Хочу туфлі, як у Юлі та у Віті

Якщо  вдала стрижка може підкреслити наші риси обличчя, то взуття – фігуру, додати шарму. Я, як і багато представниць жіночої статі, спочатку купую одяг, а потім уже під нього підбираю відповідні туфлі. Гладкі жінки, зазвичай, ходять на низьких підборах або і зовсім без них. Високі та стрункі, як тополі, дівчата не йдуть, а пишуть на височезних шпильках, і за ними довго відлунює оте мелодійне цок-цок-цок, яке здатне вивести чоловіків із рівноваги і навіть звести з розуму. Ба більше – взуття може додати (або навпаки – відняти) впевненості у собі. Подивіться, як іде Юля! Правди ніде діти: так можна ходити тільки у зручному та якісному взутті, яке не натирає мозолів і не спричинює дурного запаху ніг.

Взуття  може багато чого розповісти про свого  господаря, відкрити чимало прихованих сторін життя. Про черевики Віктора Януковича зі шкіри страуса багато говорилося і писалося. Не треба бути великим психологом, аби зрозуміти: за цією "слабинкою" ховається велика таємниця нинішнього Президента України – він любить розкіш. У даному випадку красномовним є факт із резиденцією "Межигір’я".

Трохи історії 

Історія взуття налічує не одне тисячоліття. Дослідник Ерік Трінакус із приватного Університету Вашингтона в Сент-Луісі, штат Міссурі, США, дійшов висновку, що цей елемент гардероба з’явився 26-30 тисяч років тому на заході Євразії. Він проаналізував особливості скелета людей, які жили там в епоху середнього і пізнього палеоліту, звертаючи увагу на мізинець стопи, і відмітив, що саме цей палець дедалі слабшав, а потім почала змінюватися і форма стопи. Така характерна деформація пов'язана з постійним носінням взуття.

На  думку дослідників, перші в історії  людства черевики були подібними  до онуч із ведмежих шкур, утеплених  зсередини сухою травою. Правда, це всього лишень припущення: до наших днів хутряне взуття з устілками з сіна не дожили.

Відомості про те, у що взувалися в Давньому Єгипті, достовірніші: сандалі з  пальмового листя або папірусу прикріплялися  до ноги шкіряними ремінцями. Родовиті єгиптяни прикрашали їх вишуканими малюнками і коштовними каменями. У храмах і палаці фараона ходили босоніж, взуття залишали за порогом. До речі, цей привілей мали лише аристократи, простолюдини і воїни ходили босоніж.

Стародавні  євреї носили туфлі зі шкіри, шерсті, очерету і дерева. За традицією треба було роззуватися у присутності гостя, якому господарі хотіли висловити особливу шану.

У Стародавній Греції, окрім простих  сандаль, уміли шити напівчеревики із задником, чобітки на шнуруванні, що підкреслювали стрункість ніг і мали великий попит у жінок, й ендроміси – чоботи без носків. Але справжньою революцією став винахід греками взуттєвої пари, коли правий і лівий черевики шиються за різними лекалами. До цього людство йшло упродовж багатьох століть. Кажуть, такому відкриттю сприяли куртизанки. За їхнім замовленням шевці підбивали цвяхами взуття так, щоб на піску залишалися сліди з написом "слідуй за мною".

У римлян існували два види взуття: туфлі, що закривають всю ногу і що зав'язуються спереду стрічкою або шнурком, і  сандалі, що захищають тільки стопу і тримаються на ремінцях. З'являтися в публічних місцях у відкритому взутті вважалося моветоном (відгомін цієї традиції досі відчутний в Італії). Жіноче взуття було в основному білого кольору, чоловіче – чорного. В особливо урочистих випадках римляни взували пурпурові або яскраво-червоні туфлі, прикрашені вишивкою і перлами.

Скіфські  племена, за однією з гіпотез –  предки східних слов’ян, віддавали перевагу м'яким високим чоботам, в які вони заправляли штани.

Середньовічна Європа відкинула класичні сандалі, віддавши перевагу претензійним туфлям із довгими, заломленими вгору носами, які, за модою того часу, прикрашалися дзвіночками або бубонцями. Французький  король Пилип ІV навіть видав спеціальний  закон, згідно з яким уся знать повинна була носити тільки таке взуття. У ХІV столітті довжина туфель відображала знатність їх власника: простим дворянам дозволялося купувати на півтора, баронам – на два, князям – на три сантиметри довші за розмір ноги. Аби не шпортатися, князі нерідко прив'язували заломлений кінчик туфлі до ноги мотузкою.

Про туфлі  у літературі та  казках

Класик  Микола Гоголь був мудрим чоловіком  і геніальним письменником. Недарма  і не випадково описав важливість гарного взуття у своїх "Вечорах на хуторі поблизу Диканьки". "Буду твоєю, як дістанеш такі черевички, які носить сама імператриця", – поставила умову красуня Оксана залицяльникові ковалю Вакулі. Аби виконати бажання коханої дівчини, той навіть чорта залучив до непростої справи.

Пригадуєте  народну казку про батька, який перед смертю своєму синові радив щодня мати нові чоботи? Так, взуття має бути завжди вичищеним і охайним.

А царевич свою наречену знайшов завдяки  чому? Звісно ж, завдяки взуттю. Якби не загубила Попелюшка подарованого їй феєю кришталевого черевичка, не бути їй і царівною! А про чоботи-скороходи можна сказати: добротне взуття – швидка і хода.

Головна річ гардероба 

Незаперечним  є той факт, що туфлі – це головна  річ гардероба. Бо, наприклад, може у  вас бути підвіска з діамантом  у кілька каратів, а от без відповідного взуття на ділову зустріч ви не підете. Хоча диваків та "пофіґістів" серед нас не бракує.

Так чи інакше, але нам із вами пощастило  більше. Наші батьки, діди жили у ті часи, коли одні чоботи носила вся велика родина. І навіть діти по черзі взувалися і ходили до школи. Думаю, що не випадково і Святий Миколай ставить подарунки в чоботи. У дитинстві ми з братами і сестрами начищали до блиску своє скромне взуття, бо вірили, що Святий Чудотворець брудне омине. Як на мене, то цей звичай, який став уже традицією, був саме стимулом для родин, навіть тих, які жили бідно, придбати собі і дітям взуття.

Яка влада  – таке  і взуття 

Радянська система була жорсткою, тоталітарною. Таке ж на фабриках виготовлялось  і взуття – кирзові чоботи, гумові, в яких ноги були як у кайданах. Це позначалось і на здоров’ї людини. Були, правда, вироби і зі шкіри, однак грубої, від чого утворювались болючі мозолі. Не було зручним для ходи і жіноче взуття на височезних платформах.

На  відміну від радянської влади, австро-угорська була більш поблажливою. Наші предки ходили у постолах – виробах із натуральної сировини, а у теплу погоду – босоніж. І були здорові! 

Європа  здавна взяла курс на розвиток, прогрес. Таке ж добротне випускала і випускає взуття. І недарма українські політики, які хоч і ставляться до Заходу упереджено, надають перевагу все ж італійському взуттю.     

А що ж Україна? Мило відкрила дорогу і надала зелене світло усякому одноразовому непотребу, зокрема китайському  так званому дерматину, в якому "хімію" за кілометр чути. І водночас затуляє очі на діяльність підпільних кооперативів, які виготовляють таке взуття, що двічі взув і – викинув.

 Звичайно, у наших магазинах та бутіках  продають і добротне взуття на різні  смаки та уподобання. Однак їхня вартість по кишені лише політичному бомонду, який не втомлюється  говорити, що "жити стало краще вже сьогодні", та зіркам, які мусять виходити на сцену на височезних підборах та у добротному взутті. На жаль, такі туфлі, як у Юлі, я не взуваю навіть уві сні. Бо вони коштують щонайменше дві тисячі доларів. А таких гонорарів рідні редакції не платять. Це по-перше. А по-друге, на 12-сантиметрових підборах журналіст мало куди встигне.

Тетяна Грицищук, ЗІА "Простір"

Теги: туфлі, мода, влада

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати