Перша висота Томаша Бартоша. Молодий мукачівець піднявся на кавказький Ельбрус

  Із  часом його бажання пережити більші випробування переросли у захоплення скелелазінням. Спочатку він розшукав місцевих більш досвідчених екстремалів. Разом зі старшими колегами їздив навчатися і тренуватися на закарпатські скелі, зокрема: Великий Верх, полонина Боржава та інші. Потім була зимова поїздка в Крим. Фільми про Кавказ і людей, які долають гори, повністю захопили юнака. І Томаш поставив собі за мету стати справжнім альпіністом.

  Цього літа, під час своєї відпустки, він поїхав у Кавказькі гори долати гірські хребти. Повернувшись додому, Томаш Бартош поділився своїми неймовірними враженнями і відповів на запитання журналіста.
 
– Чи страшно було їхати на Кавказ, адже там воюють?
 
 – У горах немає війни. Альпіністів  там поважають. Ці люди приносять  місцевому населенню заробіток. Крім того, вони приїжджають насолоджуватися  гірською природою.
 
 – Яку підготовку ти пройшов перед  поїздкою?

  – Технічно я був підготовлений непогано, а ось фізично треба було додатково попрацювати над собою, адже на висоті буває дуже важко. Програма початкового рівня альпініста більше вимагає навиків ходіння горами, ніж лазіння скелями. 
 
 – Які відчуття на Кавказі тобі найбільше  запам"яталися?
 
 – Нестача повітря і холод. Я  розраховував, що влітку там не буде великих морозів, але й у серпні гори також покриті снігом.

 – Як ти акліматизувався?
 
 – Спочатку розбили табір на висоті 2300 метрів, згодом піднялися на 3700 метрів, звідки упродовж тижня здійснювали сходження в гори. Після цього перейшли у ще один табір. Уже звідти сходили за програмою третього розряду альпініста.
 
 – Якої висоти були гори?
 
 – Перша – 4 500 метрів, потім 3 990, 3 870. Ельбрус має 5 642. Ця вершина не вважається технічно складною для альпіністів. Тому й долав її останньою, адже щоб забратися на найвищу точку Кавказу, потрібна найбільша акліматизація. За класифікацією Ельбрус належить до категорії 2-А. Ми ж долали вершини третього розряду із класифікацією 2-Б, хоча вони  й були нижчими, наприклад 3 870 метрів.
 
 – Скільки початківців було серед  альпіністів?
 
 – Нас приїхало троє. У невеличкому  таборі нараховувалося до 20 чоловік  різних рівнів підготовки. Були й такі, що йшли на виконання нормативу кандидата  у майстри спорту. Кожний альпініст мав свою мету і план виконання гірських сходжень. Тепер я готуватимусь до подолання наступного року гір 3-ої категорії. Більш досвідчені, ніж я, мають за плечима вершини 5-6 категорій. Після їхнього подолання присвоюється відповідний спортивний розряд.
 
В альпінізмі, як і в легкій атлетиці, не можна несподівано побити рекорд. Треба багато тренуватися, аби досягти  значного результату. У таборі є  головний інструктор, відповідно вони присутні й у кожному відділенні.
 
 – Ці інструктори контролюють програми альпіністів?
 
 – Звичайно. На Ельбрус я пішов самостійно, дуже хотілося здійснити це сходження  на свою першу значну висоту. До заліку воно не входило, тому робив це у  свій вільний час. Хоча діяти таким  чином у горах не можна. Добре, що зі мною сходили німці, які вміли розмовляти російською. Для мене Ельбрус став тією вершиною-символом, до подолання якої я готувався понад півроку, вивчав карту, дивився фільми, прочитав багато книжок про альпінізм, послухав чимало спогадів, придбав спеціальне спорядження.
 
 – Чи готуватимешся далі, аби отримати наступний альпіністський розряд?
 
 – Так. Перших гострих відчуттів, яких я прагнув, таки отримав. Хочу наступного року набратися більшого практичного  досвіду.
 
 – Як вплинули сходження на твоє здоров"я?

  – Особливих ускладнень не відчув. Коли спускався з Ельбрусу, здавалося, що нібито біжу схилом.
 
 – У скільки тобі обійшлася поїздка  на Кавказ? 
 
 – На дорогу витратив небагато, порівняно  із придбаним спорядженням, постійними тренуваннями. Але, скажу вам, це того варте!

Олексій Філіппов

Теги: альпініст, Кавказ, Ельбрус

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати