Ужгородка схудла на 35 кілограмів і продовжує «танути»

 

– Зайнятися спортом нам з подругою порадила наша дільнична лікар у Чопі, – згадує минуле Тетяна Ласка. – Це було торік у лютому. "Підемо з березня", – вирішили тоді ми. Потім відклали до квітня, а в травні вже екзамени... (Тетяна і її найкраща подруга Корнелія Притула – викладачі в Чопській музичній школі). А в червні моя Неля і каже: "Таню, можеш мною пишатися. Я записалась у клуб Фіт Кьорвз. Але знай – я записала і тебе. Тобі зателефонують". Пам'ятаю, тоді пообіцяла їй спробувати, але скоріше тому, що була в той час з колегами і мені було незручно віднікуватись. Взагалі  не дуже серйозно поставилася до такої авантюри.

 

 

– Коли мені зателефонували з клубу, я була в жахливому настрої. Адже зранку поміряла рівень цукру в крові і виявила занадто високі цифри. Тиск також зашкалював – 195/120. У мене це спадково. Від подібних проблем померла мама. І батькова мати також.

 

Наступного дня чоловік запропонував поїхати до Туреччини. І коли ми, щасливі, поверталися з турагенства, заплативши за квитки, мені телефонують із клубу: "Таню, ви прийдете?". І тут до мене дійшло, що необхідно повністю змінити себе і свій спосіб життя. І от відвідую фітнес-клуб дотепер.

 

 

– 105 кг.

 

 

– Ні. Звісно, він був не в захоплені від того, що я потовстішала. Виходила ж я заміж з вагою 52 кг. Після вагітності набрала, потім – знову худну.

 

– Більше того, своєю динамікою схуднення я її вже навіть випередила: за 5 місяців я схудла на 32 кг, а вона – на 34 кг за більш ніж рік.

 

 

– Так, він дуже допомагав мені. Хоча і не вірив, що я настільки схудну.

 

 

– Смішно згадувати, але спочатку він, як і кожний прагматичний чоловік, котрий прагне забезпечувати родину (а ми сім'я вчителів), не був в особливому захваті від того, що я витратила гроші на "якусь фізкультуру". Але на той момент я змінилась настільки, що чітко усвідомлювала: вже без цього не зможу. І він прийняв це. У результаті – ми ще й економимо, бо  витрачала б на ліки. Знаю, які гроші колись на них йшли: ліки для підтримки рівня цукру, тиску, краплі для носа – зараз все це мені не потрібно. А на харчуванні скільки я зекономила! Та й на таксі вже економлю –  ходжу пішки.

 

 

– 22 роки.

 

 

– Я повернулась! Мої родичі, що знають мою спадковість, кажуть, що, видно, мені так треба було злякатись, щоб зірки в один день зійшлися і все стало по свої місця – і поїздка, і аналіз на цукор, і дзвінок з клубу.

 

 

– Я була готова до цього. Навіть хотіла, щоб результат не був швидким, тому що я вже худнула швидко. Цього разу я хотіла, щоб схуднення було повільним, але вже надовго, назавжди.

 

 

– До 1 вересня – на 15 кг.

 

 

– ... і всі ахнули: "Тетяно Борисівно, що сталося?" Зрозуміло, що щось хороше, адже очі світяться. Одна колега навіть спитала, чи не робила я раптом пластичну операцію. Адже неможливо так схуднути, і щоб не обвисала шкіра після моєї минулої ваги і в мої 45 років.

 

 

– Вони бояться спитати. Але деколи не витримують: "Ви на щось ходите, Тетяно Борисівно?". Кажу: "На фітнес". Спочатку приховувала, соромилась, а потім чоловік переконав, що цим слід гордитися.

 

 

– У мене змінилось усе. Я стала здоровою, і навіть відпала потреба у краплях для носу, який роками закапувала ніс. Нині цукор – 4,8. Це нижче крайньої норми 5,5, тиск – 116/80. Без усіляких ліків. Бувають випадки, коли люди мене не впізнають. Це так приємно!

 

 

– Тричі вже брюки вшивала, бо вони з мене просто падають. Не тримаються. Раніше на інструкторів дивилась, як на втілення ідеалу. А зараз і сама хочу бути такою. Я бачила, що в якихось рекламах жінки худнуть, але не вірю в це. Ну не вірю, що можна наклеїти пластир чи випити чай і опинитись з підтягнутою фігурою без фізичних навантажень. Не буває такого! Але в той же час ніколи не думала, що таке трапиться зі мною. А дарма! Жінки дарма опускають руки.

 

 

– Коли прокидаюсь – одразу роблю зарядку. Потім бігаю – не на кілометри, а лише щоб збадьоритись. Потім скачу на скакалці 120 разів. Все це займає 30 хвилин. Потім вмиваюсь і йду на фітнес. Це ще 30 хвилин занять. Тут я отримую заряд на цілий день! Піднімається настрій – там музика, усмішки, і всі тебе так люблять, ніби вони для тебе там працюють. А це дуже важливо –  відчувати, що твої проблеми важливі ще для когось.

 

– Але ж це важко витримати. Зранку відпрацювати фізично, потім – на роботу...

 

– Нічого подібного! У мене маса сил та енергії. Коли я худла минулі рази (а худла я все життя), то просто не їла. Результат – кола під очима, сил ніяких нема. Відчуття таке, ніби в мене якесь запалення. У мене подружка – спортсменка. Вона швидко ходить, а я за нею плелась. Зараз ми ходимо на рівних. Дівчата мене сьогодні просять не йти так швидко.

 

 

– Коли я записалась до клубу, мені сказали, що їсти треба за 2 години до тренування і 2 години після тренування також не їсти. Якщо сказали пити певний об'єм води в день, я пила саме стільки. Якщо сказали, що мушу обмежити вуглеводи в раціоні – я їх обмежила. Тобто все, що там говорили, виконувала добросовісно. От і все. Тепер я вважаю, що харчуюсь правильно. Адже не голодую (хіба що раз у місяць влаштовую такий розвантажувальний день. Особливо якщо по роботі випадає якась поїздка, чи от, наприклад, коли працювала на виборчій дільниці). А так їм тричі на день. Нормально, повноцінно.

 

 

– Помідори і на ніч грейпфрут. Адже я прочитала в своєму клубі, що якщо ви не можете втриматись від нічних візитів на кухню – треба пити кефір чи їсти цитрусові. Це для мене вже ритуал. Як чоловік сідає дивитись футбол з пляшкою пива, так я закінчую свій день  грейпфрутом. І така щаслива в цей момент! Дуже боюсь втратити цей стан... хоча ні, не боюсь. Не можна нічого боятись. Скажу інакше – мрію зберегти цей стан. Назавжди!