Поважне реноме Василя Шершуна

Народився  Василь Васильович Шершун 29 січня 1956 року. У 1972 році закінчив Ужгородську ЗОШ №6. Фахову освіту здобував на акторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка- Карого у 1973–77 роках. Першим місцем роботи був Київський театр драми і комедії, де зіграв дві ролі – Віктора у "Варшавській комедії" Л.Зоріна та прем'єр-міністра у казці Є.Шварца "Звичайне диво". Потім були служба у військах протиповітряної оборони та робота в Житомирському облмуздрамтеатрі, де зіграв 7 ролей. З 5 жовтня 1981 року і до сьогодні Василь Васильович Шершун працює актором Закарпатського обласного державного українського муздрамтеатру.

За майже 30-літню діяльність в театрі міста над Ужем провідний актор успішно зіграв понад 100 різножанрових головних та епізодичних ролей, за що отримав право носити найвищу профе¬сійну категорію – майстер сцени. Серед багатьох зіграних вистав: Федір Гора – Ф.Потушняк "Повінь", Яїчниця – М.Гоголь "Одруження", Смирнов – А.Чехов "Ведмідь", Русич – Ю.Бача "Князь Лаборець", Штефан – В.Шершун, П.Скунць  "Гордубал", Жандарм Чех – Д.Кешеля "Голос  великої  ріки", Вавило – М.Старицький "Циганка Аза", Тімоте – А.Цагарелі "Витівки Хануми", Іванко – В.Руснак "Закарпатське весілля", Портьє –  Ю.-А.Ше¬регій  "Танго для тебе", Слідчий – І.Козак "Судний час", Сторож – М.Кропивницький "По ре¬візії", Фийса – Д.Кешеля "Дорога до  раю"  та інші.

Ювіляр зарекомендував себе як драматург та театральний і телевізійний режисер-постановник. Він написав чотири п'єси, дві з них – "Сексуальні ігри під чорним сонцем" та "Гордубал" – ус¬пішно поставлені ним же у рідному театрі. Обидві отримали гарячу під¬тримку глядачів та схвальні відгуки преси.

Щирого слова заслуговує його справ¬ді подвижницька робота над твором О.Духновича "Добродітель превышает багатство" ("Покаяння"), яку він зумів адаптувати, за висловом професора  з Пряшева Миколи Мушинки, "трансформувавши її з штучного "язичія" до норм закарпатоукраїнських говірок та української літературної мови" і в травні 2003 року теж поставив на сцені рідного театру, успішно зігравши у ній головну роль. За виставу "Покаяння", присвячену 200-річчю Олександра Духновича, Василь Шершун удостоєний звання лауреата обласної премії в галузі театрального мистецтва імені братів Шерегіїв.

Успішно  дебютував він і як режисер-постановник художнього телефіль¬му за творами І.Чендея "Гаврилова  золота  осінь". Останнім часом він щоріч¬но буває ведучим-тамадою, кожного року впродовж майже місяця працює в ролі Діда Мороза, часто виступає конферансьє відповідальних ювілейних заходів, днів народжень та інших святкових заходів.

Нинішній ювіляр з 1982 по 1990 рік успішно займався педагогічною діяльністю у вузах, училищах та школах  обласного центру. Постійно зайнятий творчими справами як митець, В.Шершун встигає віддаватись і фізичній праці – улюбленими його заняттями є робота в саду та на присадибній ділянці. Він радіє з того, що під час будівництва оселі для вже досить великої сім'ї Шершунів багато чого зумів зробити своїми власними руками. У вільну хвилину талановитий ювіляр захоплюється ще й поезією.

А ще Василь  Васильович – чудовий сім'янин, люблячий чоловік, турботливий батько  і дідусь. Ще  в студентські роки небо подарувало йо¬му золоту половину – чарівну дружину Тетяну, яка народила Василеві четверо ді¬тей – сина Романа та доньок Тетяну, Марину і Ан¬ну. Дружина теж багато ро¬ків успішно працювала в муздрамтеатрі  міста над Ужем, зіграла-виспівала багато чудових жіночих ролей, чимало з них уж¬городський глядач з вдячністю згадує й нині. Жаль, що вже останні кілька років через хворобу Тетяна  Шершун  в театрі не працює. Але режисери театру та дру¬зі-колеги завжди з глибокою шаною від¬гукуються про  її вагомі творчі  здобутки на ниві театрального мистецтва. До певної міри причетні до мистецтва Мельпомени син Роман та всі три донечки ювіляра. Всі вони, хоч і не обрали для себе головною професію актора, але часто виходили на сцену в різних ролях та допомагали батькові у проведенні масових заходів, отже можна вважати всю сім'ю Шершунів театральною.

Усі ці успіхи могли прийти тільки вна¬слідок копіткої, виснажливої праці, бо, як він сам любить говорити, "під лежачий камінець водичка не тече". Митець переконаний: потрібно жити жваво (як кажуть закарпатці – "шіковно"), бути оптимістом і на проблеми дивитись із посмішкою. А ще, переконаний ювіляр, "потрібно намагатись іти по  життю просто, чесно, дивлячись кожному щи¬ро у вічі, щоб потім не червоніти перед людьми і, головне, перед самим собою".

Ювіляр має щирих  друзів  серед відомих у галузі мистецтва України людей і цим завжди  гордиться. Наприклад, він не може без хвилювання згадувати той один день, який доля подарувала йому ще в 2003 році, коли су¬проводжував перебування на Закарпатті знакового українського режисера Андрія Жолдака. Нічого особливого в той день ніби й не сталося, але в його душі ще й дотепер горить запалений режисером-реформатором вогник – він кличе до високого мистецтва, до творчого неспокою, до вічних пошуків, які, безперечно, дають результат тільки обраним небом митцям. Ця зустріч дала  поштовх до переоцінки окремих знань і захоплень, наштовхнула на певні  роздуми. Добрим словом згадує Василь Васильович свої дружні ще  від студент¬ських років стосунки з відомим україн¬ським актором Богданом Бенюком, і недарма. У друзів-колег часто збігаються погляди на проблеми розвитку вітчизняного театрального мистецтва. Він повністю згідний із зауваженнями митця про те, що українські драматурги останнім часом хоч і пишуть досить багато, а віднайти щось таке, що б зігрівало душу, важко.

Цьогорічний січень ювілейний і для рідного Шершунові театру – 90 років тому в Ужгороді за ініціативою Августина Волошина та його побратимів створено перший український профе¬сій¬ний театр під назвою "Руський театр "Просвіти". Ювілейні заходи, які розпочалися 15 січня цього року в приміщенні нинішнього обласного театру ляльок (колишнього будинку муздрамтеатру) із відзначення творчого і життєвого подвигу Ніни та Миколи Певних – двох із його засновників – спонукають ювіляра до написання  нової п'єси і створення ще однієї вистави про незабутні подвижницькі потуги таких славних корифеїв театру Срібної Землі, якими у свій час були Микола Садовський, Олекса Приходько, Михайло Кричевський, Михайло Біличенко, Олександр Загаров, Микола  Аркас, брати Юрій-Августин  та Євген Шерегії та багато інших митців. Він приступив до детального вивчення документальних історичних матеріалів, які, безперечно, дадуть можливість створити новий цікавий твір про ге¬роїч¬не минуле нашого краю і, таким чином, знову потішити закарпатського глядача. 

Сердечно поздоровляючи Митця із 55-річчям від дня народження, бажаємо йому міцного здоров'я, творчого на¬тхнення, сімейного благополуччя, Божої благодаті. Нехай збудуться всі його задуми і мрії, а подарований небом талант хай дає можливість і наснагу ще багато-багато років творити і радувати нас новими успіхами, приносити  всім такі необхідні нині миттєвості ні з чим не зрівнянної духовної  радості. Многая і благая літ вам, шановний ювіляре!

Василь КОБАЛЬ, керівник літературно-драматичної частини Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру

Теги: ювіляр, реноме, василь Шершун

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати