Репортаж із кукером на шиї, або Як минув мисливський сезон-2010

Хоча мисливський сезон офіційно продовжується до кінця січня, але більшу частину сезону вже пройдено. Можна, оглядаючись назад, дещо згадати, а про щось пожалкувати і пообіцяти собі, що наступного сезону буде краще.

Серпень. Купуючи порох та дріб у магазині, почув, що відкриття сезону переклали на невизначений термін. Так що на качку вже не пішов – сезон закінчився, ще і не встигнувши розпочатись. Нічого, пожежі в Україні загасять і підемо на качку. Правда, незрозуміло, чому залишили риболовлю. Якщо бояться, що вадаси багато палять ватру і тим створюють пожежонебезпечну ситуацію, то мали б усіх вигнати з природи. Добре, най буде так. Цімбора радий, бо ще на морі, і фіглює, що всі чекають, коли він приїде. Через три тижні ситуація вже стала пожежобезпечною. Їду на качку, хоча всі кажуть, що качок нема. Їду увидіти.

Вересень. Ранок, чекаємо. Качки не летять. Чекаємо, а вони все одно не летять. Хтось заради азарту стрілив, і всі схопилися в очікуванні прильоту качок. Прилетіли аж дві. У вадасів їх називають "космічними" – висота недосяжна, але все одно "найбільш досвідчені" луплять в небо. Я не стріляв.

Перепела вже немає, а може, і не було. Так що "потячі" патрони му¬сять почекати до наступного сезону. Хіба ще, може, на фазана. Дасть Бог, ніякий фрас не зможе завадити сезону на королівську птицю.

Жовтень. Їду на фазана. Дуже тепло як на цей час, навіть комарі кусають. Не можу згадати, ко¬ли сезон на фазана починався за такої теплої погоди. Пси глядають фазана, а ми глядаємо псів. Класична свічка – бах, бах! Когут полетів далі. Промазав. Ще один – мій! Перший трофей! Ура! Уже дашто,  нарешті жона перестане сміховатися. Іще один – мимо... Дуже тепло, важко ходити. Добре повадасилися, кожен має по когуту.

Листопад. У дощ і пса шкода вигнати із будки. Так і почався сезон на вухатого – вдома. Цімбори були. Промокли до гатей, зайця і не виділи. Чекаю снігу і морозу, а замість них дощ. Заєць мав би стати водоплавним. Дехто вперто ходить болото місити, або, як кажуть, шукає свою серенчу. Добре, що відкрився сезон на кабана. Припрошуся ліпше десь на кабана в гори. Все  ще дуже тепло. Зима забула про вадасів. На Михайла так тепло, не віриться, що вже календарна зима. Десь на Ужгородщині пострілялися на вадасці. Тепер усіх примушують ходити в помаранчевих жилетках. Члени Партії регіонів відмовляються їх вдягати. Мушу купити і собі, бо, кажуть, будуть дуже перевіряти. Добре, що постріляний вижив, а то б знову закрили сезон.

Грудень. Іду на кабана. Хлопці купили ліцензію і кажуть, шо свиней на Закарпатті дуже много. А хто б у цьому сумнівався? Ночуємо в лісі. Рано вставати було важко, але на номери вийшли майже всі. Один ся стратив. Тепер розумію, чом ліпше, коли тепло – не мерзнеш на номері. Простояв дві години, бачив три білочки і дві сойки. Кабани десь перейшли, так казали гайчаки, але ніхто і сліда не видів. Другий раз стояв на номері годину. Потім подзвонили, аби м ішов на базу, бо вже зварився бограч. Бограч був смачним! Уже обіцяли в інтернеті зиму, може, ліпше піду на зайця.

На Перечинщині зловили когось на незаконному полюванні. Всі про це так кажуть, ніби хлопці слона завалили, а не дві козулі. Усе таки – коли треба, то з малого великоє роблять. А може, то і добре. Другі більше будуть боятися. Не вірю, що все буде по закону. Ще'м не чув за 15 років, аби когось по правді поштрафували. Відмажуться.

Ура! Випав сніг і досить студено. Їду на зайця. Ходили цілий день, зайця бачили один раз. Не стріляв. Досить модно виглядають вадаси у помаранчевих жилетках, як даїшники, а вать дорожні майстри. Але то не біда, лиш би не пострілялися. Всі скаржаться, що зайця дуже мало. Може, і так. А може, навчився плавати і кудись поплив. Вовки спустилися, і почали пропадати собаки. З одного тільки голову знайшли. Уже і з вовками порядку немає, їдять псів, як овець.

Під Новий рік погода – чудо. Але вадаску закрила якась перевірка. Ліпше сиджу вдома, а то вже і не знаєш, куди мож іти, а куди не мож, іще якогось клопоту на голову наберуся.

Січень. Казали вадаси, шо був якиїсь суд і вадаску знову дозволили, а тепер уже можуть дозволяти, коли сезон закінчується. Так усе виходить: півроку чекаш, а потім на тобі – і ліцензії і дозволи, коли вже всьому кінець. Нічого, на наступний рік все буде добре, тільки щось останніми роками все лише до гіршого. Може, патрони і пушку продати?.. Почекаю.

Теги: вадас, мисливський, полювання

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати