Дух інтелекту і новаторства – фірмовий знак «ФЕСТу»

Я не знаю іншої крайової газети, яка стягнула б (спочатку її попередниця "Срібна Земля") стільки порядних і обдарованих газетярів, як "ФЕСТ". Здебі­льшого молодих. Уже за це їй хвала й уклін. Бо це була кузня іншої журналістики, школа. Школа живого письма, свободи мислення і волі до нового життя.

 

Дух піднесення нуртував на шпальтах і в авторському середовищі. Дух інтелекту і змагального новаторства. А головно – вищий, ніж деінде, градус патріотизму, українства, культурництва, поборництва справедливості. Через те "ФЕСТ" завжди мав і має своїх, я б сказав, шляхетних читачів. Хоча й дуже різних, тих, які інтуїтивно відчувають рівень, стандарт. Міняються часи, міняються підходи й автори, але від "ФЕСТу" завжди чекаєш якоїсь свіжості, нетривіальності, справді творчих публікацій, на які інші новинки, на жаль, заощаджують газетну площу. Чи просто не вміють угадати, яка пожива потрібна для читацької голови й серця.

 

Зате у "ФЕСТу" це є. І це його фірмовий знак.

 

Чимало нас, журналістів призову 80–90-их, знайшло себе і фахово ствердило саме на шпальтах цієї газети. Бо тут проходило те, що натикалося на фільтри інших, "розважливіших" газет. І тим "ФЕСТ" піднімав планку своєї зрілості, модерності. Тим підкуповував і залучав передову автуру краю.

 

А я, перебираючи архівні папки, бачу, що кращі мої публікації з'явилися саме в цій газеті. І книги публіцистики "Гра в ляльки", "Душа Мукачева", "Булава і серце", "Многії літа, благії літа", які зараз перевидаються, пройшли апробацію на її сторінках, через багатотисячну читацьку аудиторію. Та й чисто літературні, романні речі – "Лис у винограднику", "Вічник", які схвально сприймає Україна, – теж ластівками-фрагментами випурхнули в світ завдяки "ФЕСТу". Молодому, амбітному, вдумливому, працьовитому.

 

"Майся фест, "ФЕСТ"! – кажемо ми нині, зичачи йому гостроти публікацій і менше гострих кутів у подальшій біо­графії.