Ми вже так звикли: поговоримо, пообурюємося із звичної бездіяльності влади на місцях, столичної та вседержавної, а ситуація не міняється. Сам прем’єр, оцінюючи ситуацію із неприбраними вулицями, висловлюється дуже по-діловому: не треба «скуліть», «беріть лопату в руки і йдіть чистіть дороги»... Нічого не скажеш, позиція достойна другої людини в країні.
Наш люд звик ламати руки-ноги на суцільних ковзанках у містах і селах, лише, на превеликий жаль, не звик вимагати в тих, кого він утримує на свої ж податки. І витрачати їх повинні б не тільки на дорогі службові лексуси та мерседеси, захмарні оздоровчі та матеріальні допомоги, а, очевидно, і на потреби народу.
Кожен ужгородець, та й чимало краян, будучи в Ужгороді, звертали увагу на «Рошенівський» дарунок маленьким ужгородцям – дитячий ігровий майданчик біля кав’ярні «Казка». Сюди, попри чимало його недоліків та мінусів, ведуть своїх діточок матусі чи не з усього міста. Бо навіть таких майданчиків у обласному центрі явно замало.
Цими зимовими днями завітала сюди і я зі своїм трирічним сином. І що, ви думаєте, я тут побачила? Звичайно, те ж, що і повсюди: майданчик буквально перетворився на льодову ковзанку, а гірки та інші атракціони теж вкрилися льодом. Дитячий ігровий майданчик, який повинен би бути цілком безпечним для дітей, став справжнім випробуванням для них та їхніх матусь, адже, аби не впасти на заледенілому покритті чи з льодяної гірки, треба бути екстремалом і мати серйозну спортивну підготовку.
Оксана Дудаш