Парламентські вибори на Закарпатті у «кривому дзеркалі» обласної преси

Саме час підбити деякі підсумки цього масштабного й доволі показового проекту. Адже обласні медіа в їх сукупності – це відображення регіональної специфіки життя країни, суспільно-політична складова якого різко активізується під час виборів. З іншого боку, друковані мас-медіа були і залишаються засобом потужного впливу на виборця. Наскільки цей засіб на Закарпатті відповідає демократичним стандартам виборів і тим самим наближає нас до розвиненої європейської демократії? Спробуємо відповісти на це запитання за  результатами проведеного моніторингу. Відкритим залишається  і питання, чи й справді всі шість кандидатів-мажоритарників обрані бездоганно демократично, а головне – спроможні до законотворчої роботи народного депутата і не стануть  кнопкодавами чи «тушками» у парламенті? Роль медіа в упередженні подібних надто частих помилок є також визначальною. Тож якою вона була, ця роль?

Створивши коаліцію з більш як 70 організацій громадянського суспільства, об’єднана громадськість у першій половині жовтня зібрала в Ужгороді Форум громадськості Закарпаття «Вибори-2012». На ньому були підбиті попередні підсумки ще одного ініціативного проекту коаліції, представленого у формі 10 запитань до кандидатів-мажоритарників під промовистою назвою – «Довести спромож­ність бути народним депутатом». Учасники Форуму прийняли чотири звернення громадськості: до кандидатів і виборчих штабів та партій, до виборців і громадських організацій, до редакцій мас-медіа і журналістів, до правоохоронних органів краю.

Побіжно відзначу, що лише чверть від початкового списку кандидатів-мажоритарників направили свої відповіді на 10 запитань коаліції в рамках згаданої ініціативи. Всі інші кандидати (серед них і 6 переможців виборчих  перегонів) проігнорували публічний діалог із громадськістю Закарпаття. Незалежно від причин ігнорування – роль «технічного кандидата», небажання звітуватись за попередню  депутатську діяльність, недовіра до організацій громадянського суспільства та ін. – по­дібний результат переконливо засвідчує несформованість засад і традицій демократії в Україні. Більше того – про викривлене бачення шляхів розвитку цієї демократії в головах псевдоеліти, яка несамовито рветься  до влади й, на жаль, здобуває цю владу в зовнішньо начебто демократичних процедурах ви­борів. Якщо ж копнути глибше, то й процедури ці, пов’язані з підкупом виборців, використанням адмінресурсу, нерівним доступом до медіа і бюджетних коштів, що приховано використовуються  для цілей виборів – швидше є прямим антиподом демократичних стандартів виборів.

Хто мав би зупинити цю вакханалію псевдодемократії, яка стократ посилюється під час кожних чергових виборів у країні, штовхаючи її в тенета «керованої демократії» чи автократії російського зразка? Хто може і повинен взяти на себе архіважливу місію терпляче  відкривати людям очі на правду, вказувати на демократичні цінності та їх вплив на розвиток громад і країни в цілому, допомагати «по краплі вичавлювати із себе раба»? Безумовно, що в нинішніх умовах хронічної несформованості соціальних та ідеологічних  засад політичних партій, це – організації громадянського суспільства, справжня інтелектуальна і бізнесова еліта та незалежні мас-медіа. Та якщо громадські організації поступово все більше міцніють і стають політично незаангажованими виразниками сус­пільних інтересів, то незалежних у європейському сенсі регіональних і місцевих медіа в Україні (за поодинокими винятками) практично не­має. Саме такий невтішний узагальнюючий висновок дав і багатомісячний громадський моніторинг більшості закарпатських регіональних газет «Вибори-2012 у дзеркалі медіа».

Ось узагальнюючи цифри громадського моніторингу регіональних газет, починаючи з лютого-березня до початку листопада 2012 року. Всього моніторили 15 газет (з них 14 регіональні і одна міська). Аналізувались лише редакційні чи журналістські статті і замітки, які прямо чи опосередковано стосувались висвітлення перебігу парламентських  виборів на Закарпатті. Таких публікацій у закарпатських газетах виявилось близько 820. Звісно, з доволі нерівномірним їх розподілом за виданнями, що в порядку спадання виглядає так: «Трибуна» – 120; «РІО» – 115; «Закарпатська правда» – 105; «Срібна Земля-Фест» – 90; «Старий Замок-Паланок» – 85;  «Новини Закарпаття» – 60; «Європа-Центр» – 50; «Неділя» – 50; «Срібна Земля» – 40; «Місцевий час» – 40; «Новинка» – 35; «Ужгород» – 10.

Переважна більшість статей, заміток і повідомлень цих видань перераховані в аналітичному висновку громадського моніторингу з викладом короткої ано­тації і коментаря моніторингової групи. Цей немалий за обсягом інформаційний матеріал технічно готується для розміщення на ВЕБ-сайтах коаліції (www.rcngo.org), а також – інформа­ційних партнерів коаліції: сайти «Голос Карпат», Громадської ради при Закарпатській ОДА та Закарпаття онлайн. Визначені окремі рейтинги як серед видань, так і серед розміщуваних у них інформаційних матері­алів.

Якими критеріями і якісними показниками керувались представники громадських організацій при аналізі перед­виборних публікацій в газетах? Тут ми не  претендували на жодні особливі чи відмінні від загальноприйнятих вимог до медійних публікацій: об’єктивність і незаангажованість; перевірена надійність інформаційних джерел; баланс інтересів і думок для конкуруючих і опонуючих сторін в одному виданні; дотримання загальноприйнятих норм суспільної  мо­ралі; уникнення «чорного піару»; недопущення  підміни понять (до прикладу, підкуп виборців під виглядом «благодій­ництва» і «сприяння»); уникнення замовного і наклепницького характеру публікацій; недопущення представлення вузькопартійних інтересів у якості громадських і національних та ін.

З позицій наведених критеріїв загальні висновки громадського моніторингу регіональних газет доволі не­втішні. Наведемо сутність окремих із них.

На Закарпатті більшість впливових і тиражних газет не наближаються навіть до відносної незалежності видання, що проявляється у формах подання інформації та від­сутності балансу позицій і думок, у тенденційності, нерідко – у дефіциті об’єктивності та замовному характері публікацій. Головними причинами цього є партійна чи приватна власність видань вкупі із загостренням боротьби партійно-олігархічних чи бізнесових кланів за владу саме у виборчий період. На жаль, немало  місцевих журналістів змушені ставати виконавцями замовних мас-медійних «баталій» у гонитві за голосами виборців.

Впродовж усієї виборчої кампанії в більшості регіональних газет так і не відбулось головного – змістовної дискусії про нагальні проблеми розвитку країни, які належить вирішувати у парламенті, про  програми кандидатів і їхню спроможність ефективно виконувати законотворчу роботу у Верховній Раді. Натомість публікації акцентували увагу на обіцянках кандидатів (явно не виконуваних у нинішній системі влади) та на акціях «сприяння» і «благодійництва», що було нічим іншим, як прихованим підкупом виборців. Таким чином, немало газет, створюючи позитивний інформаційний супровід по­дібних «акцій», активно сприяли деформації сус­пільної свідомості і звиканню громадян до викривленої демократії, де все продається і купується. Замість того, щоб засуджувати по­дібні явища. Тому й не дивно,  що «благодійні» акції сприяння понизили і бар’єр  негативного суспільного сприйняття масового підкупу виборців, які не проводили лише ті кандидати, котрі не мали на це фінансових ресурсів. Це підтверджує висновок одного відомого зарубіжного експерта-політолога: «В Україні можна накупити стільки влади, наскільки вистачить грошей». Не дивно і те, що, незважаючи на численні прес-конференції та активну розсилку інформаційних матеріалів усім газетам, більшість із них жодного разу навіть коротко не проінформували про ді­яльність коаліції «Громадськість Закарпаття – за чесні вибори і спроможних народних депутатів». Не проінформували, напевно, тому, що коаліція громадськості поставила за мету роз’яснювати людям істинні, а не підмінні цінності демократії на зразок акцій «сприяння» від кандидатів  та підкупу, що в підсумку перетворився на продаж майбутнього своєї країни. І  ще: коаліція насмілилась поставити ключове питання – від­носно спроможності кандидатів бути народними депутатами за комплексом сво­їх інтелектуальних, професійних і моральних якостей. А це вже начебто як заборонена тема. Для будь-кого, не те що громадськості чи медіа.

Нарешті, окремі газети не гребували і підходами «чорного піару», настійливим навіюванням читачам-виборцям результатів сумнівних «соціологічних опитувань», а також формуванням «скандальних» викривань тощо.

Окремі підходи  в моніторингу друкованої  преси стосувались заснованих і утримуваних ужгородською міською та обласною владами газет – «Ужгород» та «Новини Закарпаття». Адже утримуються вони за податки, сплачувані всіма виборцями. Перша з них фактично уникала перед­виборної тематики, лише час від часу  розміщуючи все ж публікації на користь кандидата від Партії регіонів В.Ковача у виборчому окрузі №68. Обласна ж газета, навпаки, вела доволі активну передвиборну агітацію (до таких публікацій не відносимо офіційне оприлюднення передвиборних програм і політичну рекламу кандидатів). Із близько 60 газетних публікацій газети «Новини Закарпаття» не менше третини (за газетною площею – не менше половини) було відведено на публікації, пов’язані з кандидатами-мажоритарниками від «Єдиного Центру». Окремі з них були у відпустці на вибори, але фігурували в публікаціях як діючі керівники обласної ради (І.Балога), тоді як про інших керівників обласної ради і кандидатів жодного разу фактично й не згадувалося (А.Сербайло). І що, пар­тійна приналежність до «Єдиного Центру» головного редактора бюджетної газети «Новини Закарпаття» В.Ящищака в цих перекосах ні при чому?

Парламентські вибори 2012 року і без жодних міжнародних оцінок слід визнати надто критичним відкочуванням у демократичному розвитку країни. Ми ж не глухі і не сліпі, а Інтернет і мобільники в рази збільшили можливості  інформування і комунікацій. Одне питання з питань – наскільки медіа сприяли крокуванню назад? І зокрема регіональні медіа, які були одним із потужних факторів  впливу на мажоритарних округах? На жаль, мусимо констатувати: у нинішній виборчій кампанії більшість регіональних медіа Закарпаття, працюючи на власників і партійні структури, швидше віддаляли, аніж наближали нас до європейських демократичних стандартів виборів. Не в останню чергу через це навряд чи вдалося в усіх округах обрати найбільш спроможних кандидатів-мажоритарників до парламенту. І це при тому, що саме нині країна потребує якісного покращення парламентської гілки влади задля здійснення справжніх системних реформ в інтересах народу, а не олігархів. Утім, поразка всіх трьох головних опозиційних сил в мажоритарних округах Закарпаття має значно глибші і системні причини, які ще належить проаналізувати. Відсутність «своїх» впливових медіа в регіоні навряд чи стала вирішальною причиною цієї поразки.  Водночас і медійну складову не варто недооцінювати.

Зауважимо, що жорстка конкурентна боротьба кандидатів, що переносилась і в інформаційно-медійний простір, мала й позитивні для громад і громадськості наслідки. Зокрема, ми дізналися через медіа, як мінімум, про кілька сотень проблем і невирішених питань на місцях, про які ніхто ніколи не писав. Ми почули також сотні передвиборних обі­цянок, з яких добре було б, якби виконали хоч десяту частину. Що ж, контроль за виконанням цих обіцянок обраними парламентаріями може стати новим завданням для об’єднаної коаліції громадськості Закарпаття.

Громадський моніторинг мас-медіа побіжно торкнувся і регіональних електронних медіа, що набувають досвіду і популярності в області. Відмічена загальна тенденція їх більшого ступеня об’єктивності, незаангажованості і балансу думок у порівнянні з друкованими медіа. І це додає оптимізму і надії  на те, що рух у напрямку демократії і незалежних медіа все ж триватиме попри всі нинішні негативи.

Підсумкові рейтинги громадського моніторингу регіональних друкованих медіа,  на основі яких зроблені узагальнення цієї статті, наведемо у наступній публікації.

Олег Лукша, співорганізатор коаліції «Громадськість Закарпаття – за чесні вибори і спроможних народних депутатів».

У нинішній виборчій кампанії більшість регіональних медіа Закарпаття, працюючи на власників і партійні структури, швидше віддаляли, аніж наближали нас до європейських демо­кратичних стандартів виборів.

Теги: вибори, моніторинг

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати