У двох виставкових залах розмістилося понад 80 робіт у різних графічних техніках: від ліногравюри, рисунка, книжкової ілюстрації до акварелі, пастелі та авторських технік. Серед представлених робіт чітко прослідковуються традиції київської, львівської, харківської та ужгородської шкіл, яким близький метод асоціативного мислення, здатний перетворити буденне на поетичну алегорію. Натхненний образний лад панує у роботах Владислава Ганзела, Маріанни та Олександра Малешів, Петра Гайовича. У вік урбанізації ці художники стверджують цінність органічного зв’язку людини з природою.
Справжнім ядром експозиції стали ліногравюри Василя Петрецького – талановитого учня відомого українського графіка Василя Касьяна. Роки становлення практично невідомого на Закарпатті графіка припали на період недовгої «відлиги». Твори художника, створені наприкінці 1960-х, піднімають пласти народного декоративізму і намагаються звернути увагу глядача на мудру й просту народну творчість. Ліногравюри, що вперше представлені на ретроспективній виставці, вирізняють поєднання високої духовності й простоти, монументалізму форми з найтоншим ліризмом.
Більшість представлених графічних робіт з їхньою сюжетною простотою можна назвати своєрідними ідиліями. Камерність сюжету вирізняє роботи Сергія Чирського, Віталія та Любові Слободських, Івана Івановчика, Василя Поповича та Ірини Зозулич. Із душевною делікатністю художники оспівують красу провінційних містечок, покинутих закутків, природні пропорції предметів у натюрмортах та химерні сплетіння у квіткових композиціях. Інтуїтивно-чуттєве начало по-особливому прозвучало у творах Маріанни Малеш, Емми Левадської та Ірини Фірцак. Думки й творчі переживання мисткинь не просто проілюстровано, а перетворено на художній образ. Обмеженими художніми засобами позначені ілюстрації Сергія Глущука до книги В. Сошенка «Ясновидець». Автор передає не стільки сюжетні колізії, скільки саму атмосферу твору, збентежену свідомість людини-провидця діда Петра.
Загалом перша ретроспективна виставка графіки мистецького об’єднання «Професійні художники Закарпаття» є позитивним кроком в історії графічного Закарпаття. Незважаючи на розхожі штампи та впізнавані композиційні схеми, у деяких роботах потрібно привітати митців-«першопроходців», які нарешті наважились виставити свої твори на розсуд глядачів. Як зазначив голова графічної секції об’єднання Владислав Ганзел, це перша спроба, що стимулюватиме художників до нових пошуків.
Оксана Гаврош