Загадковий міністр Карпатської України

ЗЯТЬ КЕРЕНСЬКОГО

Лев Прхала народився 23 березня 1892 року в Шлезькій Остраві (Моравія) в родині шахтаря. У 1914 році закінчив 4 курси юридичного факультету Віденського університету. У 1912–1913 роках навчався в піхотному училищі у Терсті, по закінченні якого добровольцем поступив на військову службу в австро-угорську армію у 32-й піхотний полк. З моменту вибуху Першої світової війни до 12 березня 1915 року командував чотою (взводом) на східному фронті. 19 червня 1916-го у чині надпоручика потрапив у російський полон, де перебував до 15 червня 1917 року. З 6 серпня по 15 вересня 1917 року перебував у Борисполі поблизу Києва на військовому зборі чехословацьких легіонів, органі¬зовуваних при російській армії. 

Навесні 1918 року разом із чехословацьким з'єднанням  переїхав на Далекий Схід. Перебуваючи у Владивостоці, очолив 8-й чехословацький стрілецький полк, з яким воював проти червоних військ у Сибіру, а згодом виконував функції командувача уральського та бенгенського фронтів білогвардійських військ. У лютому 1919 року полковник Л. Прхала став командиром 3-ої чехословацької стрілецької дивізії. У тому ж році був обраний делегатом Верховного командування білогвардійських військ у Сибіру. Перебування Льва Прхали при командуванні білогвардійських військ у Сибіру та участь у війні проти більшовиків під час громадянської війни в Росії визначили в майбутньому  його стійку антирадянську позицію і водночас русофільські погляди білого спрямування. Саме тут він одружився з донькою колишнього голови російського Тимчасового уряду О. Керенського. 14 серпня 1920 року у зв'язку з поразкою білогвардійських військових сил на Далекому Сході та наступом більшовиків Лев Прхала припинив свої повноваження та емігрував у Францію. У вересні 1920 – листопаді 1921 року він перебував у Парижі, де виконував обов'язки члена чехословацької делегації під час переговорів на Версальській мирній конференції. У 1921–1923 роках був слухачем Вищої військової школи у Парижі.

У 1923 році повернувся до Чехословаччини. У 1923–1925 роках – командир 1-ої гірської бригади на території Словаччини. У 1925 році був підвищений у званні до бригадного генерала.

АНТИСЕМІТ – ПОКРОВИТЕЛЬ РУСОФІЛІВ

Впродовж 1925–1931 років Л. Прхала – командир 12-ої піхотної дивізії на території Підкарпатській Русі з центром в Ужгороді. Під час свого перебування на Закарпатті він встановив контакти з лідерами підкарпатських русофілів і сприяв їм у їхній політичній діяльності на противагу українофільській течії, в якій вбачав прояв сепаратизму та загрозу для територіальної цілісності Чехословацької республіки. У 1928 році був підвищений у званні до дивізійного генерала, з 1933-го – генерал армії.

Під час Мюнхенської кризи та мобілізації у вересні 1938 році генерал Л. Прхала очолив 4-у чехословацьку армію ("Неруда"), яка дислокувалась у південній Моравії напроти колишнього австрійського кордону і готувалась до оборони проти очікуваного наступу німецьких військ. Виступав проти капітуляції чехословацької політичної еліти перед обличчям німецької загрози та відстоював перед президентом ЧСР Е.Бенешем позицію чехословацького військового істеблішменту відносно готовності збройних сил до відсічі німецькому вторгненню на територію країни. Був причетний до організації невдалої військової змови проти чехословацького уряду та президента Е. Бенеша, метою якого було відсторонення останніх від влади та запровадження в країні військового стану з метою захисту територіальної цілісності Чехословаччини. Під час подій 29–30 вересня 1938 року на празькому граді погрожував президенту Е. Бенешу пістолетом.  

Після Мюнхенської конференції 29–30 вересня 1938 року та подальшої федералізації Чехословаччини з 16 грудня 1938-го по 15 березня 1939 року виконував обов'язки командувача 3-ої чехословацької армії на території Підкарпатської Русі та Словаччини з центром у Братиславі. Л. Прхала категорично не сприймав процесу федералізації республіки і виступав проти надання автономних прав Словаччині та Підкарпатській Русі, розглядаючи утворення автономних країв як крок до остаточного розпаду Чехо-Словаччини, і тому намагався жорсткими методами та військовою силою протистояти центробіжним тенденціям. Сучасники характеризували його як консерватора та антисеміта.   

16 січня 1939 року з метою більшого підпорядкування автономного уряду  Карпатської України федеральному уряді в Празі президент Чехо-Словаччини Е. Гаха без погодження з Хустом призначив генерала Л. Прхала міністром внутрішніх справ уряду Карпатської України. 17 січня 1939 року генерал склав присягу перед прем'єр-міністром празького уряду В. Бераном. Це рішення було розцінено карпатоукраїнською владою як відкритий наступ празького уряду на українську автономію і викликало хвилю обурення та протестів як з боку представників влади Підкарпатської Русі, так і місцевого населення, культурно-просвітніх організацій, Української Центральної Народної Ради, Карпатської Січі та всього українства за кордоном. Акції протестів прокотились населеними пунктами Карпатської України протягом 17–21 січня 1939 року. Від органів влади української автономії на адресу президента та прем'єр-міністра республіки були надіслані телеграми з висловленням обурення з приводу призначення чеського генерала третім міністром в уряді Карпатської України. Як писав полковник Василь Філонович: "Мета чехів була аж разюче ясна – маючи своє військо, свою жандармерію і пограничників при перебранню в свої руки міністерства внутрішніх справ такий чеський генерал міг стати фактичним диктатором (...) Чим більш домагався ген[ерал] Прхала сісти на міністерський стілець, тим більший був спротив українців". Таким чином Лев Прхала опинився в епіцентрі політичного конфлікту між празьким урядом та українською автономією.

На думку спостережливого британського журналіста М. Вінча, який у 1938–1939 роках перебував у Хусті, призначення генерала Л. Прхали на посаду третього міністра в автономному уряді Карпатської України у міжнародно-політичному вимірі не викликало заперечень з боку Берліна, який цим самим продемонстрував згасання свого зовнішньополітичного інтересу до території Підкарпатської Русі як одного із засобів тиску на Прагу, і водночас був на руку сусіднім Угорщині та Польщі, які домагались чимшвидшої ліквідації центру українського іредентизму на Закарпатті.       
В офіційному листі до генерала від 20 січня 1939 року А. Волошин писав про неконституційність його призначення всупереч волі уряду Карпатської України та зазначав: "Мусите узнати, що співпраця з Вами у правительстві Карпатської України /Підкарпатської Руси/ за таких обставин є неможливою, хоч би з огляду на становище, яке займає супроти Вас предсідник правительства, в якому мали б Ви бути членом. Пригадую, що функція міністра не є функцією державного урядовця чи вояка, який виконує розкази, але справою політичного характеру (...) З тої причини взиваю Вас негайно виїхати до Праги і зложити п. Президенту Республики об'єктивний реферат про ситуацію, зв'язану з Вашим  іменуванням".

21 січня 1939 року генерал Л. Прхала прибув на броньовику до Хуста для зайняття посади міністра в уряді Карпатської України. В будинку уряду в супроводі полковника Лукаша та ад'ютанта Короптва він провів одногодинну розмову з прем'єр-міністром А.Волошиним та міністром Ю. Реваєм, за наслідками якої безуспішно повернувся до Праги. Для остаточного врегулювання конфлікту 28 січня 1939 року до Праги виїхала делегація у складі Ю. Ревая, М. Бандусяка та А. Ворона. 31 січня 1939 року було кінцево погоджено, що Л. Прхала займе посаду міністра комунікацій в уряді Карпатської України. За свідченнями А. Волошина, даних на допиті радянським слідчим у Москві 12 червня 1945 року, він намагався не дати можливості Л. Прхалі працювати в уряді Карпатської України. Таким чином, посада міністра комунікацій в автономному уряді Підкарпатської Русі, яку займав Л.Прхала, була суто номінальною, і чеський генерал не мав впливу на прийняття конкретних урядових рішень.

ПРХАЛА НАВ'ЯЗАВ БІЙ КАРПАТСЬКІЙ СІЧІ ЩЕ ДО НАСТУПУ МАДЯР

Намагання федерального уряду контролювати діяльність української автономної влади в Хусті та не допустити остаточного відокремлення Підкарпатської Русі, як і сусідньої Словаччини, від чеських земель, та особиста участь у цьому генерала Л.Прхали особливо яскраво проявили себе під час березневих подій 1939 року.  

6 березня 1939 року під час реорганізації уряду Карпатської України президент Чехо-Словаччини  Е. Гаха перепризначив Л. Прхалу на посаду міністра внутрішніх справ, фінансів та комунікацій в уряді А.Волошина. У період 6–14 березня 1939 року генерал Л. Прхала одночасно виконував обов'язки військового губернатора Словаччини. 

Особливе занепокоєння у чехословацького військового командування викликала діяльність на території Підкарпатської Русі мілітарної організації "Карпатська Січ", яка домагалась вирішення питання з озброєнням та перетворенням ОНОКС на справжню регулярну армію Карпатської України, що могло спричинити прецедент існування двох паралельних військових формацій та ставило під сумнів перебування чехословацьких військ на території автономного краю.
Збройний конфлікт між чехо-словацькими військами та Карпатською Січчю в Хусті в ніч з 13 на 14 березня 1939 року був не лише епізодом суто військового протистояння, але і проявом українсько-чеського конфлікту інтересів. З одного боку, командування чехо-словацької армії на чолі з Л. Прхалою намагалось не допустити озброєння Карпатської Січі та відокремлення краю від республіки, а з іншого – автономна влада Карпатської України була схильна до остаточного закріплення більш дистанційованих відносин з Прагою та статусу номінального підкорення центральному уряду.

О другій годині 13 березня 1939 року карпатські січовики за наказом прем'єр-міністра А. Волошина отримали зброю на складі чехо-словацької жандармерії в Хусті (41 гвинтівка та 90 пістолетів з амуніцією). Близько 4-ої години до коменданта Карпатської Січі І. Романа зателефонували чеські офіцери з вимогою повернути її назад. Комендант ОНОКС категорично відмовився, пославшись на дозвіл А. Волошина. У відповідь генерал Л. Прхала наказав підрозділам 45-го полку, який дислокувався в Хусті, насильно відібрати її. О 6-й годині ранку 14 березня 1939 року чехо-словацькі війська у кількості 200 чоловік, які мали на озброєнні 6 легких танків (LT vz. 35 – PzKpfw 35), 4 бронемашини (Tatra vz. 30), важкі гармати, кулемети та міномети, атакували головні січові об'єкти в Хусті: Кіш, "Січову гостинницю", Головну команду, Жіночу Січ та "Летючу естраду". Збройні сутички між січовиками та чеськими військами тривали понад 8 годин. На вулицях Хуста з'явилися барикади, зав'язалися регулярні вуличні бої.

А. Волошин всіляко намагався врегулювати конфлікт, однак Прага не відповідала на телефонні дзвінки. У телефонній розмові з генералом Л. Прхалою, яка відбулась вранці 14 березня 1939 року, прем'єр-міністр Карпатської України А. Волошин категорично виступив проти збройного нападу чехословацьких військ на підрозділи Карпатської Січі в Хусті, намагаючись захистити інтереси січовиків перед свавіллям чеських військових. За різними даними, у боях  з чеськими військами в Хусті в ніч з 13 на 14 березня 1939 року загинуло від 40 до 150 січовиків і близько 50 осіб отримали  поранення. Втрати чехів становили від 7 до 20 вояків і жандармів.

Вранці 14 березня 1939 року після початку наступу королівської угорської армії на Карпатську Україну командувач східної групи генерал Лев Прхала віддав наказ про оборону чехо-словацькими військами території краю, вважаючи, що інвазія угорських військ не санкціонована Берліном. Однак після проведення консультацій із Прагою ввечері цього ж дня він оголосив наказ про евакуацію чехо-словацьких військових частин і державних службовців з території Підкарпатської Русі. Відступ відбувався у трьох напрямках: західному – в Словаччину, північному – в Польщу та південно-східному – в Румунію. 17 березня 1939 року Л. Прхала перейшов польський кордон.

ЕКЗИЛЬ

Перебуваючи у Польщі, Л. Прхала організував при польській армії чехословацький легіон для боротьби проти двох тоталітарних систем – Німеччини та СРСР за відновлення незалежності чехословацької держави. Під час вересневої кампанії Німеччини проти Польщі у 1939 році був призначений командиром легіону. Чехословацькі легіонери взяли участь у боях проти німецьких військ на боці Польщі поблизу кордону зі Східною Прусією, під Модліном та Варшавою і згодом відступили на південний схід країни.

Після вторгнення радянських військ у Західну Україну та Західну Білорусію 17 вересня 1939 року більшість вояків чехословацької формації було інтерновано радянськими військовими чинниками, а генерал Л. Прхала емігрував до Румунії та Франції.

Після окупації Франції німецькими військами Л. Прхала переїхав до Великої Британії. В еміграції він різко виступав проти прорадянської політики чехословацького еміграційного уряду у Лондоні на чолі Е. Бенешем, за що у вересні 1940 року був звільнений з військової служби. Після усунення від керівництва М. Годжи генерал Л. Прхала очолив опозиційний до політики Е. Бенеша табір чеських діячів.   

В еміграції Л. Прхала тривалий час очолював Чеську Народну Раду, яка об'єднала під своїм крилом ту частину чеських діячів, які були незгідні з прорадянською політикою Е. Бенеша, а після закінчення Другої світової війни засудила його повернення до Чехословаччини. У червні 1945 року Лев Прхала був позбавлений звання армійського генерала, однак згодом зумів повернути собі чин завдяки позову до британського суду. Спроби Праги домогтись екстрадиції генерала Л. Прхали у 1946 році відхилив британський уряд.

В екзилі Л. Прхала займався активною громадсько-політичною діяльністю, виступав проти національної політики чехословацького уряду, зокрема став на захист прав депортованих 3 млн. судетських німців. З ініціативи Л. Прхали у грудні 1950 року у Бонні був організований чесько-судетонімецький федеративний союз, який поставив собі за мету об'єднати в екзилі чехів та судетських німців. За активну діяльність у захисті прав переселених німців Судетської області у квітні 1958 року Лев Прхала був нагороджений Судетонімецьким крайовим товаристом відзнакою Карла. Утримування постійних контактів з німецькими колами давало генералу значну політичну підтримку. Очолювана ним Народна Рада була чи не єдиною чеською політичною організацією, яка проводила активну діяльність в еміграції після Другої світової війни. Зважаючи на цей факт та антибільшовицьку платформу її діяльності, не дивно, що Лев Прхала у 1950–1960-их роках також нав'язав контакти і співпрацював з українськими колами в Антибільшовицькому блоці народів (АБН), очолюваному Я.Стецьком.  Помер 11 червня 1963 року у Фельбасі (Австрія).

Олександр Пагіря, Київ

Теги: Карпатська Україна, міністр, Лев Прхала

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати