Милій серцю газеті "стукнуло" 15 років. Навіть розгубився з приводу того, як написати – "ФЕСТу" вже п'ятнадцять чи ще тільки п'ятнадцять. Та скільки б там не було, а часопис з Ужгорода сьогодні ось уже 770-й раз прийшов із новинами та інформацією, аналітичними статтями, іншими різноплановими публікаціями до свого читача.
Без найменшого перебільшення, газету вподобали собі, здружилися з нею за цей час тисячі краян. Є люди, що без неї не уявляють свого життя. В одному із закарпатських санаторіїв відпочивав із деканом хімічного факультету УжНУ Василем Лендєлом і був щиро подивований, як професор-хімік "смакував" фестівськими новинами. Коли ж газета була дочитана до останнього рядка, ми сідали на лавицю й обговорювали кожну публікацію. Від навдивовижу ерудованого земляка дусинця-голубинця довелося почути цілу низку компліментів на адресу видання. А одного четверга тижневик на укрпоштівське відділення чомусь (?) не привезли, то купити "ФЕСТ" попрохали знайомого, який у справах їхав у Мукачево.
Чесно кажучи, аж не віриться, що найзмістовніша новинка – міні-ювілярка. Радію цьому факту не тільки я, як багаторічний її автор, але й читачі – від Ужка до Ясіня. Відтак гортаю підшивки газети "ФЕСТ", а їх удома назбиралося аж 15, і згадую співпрацю з цим виданням із часу виходу його першого номера у світ. Коли головний редактор Василь Ільницький запропонував і надалі дописувати, як це було доти в "Срібній Землі", не вагався – з цим вмілим організатором газетної справи, талановитим публіцистом і близьким товаришем іще з університету (з Василем та Славком Дочинцем ми навчалися на одному курсі на факультеті журналістики ЛДУ ім. І. Франка) мені цікаво як працювати, так і спілкуватися. Дякую долі, що звела нас обидвох у далекому 1977 році як абітурієнтів. А за час, що минув, зі сторінок цієї новинки я інформував її шанувальників не тільки про великі та значимі події, що відбувалися в моєму рідному місті, районі, але в пошуку цікавої інформації об'їздив чимало інших регіонів Закарпаття.
Пригадую, як у 1996 році порадив читати нове видання академіку Василю Шепі, котрий пішов у вічність, не доживши два тижні до свого 80-річчя. Згодом він сказав, що газета "щедра на мудрі, змістовні, аналітичні статті, заголовки в них свіжі та оригінальні, а інформаційна насиченість збагачує її палітру..." Бувало, що, перебуваючи в Києві, де сивочолий академік-аграрій останнім часом мешкав, він телефонував та прохав приберегти той чи інший номер "ФЕСТу", наголошуючи: "Мені казали, що там щось дуже цікаве надрукували... Прошу вас, не забудьте". Я залюбки виконував такі його прохання. До речі, новинка-ювілярка чи не єдина з обласних видань, яка вмістила інформація про смерть цієї шанованої та відомої в краї людини.
За минулі роки я писав матеріали з Іршавщини, Свалявщини, Виноградівщини, черпав інформацію для "ФЕСТу" також на Мукачівщині, а коли треба було, шукав теми за межами цих районів. Рідко які номери виходили без моїх заміток, інформацій, репортажів, інтерв'ю, зарисовок, завдяки чому берегівці з великим задоволенням читають кожен випуск цієї загальнообласної новинки. Тямлю, написав матеріал "Балоги Завидово заснували, вони його й відроджують", який став дебютним для цього нині відомого далеко за межами краю політика та державного діяча. Прочитавши статтю на цілу полосу про минуле та сьогодення своєї малої батьківщини, нинішній міністр з надзвичайних ситуацій Віктор Балога (тоді він був керівником фірми "Барва") дуже приязно відгукнувся про "новоспечене" всезакарпатське видання. А одного дня автора цих рядків разом із головним редактором В. Ільницьким запросив до себе додому. Познайомив нас із дружиною Оксаною, ще маленькими тоді синами, які залюбки всідалися на коліна дорослим дядькам. А потім директор "Барви" став мером Мукачева, був двічі губернатором, очолював крайову опозицію та Секретаріат Президента В. Ющенка. Знаю точно, що "ФЕСТ" він читає і нині...
А ще газетярські дороги вивели мене на інших цікавих та неординарних людей, зокрема легендарних та справді шанованих в усьому краї Юрія Пітру з Білок, його колегу Антоніна Бірова з Петрова, що на Виноградівщині.
На сторінках цього часопису вперше було описано і трагедію 1982 року на іршавській трасі, що біля Залужжя, де в автобусі заживо згоріли майже 40 людей. Зрештою, всього не перерахувати, як шукав теми, про що писав за 15 років, разом із іншими кореспондентами області формуючи інформаційне обличчя цієї закарпатської газети.
Михайло ПАПІШ,
головний редактор газети "Берегово"
21 квітня 2011р.
Теги: ФЕСТ, Ільницький, журналіст