Дорослі забави можна надибати на околицях Ужгорода

Ми зустрілися з грізним на вигляд, але добрим усередині Костянтином з актуальним для цього виду спорту прізвищем Кульомза. А він – з керівником процесу, дизайнером Денисом Недобріним на пріз¬висько Невський.

– Ми зчепимося в Горянському лісі на теренах колишньої військової частини "555", – повідомив Денис. – Наше угруповання – К-3, а їхнє – німецький гірсько-єгерський батальйон №233. "Німці" вже на місці розпаковуються. Та хаща нас найбільше приваблює – лісо¬ві нетрі, пересічена місцевість, бруствери, окопи, старі руїни. Свої чоловічі за¬бави проводимо що¬неділі. Іно¬ді навідуємося під Невицький замок у старий молодіжний табір "Верховина". Але ми, наголошую, не центр підготовки бо¬йовиків, а просто гравці.

Бої в середньому тривають близько 5 годин. Коли є потреба попробувати себе в нічних умовах, то можуть розтягнутися на цілу добу. Суть – в отриманні задоволення, щоб шпарко викинути негативні емоції. Вони в сучасному житті часто присутні. Половина учасників відслужили у війську, є і кадрові офіцери, навіть полковники. Середній вік – 35 років. Після великих ігор, визнають учасники, тіло просто ломить.

Щодо учасників, то активіст цього руху Денис Дроздов є керівником будівельної компанії. Всі загалом самостійні люди – програмісти, фотографи, особи творчих нахилів, бізнесмени. А кулемет у руках тільки додає їм снаги долати невмолимі труднощі. У "нім¬цях" ходять в основному праців¬ники "Укртелекому". Попередніх тренувань нема. Сама гра тренує.

За зброю правлять гумові ножі, автомати, пістолети, крупнокаліберні кулемети з пластмасовими кульками. Є й гранати, начинені горохом. Вибухають, як справжні.

Фотограф Павло Білецький полюбляє пекти картоплю і складувати "вбитих". Тепер він побіг у хащу, де Костя Кульомза туалетним папером відмічав зону бойових дій. Для захисту очей всі одягають окуляри, замотують лице шарфами. Швид¬кість вильоту кулі – дев'ять метрів на секунду. Кулька має шість міліметрів у діаметрі, екологічно чиста, розкладається в грунті. Воїни в справ¬жній уніформі, з точними копіями реального озброєння справляли враження. У торгівлі зараз продається ЕПЗ (електро-пневматична зброя) і потрібне обмундирування. Все – у вільному продажу, дозволів не потрібно, але дорого.

У лідера "німців" Василя прізвище залишилося невідомим (на те він і ні¬мець!) через особливу бойову суво¬рість його норову. Тривав бій. Тріскотіли автомати й кулемети. Все базувалося на чесності. Вражало тебе навіть у руку – ти вважався вибулим, "вбитим". Розвага йшла повним ходом, як у тих дітей. Перемогла, звичайно ж, дружба! На пам'ять про бойові дії в мене залишилася пачечка соку з актуальною назвою – гранатовий. Дубовий ліс був як Шервудський за Робін Гуда. Лише не луки були в руках новітніх Рембо. Якби, зрештою, не ці ігри, то я ніколи б не побачив чарівного лісу. "Стрілялки", отже, своєї мети досягли.

Василь ЗУБАЧ для "ФЕСТу" з Горянського лісу
 

Теги: страйк-бол, спорт, автомат, стрілянина, розваги

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати