Газет багато, а «ФЕСТ» – один

Де і як для улюбленої газети я теми шукав

Газет багато, а «ФЕСТ» – один
Милій серцю газеті "стукнуло" 15 років. Навіть розгубився з приводу того, як написати – "ФЕСТу" вже п'ятнадцять чи ще тільки п'ятнадцять. Та скільки б там не було, а часопис з Ужгорода сьогодні ось уже 770-й раз прийшов із новинами та інформацією, аналітичними статтями, іншими різноплановими публікаціями до свого читача.
 
Без найменшого перебільшення, газету вподобали собі, здружилися з нею за цей час тисячі краян. Є люди, що без неї не уявляють свого життя. В одному із закарпатських санаторіїв відпочивав із деканом хімічного факультету УжНУ Василем Лендєлом і був щиро подивований, як професор-хімік "смакував" фестівськими новинами. Коли ж газета була дочитана до останнього рядка, ми сідали на лавицю й обговорювали кожну публікацію. Від навдивовижу ерудованого земляка дусинця-голубинця довелося почути цілу низку компліментів на адресу видання. А одного четверга тижневик на укрпош­тівське відділення чомусь (?) не привезли, то купити "ФЕСТ" попрохали зна­йомого, який у справах їхав у Мукачево.
 
Чесно кажучи, аж не віриться, що найзмістовніша новинка – міні-ювілярка. Радію цьому факту не тільки я, як багаторічний її автор, але й читачі – від Ужка до Ясіня. Відтак гортаю підшивки газети "ФЕСТ", а їх удома назбиралося аж 15, і згадую співпрацю з цим виданням із часу виходу його першого номера у світ. Коли головний редактор Василь Ільницький запропонував і надалі дописувати, як це було доти в "Срібній Землі", не вагався – з цим вмілим ор­ганізатором газетної справи, талановитим публіцистом і близьким товаришем іще з університету (з Василем та Славком Дочинцем ми навчалися на одному курсі на факультеті журналістики ЛДУ ім. І. Франка) мені цікаво як працювати, так і спілкуватися. Дякую долі, що звела нас обидвох у далекому 1977 році як абітурієнтів. А за час, що минув, зі сторінок цієї новинки я інформував її шанувальників не тільки про великі та значимі події, що відбувалися в моєму рідному місті, районі, але в пошуку цікавої інформації об'їздив чимало інших регіонів Закарпаття.
 
Пригадую, як у 1996 році порадив читати нове видання академіку Василю Шепі, котрий пішов у вічність, не доживши два тижні до свого 80-річчя. Згодом він сказав, що газета "щедра на мудрі, змістовні, аналітичні статті, заголовки в них свіжі та оригінальні, а інформаційна насиченість збагачує її палітру..." Бувало, що, перебуваючи в Києві, де сивочолий академік-аграрій останнім часом мешкав, він телефонував та прохав приберегти той чи інший номер "ФЕСТу", наголошуючи: "Мені казали, що там щось дуже цікаве надрукували... Прошу вас, не забудьте". Я залюбки виконував такі його прохання. До речі, новинка-ювілярка чи не єдина з обласних видань, яка вмістила інформація про смерть цієї шанованої та відомої в краї людини.
 
 За минулі роки я писав матеріали з Іршавщини, Свалявщини, Виноградівщини, черпав інформацію для "ФЕСТу" також на Мукачівщині, а коли треба було, шукав теми за межами цих ра­йонів. Рідко які номери виходили без моїх заміток, інформацій, репортажів, інтерв'ю, зарисовок, завдяки чому берегівці з великим задоволенням читають кожен випуск цієї загальнообласної новинки. Тямлю, написав матеріал "Балоги Завидово заснували, вони його й відроджують", який став дебютним для цього нині відомого далеко за межами краю політика та державного діяча. Прочитавши статтю на цілу полосу про минуле та сьогодення своєї малої батьківщини, нинішній міністр з надзвичайних ситуацій Віктор Балога (тоді він був керів­ником фірми "Барва") дуже приязно відгукнувся про "новоспечене" всезакарпатське видання. А одного дня автора цих рядків разом із головним редактором В. Ільницьким запросив до себе додому. Позна­йомив нас із дружиною Оксаною, ще маленькими тоді синами, які залюбки всідалися на коліна дорослим дядькам. А потім директор "Барви" став мером Мукачева, був двічі губернатором, очолював крайову опозицію та Секретаріат Президента В. Ющенка. Знаю точно, що "ФЕСТ" він читає і нині...
 
А ще газетярські дороги вивели мене на інших цікавих та неординарних людей, зокрема легендарних та справді шанованих в усьому краї Юрія Пітру з Білок, його колегу Антоніна Бірова з Петрова, що на Виноградівщині.
 
На сторінках цього часопису вперше було описано і трагедію 1982 року на ір­шавській трасі, що біля Залужжя, де в автобусі заживо згоріли майже 40 людей. Зрештою, всього не перерахувати, як шукав теми, про що писав за 15 років, разом із іншими кореспондентами області формуючи інформаційне обличчя цієї закарпатської газети.
 
Михайло ПАПІШ,
головний редактор газети "Берегово"
21 квітня 2011р.

Теги: ФЕСТ, Ільницький, журналіст


ФЕСТ
Публікації:
/ 1Володимир Мишанич: «Пишучи про мистецтво, будь хоч трохи художником»
/ 8Михайло Бачинський – атлант війська Кошута
Духовну спадщину своїх предків угорська спільнота намагається віднайти й зберегти
Трембітар із Репинного
Їх б’ють чужі люди і рідні діти, а від голодної смерті рятують волонтери
«Зупинити повну руйнацію Донбасу може тільки сильна і відповідальна влада», – доктор медичних наук, колишній донеччанин Анатолій Канзюба, який нині працює в Ужгороді
Ніна Бечук: «Енкаведист зачитав наказ, що нас з мамою засуджено за 54-ою статтею КК УРСР. Маму – за сина, а мене – за брата»
В Ужгороді видали посібник «Історія Закарпаття» Д.Данилюка
Поет математики. До 125-річчя від дня народження професора М. Зарицького
Заробітки, обпалені війною
Дзвони і клепало
Образ Божої матері на крашанці хустської цілительки
/ 1(Не)модифікована політика Угорщини щодо (не)нової України
/ 2«Я українка і відмовитися від України не можу», – каже кримчанка Олена, яка переїхала з Сімферополя до Ужгорода
/ 1У Хусті засідала Закарпатська обласна народна громадська рада
«Кобзар» діда Василя
/ 3Тиждень тому троє закарпатців загинули по дорозі на Майдан
Удочерили, аби знущатися?
Пам’ять про невідомого ленінградського студента береже подружжя Мадярів у Волівці
/ 1Громадськість Києва вшанувала закарпатців – визволителів столиці
Відчуття свого призначення озвучив поет з Боржавської Долини
Динамівську осінь тричі поспіль «озолочували» закарпатці
/ 2Йосип Тереля. «Ходячий апостол», котрого позбавили Батьківщини
/ 1До дня мови. «Ну що, здавалося б, слова…»
Острів демократіїу центрі Європи. 95 років від дня створення Чехословацької Республіки
» Всі записи