВАТ "Закарпатгаз" Андрій Лещишин. – Якщо її справді перейменували, нам доведеться змінювати всю офіційну документацію, а це додаткові фінансові витрати".

Оскільки про перейменування вулиці її жителів та тутешні підприємства міська рада ще не повідомила, можемо припустити, що популістське рішення депутатів так і не набуло юридичної сили. Тоді людям можна полегшено зітхнути. В іншому ж разі, аби перереєструвати свою адресу й іншу документацію, мешканцям не завадить запастися нервами і грошима.

Ярослав Гулан, ЗІА "Простір". фото автора

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати