Мешканці закарпатського Данилова спільними зусиллями відреставрували древню церкву

Унікальна святиня

Цьогоріч Данилівська церква святого Миколая Чудотворця святкує 233 роки. Цей храм – наймолодший серед готичних церков Хустщини і, можливо, найгарніший. Церква має дивовижні пропорції. Композиція форм підкреслює стрімкий злет вежі з дуже високим шпилем. Біля церкви стоїть струнка дерев’яна каркасна дзвіниця під шатровим верхом. «У 1960 році я прийшла сюди працювати у клуб, – розповідає мешканка Данилова Павліна Шимон. – А тут зовсім не такі звичаї, одежа, мова, як у моєму рідному Рокосові. А ще старенька церква… Такого унікального храму у нашому селі не було. Побудований він у 1779 році, у 1784-му тут уже проводилися богослужіння». Бабця Павліна показує пилу, якою розрізали дерево при будівництві храму. Цей та ще багато інших атрибутів старовини Павліна Петрівна зібрала до власного музею, який тепер має статус народного.

«Майстри робили унікальну споруду – теперішнім архітекторам є чого повчитися, – каже Павліна Шимон. –  Все зроблено з дуба простими робочими людьми». За Австро-Угорської імперії тут молилися греко-католики, за часів радянської влади церква була закрита. Останній греко-католицький священик, який правив у дерев’яній Святомиколаївській церкві – отець Азарій – похований біля церкви. Він став мучеником віри. На його могилі – чорний мармуровий хрест, поставлений його внуком. У церкві бабця Павліна зберігає копії рукопису проповіді, яку отець Азарій виголошував у Страсну п’ятницю та на Великдень».

На межі катастрофи

Ще декілька років тому святиня перебувала на межі катастрофи. Прогнилі перекриття храму загрожували будь­-якої миті впасти. Дах протікав, а в приміщенні стояла сирість. Стіни всередині церкви були вкриті грибком і з кожним роком нищились усе більше. «Реставрувати церкву взявся наш депутат Михайло Шимон, – розповідає Павліна Петрівна. – Та не все було так просто – грошей не було. Тільки згодом на село звернули увагу чиновники – обласні архітектори, відділ культури та освіти. Тепер завдяки церкві знають за наше село, нашу місцевість, наших людей. Коли почалися роботи, людям, котрі прийшли подивитися, кажу: хлопці, аж не справимося тепер, то вона впаде, і ганьба буде не лише нам, а й усій Україні, бо церква унікальна, одна з наймолодших у своєму стилі. І робота потрохи просувалася… Слава Богу, нині церква вже покрита».

Збережена для наступних поколінь

«На щастя для цієї унікальної споруди, впродовж останніх років її долею переймалося багато небайдужих людей», – розповідає голова «двадцятки» православної громади Данилова Михайло Шимон. – Одним із перших таких ентузіастів став уродженець нашого села Михайло Шимон.  Він допоміг деревом для виготовлення шингл на покрівлю церкви. Покрівля зроблена, залишилася дзвіниця та внутрішні роботи. Зараз для цього збираємо кошти, наразі зібрано майже  9 тисяч гривень». До слова, хустський підприємець Василь Петечел, власник пилорами, погодився практично безкоштовно виготовити для данилівської церкви покрівлю. Чоловік зробив близько 22 тисяч одиниць дубового лемеху (шинґли). «Реконструкція храму у Данилові триває протягом 5–6 років, – розповідає Василь Петечел. – Весь цей час наше підприємство допомагає ініціатору ідеї відновлення церкви Михайлу Шимону постачанням необ­хідних для цього матеріалів. Що стосується процесу ремонтних робіт, то ми вже виконали ремон­тні роботи з перекривання даху. Наразі працюємо із дзвіницею, яка розташована неподалік храму. Михайло Шимон робить дуже хорошу справу. Він ря­тує цю архітектурну пам’ятку від знищення».

«Слава Бо­гу, що церкву врятовано, – не стримує сліз мешканка Данилова Марія Густей. – Подяка за це всім християнам, всім, хто допоміг. На цю красу йдуть дивитися люди з усього світу. Так, ще  залишилося трохи роботи – підлога, дзвіниця, але з Божою поміччю ми приведемо все до порядку». 

«Ще зовсім недавно церква була в катастрофічному стані, приймати від­відувачів, численних туристів тут було небезпечно, – каже сільський голова Данилова Михайло Дудаш. –  У 2005 році за ініціативою Михайла Петровича Шимона, який був тоді депутатом районної ради, була створена комісія, яка дійшла висновку – надати безкоштовно всім районним ліс­госпам області по 6 кубів дуба для заготівлі шингл для ремонту церкви, що за фінансової під­тримки Віктора Балоги і було зроблено. До слова,  Віктор Іванович неабияк переймався долею пам’ятки, активно сприяв її від­новленню. Добре, що під час реставрації церкви збережена її автен­тич­ність. Яка будівля була на самому початку, така вона і зараз. Тепер можна іні­ціювати, щоб нашу церкву дали на збереження ЮНЕСКО. Таким чином можна зберегти цю святиню на довгі століття. В іншому випадку через 30–40 років будемо знову мати проблему».

«Цей храм є не тільки культурною пам’яткою Закарпаття, він століттями слугував пристанищем для вірників, – розповідає єпископ Мукачівської греко-католицької єпар­хії Мілан Шашік. – Ми шукали всілякі можливості, аби тільки врятувати його, адже втратити цю пам’ятку є неприпустимим злочином. Сподіваємося, що згодом знайдуться кошти ще й для внутрішнього облаштування церкви. Сама архітектурна краса пам’ятки є дуже цікавою. Участь у поверненні цій пам’ятці її первинного вигляду взяли і місцеві меценати. Вони зробили великий матеріальний внесок. Неабиякий внесок у реконструкцію зробили і обласна, і місцева, і районна влада. Ініціатором реконструкції виступив Михайло Шимон, якому я особисто дуже вдячний. Гадаю, що це саме той випадок, коли сходяться добра воля з ініціативою, що в поєднанні дає помітні результати».

Ось так громада села Данилова довела, що па­м’ятки, які дійшли до нас, потребують єдиного – синівського піклування. Необхідно зберегти не тільки відомі шедеври, а й найменшу капличку чи придорожній хрест, бо все це є частинкою життя нашого народу, його пошуками краси і ствердженням віри.

Андрій Андрусяк

Теги: церква, реставрація, Данилів

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати