Нове джерело для вивчення історіїї Закарпаття - «Географічний словник Угорщини» 1851 року

 

Оскільки наш край впродовж бага­тьох століть входив до складу Угорського королівства, то закономірно, що велика кіль­кість писемних джерел написані угорськими авторами угор­ською мовою і по сьогодні є малодоступними для широкого українського загалу. Поміж тим є чимало грунтовних праць, які просто необхідно знати історикам, краєзнавцям, журналістам – усім, кого цікавить історія Закарпаття. До таких видань, безумовно, належить й праця Елека Фийнєша (1807–1870), – за­сновника угорської статистичної науки, члена-кореспондента Угорської академії наук, засновника й учасника бага­тьох громадських організацій і наукових товариств, редактора і журналіста.

 

Два його томи "Географічного словника Угорщини" міс­тять інформацію про всі населені пункти тогочасної Угорщини – міста, містечка, села, хутори. Структура статей, крім опису міст, незмінна: офіційна назва населеного пункту, територіально-адміністративна приналежність (комітат), віддаль до найближчого великого населеного пункту, переважна національна та конфесійна належ­ність місцевого населення, наявність церков та парохій, географічне розташування, опис земель, їхня структура, господарська спеціалізація. Завершують майже кожну статтю відомості про землевласників та найближчу пошту, опис цікавих природних, господарських та туристичних об'єктів. Дуже важливим фактором цієї праці є й те, що во­на абсолютно не заангажована з по­літичної точки зо­ру, що, зо­крема, засвідчує й вживання назв населених пунк­тів.

 

У пропонованому виданні Й.Кобаля міститься інформація про ті населені пункти, які сьогодні розташовані на території Закарпаття, а їх є понад 500. Для зручності у користуванні інформацію про них подано в алфавітному порядку по кожному адміністративному району, сьогоднішня офіційна назва населеного пункту, назва в оригіналі угорською мовою, як її вжито в угорського дослідника та її українська транслітерація. До прикладу: КОСОНЬ, Kaszony (Mezo) Касонь (Мезев), Koszino [Косіно]. Угорське містечко за 4 милі на південний захід від Мукачева. Жителі: 127 римо-католиків, 21 греко-католик, 2 євангелісти , 871 реформат, 110 євреїв. Є тут католицька й реформатська матірна церкви. Землі села під три пари: чорні й родять всілякі зернові культури; виноградників багато; пасовищ і лісу – достатньо. Землевласники: Долиної, Рац, Лоняї й ще декілька. Най­ближча пошта в Берегові.

 

А ось як описує угорський дослідник рідне село Й.Кобаля: КВАСОВО, Kovaszo [Ковасо]. Українсько-угорське село в комі­таті Берег, біля р.Боржава, за 1 чверть милі від Берегова. Жителі: 25 римо-католиків, 92 реформати, 454 греко-католики, 10 євреїв. Є тут греко-католицька парохія, водяний млин. Землевласники: Погань, граф Карої, Дешше(в)ффі.

 

Читаючи дане видання, кожен закарпатець може почерпнути для себе інформацію про населений пункт, де він народився чи проживає, а також спів­ставити її з власними спостереженнями. Мою малу батьківщину на міжгір­сь­кій Верховині угорський дослідник описав так: РОЗТОКА, Rosztoka [Росто(в)ко]. Українське село в комітаті Мараморош на границі з Березьким комітатом. Жителі: 9 римо-католиків, 567 греко-католиків, 30 євреїв. Є тут греко-католицька матірна церква, невеликі, але родючі зем­лі. Має дуже мало дров для опалення. Землевласники: граф Телекі, барон Перені, Погань, Урої, Вароді, Сотмарі. Найближча пошта: Хуст.

 

З плином півтораста літ у Розтоці, звісно, сталися зміни: з 1944 року тут не мешкає жодна єврей­ська родина, з приходом радянської влади геть усі греко- та римо-католики стали православними, найближча пошта є у сусідньому Пилип­ці, а власниками земельних паїв (сьогодні нерідко й необроблюваних) після розпаду колгоспу є поки що мої земляки. Але незмінними залишилися цілком правдиво описані Е.Фейнєшем "невеликі, але родючі землі", та "мало дров для опалення".

 

Тож читай це видання і, як слушно писали газети більш ніж 20 літ тому, "люби і знай свій рідний край".