Кому довірити дошкільне виховання найменших?

Няні бувають різні

Останнім часом заможні родини все частіше вдаються до послуг приватної няні на дому. З одного боку, це досить зручно – нянька приходить до вас додому, займається з дитиною у звичній для неї обстановці, що не додає маленькій людині стресу, зменшує ризик інфекційних захворювань, забезпечує постійний догляд тільки за нею однією. Але для цього у сімейному бюджеті повинні бути гроші. І не такі вже й малі. Бо вартість однієї няньчиної години в Ужгороді коливається від 10 до 15 гривень. От і порахуйте – за один тільки день вам доведеться сплатити від 80 до 120 гривень, у місяць це виллється у рамках 1600–2400 гривень. До­зволити собі таку розкіш може далеко не кожна родина. Додайте ще й те, що нянька харчуватиметься у вас принаймні двічі на день.

Але те, що ви найняли приватну до­глядальницю за дитиною, абсолютно не гарантує того, що ваше маля буде у повній безпеці. Тож, обираючи няньку для своїх діток, постарайтеся якомога більше дізнатися про людину, яку впустите у свій дім і якій довірите найдорожче. На жаль, у нас ще не дуже розповсюджено вимагати рекомендації від попередніх працедавців, та все ж розпитайте, у кого ця людина працювала і переговоріть із ними. Аби уникнути таких непри­ємностей, про які розповідають ті, кому довелося стикнутися із горе-няньками.

Мар’яна К., яка народила свого найменшенького у 42 роки, до підбору няньки підходила дуже ретельно. Вона підшукала молоду жінку, яка працювала медсестрою у дитячій лікарні. Переговорила і з родиною, де рані­ше Ольга няньчила дитину. Усе, здавалося б, характеризувало жінку як відповідальну та знаючу. Спочатку все так і було: до няньки не було жодних претензій. Вона доглядала за Мар’яниним сином, як за власною дитиною, готувала для нього їжу, гуляла, стежила за чистотою у дитячій кімнаті і т.ін. Проте, коли одного разу Мар’яна повернулася додому раніше зазначеного часу, те, що вона побачила, шокувало: нянька дивилася телесеріал, а заплаканий Сашко сидів у своєму манежі, куди горе-няня накидала йому чи не всі іграшки та ще й печиво, аби той тихо сидів і не заважав їй дивитися серіал…

Не пощастило і родині Тетяни, котра найняла бавити свою донечку жінку, яку знайшла по оголошенню. Та відреко­мен­дувалась, що працювала вихователькою у дитсадку, а після звільнення стала приватною нянькою. Марійка з перших днів дуже сподобалась родині – привітна, хазяйновита і до дитини відразу ж знайшла підхід. Усі були задоволені. Та й маленька полюбила няньку і жодного разу не плакала, коли батьки йшли на роботу. Єдине, що трохи непокоїло, – довгі й часті телефонні розмови няньки. Та сказати про це Марійці не наважувались. Якось Тетяна вирішила зненацька прийти додому. Те, що вона побачила, не втішило її. Донька була одна-однісі­нька у дитячому басейні на дворі, а няня тим часом говорила по телефону у кім­наті. Коли ж Тетяна забігла з криком, чому дитина сама у басейні, та відповіла, що вона лише на секундочку зайшла за рушником. Через якийсь час інцидент було забуто. Та якось повернувшись із роботи, Тетяна побачила, що вся стіна в холі обписана фломастерами. Нянька пояснила, що мала це зробила за секунду, коли вона відносила на кухню чашку. Наступного разу був зламаний торшер. Нянька сказала, що це зробила дитина, і вона не може їй забороняти щось робити. Коли Тетяна зауважила, що вартість торшера няня повинна відшкодувати,  та зірвалася на крик. У люті вона кричала, що не буде нічого відшкодовувати, бо вони й так багаті…

Як усі

Більшість батьків усе-таки змушені віддавати дітей у звичайні дитсадки. Тут, здавалося б, проблем не повинно бути – адже це спецзаклади, призначені для виховання дітей-дошкільнят, із підготовленими фахівцями, пристосовані для перебування маленьких особистостей. Та не все так просто. Із проблемою стикаємося вже при спробі прилаштувати своє чадо в один із таких закладів. Останнім часом в Ужгороді склалася ненормальна ситуація щодо черг у дитсадки – батьки ставали на чергу відразу після народження малят.

Вартість перебування дитини у дитсадку у межах 90–100 гривень за місяць, із триразовим харчуванням. Пе­ресту­пивши поріг облюбованого дитячого закладу, з розмови з його керів­ником стає зрозуміло – без «вступного» сюди не потрапити аж ніяк. А «вступний» залежить від престижності, місцезнаходження та апетитів керівництва і коливається від 500 гривень на околицях міста до 1,5–2,5 тисячі у центрі. А у «віп-садочках» просять аж 5 тисяч. Мотивують, що не отримують грошей із бюджету, а потрібно ремонтувати дах, ставити склопакети, облаштовувати територію дитсадка. Та на цьому побори й митарства «дитсадківців» не закінчуються. Бо коли вже ваше чадо почне відвідувати омріяний вами дитячий заклад, починаються інші побори.

Оксана М. каже, що коли вона влаштовувала свого молодшого сина в дитсадок, їй пощастило. Завідуюча сплутала її чоловіка з кимось із знайомих і попросила від неї тільки 500 гривень, коли всі інші (ділилися згодом матусі з групи) здавали по 1500. Коли почала водити хлопчика у садок, вихователька сказала, що треба здати 300 гривень – на «хімію». Оксана не стала сперечатися. Проте через два тижні їй сказали, що треба купити туалетний папір, «Утьонок» та пральний порошок! Обуренню жінки не було меж, коли вона, забираючи сина із садка, почула: «Ось вам простирадло, яке ваш син об…яв, виперете вдома…»

Оксана каже, що за дітьми тут взагалі не дивляться: дитина може ходити у навпаки взутих тапочках, перекручених штанях та колготках, а те, що вона ходила в туалет, можна відстежити за станом білизни... Скаржиться Оксана й на те, що відколи син почав ходити у дитсадок, він буквально не виходить із болячок – тиждень у садку, два тижні вдома. Нарікає жінка на те, що у групі спеціально роблять протяги, аби менше діток відвідувало заклад.

Приблизно так охарактеризувала ситуацію в іншому дитсадку й Ганна М., донька якої уже другий рік ходить до дитячого дошкільного закладу. Їй не так пощастило, як Оксані, і вона заплатила за вступ 1,5 тисячі гривень. Далі почалися регулярні здавання – то на штори, то на телевізор вихователям, то на потреби групи, на подарунки вихователям до різних свят і т.ін. Та найстраш­ніше – дитина почала часто хворіти. Хоча хворіють у садку практично всі, варто за­хворіти комусь одному. Однак буквально шокувало те, що коли її дитина захворіла на скарлатину, лікар написала ОРВІ, аби не псувати статистику. І сказала по секрету: «Ви тільки нікому не кажіть, аби не ввели карантин у садку». Бентежить і ставлення персоналу до дітей. Ганна особисто чула, як вихователька кричала на маленьких і вживала лайливі слова. А нянька на зауваження, чому діти брудні чи не переодягнені, взагалі не реагує.

Майже всі, з ким довелося розмовляти на тему дитсадків, змальовують подібну картину. Проте не хочуть сваритися із вихователями, бо побоюються за своїх дітей. І гроші здають, аби не відрізнятися від інших.

Приватний садок

Нарешті і такий з’явився у нашому місті. Функціонує він не так давно, проте багато хто знає про нього і не проти віддати своє чадо саме туди.

Але є кілька стримуючих моментів. Перш за все вартість. За годину перебування дитини тут правлять від 8 до 10 гривень. 8 гривень ви можете сплачувати, якщо придбаєте абонемент на 20 днів. Неважко підрахувати, скільки доведеться сплатити батькам за перебування тут своєї дитини упродовж повного місяця.

У вартість входить триразове харчування, заняття іноземною мовою (тричі на тиждень). Причому веде англійську чи німецьку носій цієї мови. У садочку запроваджена сучасна система виховання, визнана у світі – монтесорі, яка передбачає всебічний розвиток незалежної особистості. І займаються з дітьми досвідчені педагоги-вихователі, які справді люблять свою справу. Одним із недоліків цього закладу є пристосованість спальні. Позитивом є і невелика кількість дітей – до 10 у групі, що зменшує ризик частих за­хворювань та дає можливість вихователям більше уваги приділяти кожній дитині.

В Ужгороді також є і так звані приватні садки на дому. Мені довелося зу­стрітися з однією із «власниць» такого мі­ні-закладу. Єва займається вихованням дітей у своїй двокімнатній квартирі, у її групі є не більше 5 малюків від 3 до 5 років. За 10 гривень на годину вона займається з ними, годує сніданком та обі­дом (фрукти чи солодощі ви приносите самі), гуляє. Негатив: пристосова­ність спальні та невелика площа примі­щен­ня, де перебувають діти впродовж дня.

Анжела також влаштувала міні-садочок, але у власному будинку. Вона працює з дітками від 2 до 4 років, і також набирає не більше 5. Колишня вихователька, вона займається з малечею від­повідно до освітньо-виховної програми їхнього віку, окрім того розмовляє з ними угорською мовою. Дітки тут можуть пообідати та повечеряти. Вартість перебування у міні-садку 12 гривень за годину.

Тож вам вирішувати – кому довірити своїх найменшеньких. Та добре зважте всі за і проти, аби бути впевненими, що ваша дитина перш за все у безпеці.

Оксана Дудаш

Теги: дитсадок, дитячий садок, няня

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати