Конституція як засіб творення української монархії

Адже опозиції в країні не існує. Європа махнула на нас рукою. Судова система приймає рішення, які потрібні владі. Внутрішньої конкуренції у владі немає. За цих умов можна робити все що завгодно при будь-якій Конституції. Ну хіба що можна ще внести у неї норму про довічне президентство. 

Єдина категорія людей, яка справді зацікавлена у постійній конституційній сверблячці влади – це юристи-конституціоналісти. Однак дуже сумнівно, що саме ця жменька професіоналів ініціює відповідні заяви Президента. Загадка лишається, причому щодня інтрига загострюється все більше. Днями заступницею глави Адміністрації Президента стала М.Ставнійчук. Там вона має за¬йматися розробкою змін до Конституції і виборчого законодавства. Правда, ще через кілька днів повідомили, що кількість заступників в Адміністрації скоротиться з дев'яти до трьох.  Cкладається враження, що там права рука не знає, що робить ліва, і навпаки. 

За допомогою змін прагнуть максимально скоротити видатки держави. Влада зараз економить геть на всьому, окрім себе самої. Закриваються школи і медичні заклади. Культурна інфраструктура практично знищена. Заради футболу ліквідовуються інші види спорту. Міністр освіти спить і бачить, як об'єднати всі вузи в єдиний Київський університет мільйонів. Cоціальні виплати стали нікчемними через галопуюче зростання цін. Словом, іде планомірне зниження усіх соціальних стандартів, за якими Україна вже перебуває на рівні найвідсталіших африканських країн. Між тим другий розділ Конституції містить кілька десятків статей про права і свободи громадян. Мало що з того здій¬снюється, але хоча б про людське око ці статті доводиться враховувати при формуванні державного бюджету. Якби їх переписати, то так звану оптимізацію соціальної мережі можна значно прискорити. Скажемо, оголосити ряд прав печерним пережитком капосної радянської дійсності і прогресивно скасувати їх.

Як пробна куля для подальших конституційних змін поки що розглядається нова редакція виборчого закону. Він передбачає повернення до змішаної системи: половина парламентаріїв обиратиметься за партійними списками, половина – від мажоритарних округів. Прохідний бар'єр зросте з 3 до 4%. Підіймати його вище владі невигідно, оскільки це консолідує опозицію, котра нині роздроблена до атомного рівня. Партії, які десять років не беруть участі в жодних виборах, буде розпущено.  Інші ж примусять добряче витратитися, а потім все одно їх відсічуть від влади. Кажуть, що по кожному мажоритарному округу вже визначений правильний переможець, який пройде там будь-що. Вибори остаточно перетворяться на фарс. З цією ж метою пропонується зняти у бюлетенях графу "Не підтримую жодного кандидата". Правда, вважається, що нею користаються переважно опозиційно налаштовані виборці. Якщо ж вони не знайдуть такої графи, то проголосують за когось з опозиції. Проте такий аргумент був би слушним, якби опозиція в Україні взагалі існувала. Зараз же дрібні опозиційні сили нічим не популярніші за владу. Голоси протестного електорату просто розпорошаться між кількома найбільш відомими брендами, до того ж більшість серед тих брендів складатимуть спеціальні політичні проекти-обманки, створені для відтягування і спалювання голосів. З цією метою нині активно розкручується, наприклад, О.Ляшко, а ближче до виборів кількість таких одноразових проектів різко зросте. До кожної хоч трохи прохідної сили буде приставлено її клон. Скажемо, до КПУ П.Симоненка – КПРС Л.Грача і так далі. Питання тільки у тому, скільки грошей великий капітал виділить на подібні іграшки.     

Україна еволюціонує до однопартійності. Якщо у Донбасі вона давно стала реальністю, то Закарпаття ще тільки на півдорозі. Нас рятує, що електоральний ресурс області не надто значний у масштабі держави, тому департизація у нас здійснюватиметься не дуже форсовано. До того ж область є фасадною, тут надто багато європейських спостерігачів, тож певна благопристойність буде дотримана. Але перспектива все одно зрозуміла. Нинішня фактична двопар¬тійність Закарпаття – явище тимчасове, яке навряд чи протримається до початку виборчої кампанії, тобто до літа 2012 року.

Сергій ФЕДАКА для "ФЕСТу", Ужгород.
 

Теги: конституція, держава, монархія

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати