Ужгородський шах і мат

Всесвітньо відомий шахіст Олександр Альохін у розквіті своєї кар’єри відвідував Ужгород.

Ужгородський шах і мат

 

Серед видатних шахістів світу особливе місце посідає росіянин Олександр Альохін, який свого часу виступав за Російську імперію, Радянський Союз та Францію. У 1927 році він, вигравши матч за звання чемпіона світу у непереможного Хосе Рауля Капабланки, став четвертим чемпіоном світу. Шахіст кілька разів захищав та повертав собі світову шахову корону. Альохін був єдиним чемпіоном світу з шахів, який помер непереможеним. Так ось, ця непересічна людина у далекому 1922 році відвідала і наше місто, щоб зійтися у шахових баталіях з ужгородськими чемпіонами.

ГРОСМЕЙСТЕР

Олександр Альохін народився 19 жовтня 1892 року в Москві. Батько шахіста був дворянського походження, мав земельні володіння у Воронезькій губернії. Мати – донька текстильного фабриканта Прохорова. Саме вона навчила сина гри в шахи, коли йому було 7 років. У 1902 році в Москві гастролював американець Гаррі Пільсбері, який провів у шаховому клубі сеанс одночасної гри всліпу на 22 дошках. Десятирічному Олександру  вдалося зіграти із заокеанським маестро унічию. Це справило на його подальшу долю величезний вплив.

З цього часу Альохін, як і його старший брат, почав грати в турнірах по листуванню. У 1907 році Альо­хін, будучи гімназистом, уперше взяв участь в аматорському турнірі, а вже наступного року дебютував на міжнародній арені. У грудні 1913 року майбутній чемпіон зіграв дві партії з Капабланкою, який гастролював у Росії, але зазнав поразки. Перша світова війна застала молодого шахіста у німецькому Мангеймі, де він став переможцем турніру і отримав приз у 1100 марок. Але ос­кільки він був громадянином ворожої німцям кра­їни, то його інтернували. Пізніше, згадуючи цей епізод свого життя, Альохін назвав тюремні умови в Німеччині жахливими, проте згодом, відсидівши деякий час в Оде­ській тюрмі, змінив свою думку, назвавши німецькі тюремні умови ідилічними.

У 1920 році Альохін зайняв перше місце на Всеросійській олімпіаді в Москві. У 1921 році він виграв турніри в Тріберзі, Будапешті та Га­азі, не програвши жодної партії. Во­сени 1922 року спортсмен виграв турнір в Гастінгсі (Англія).

Восени 1927 року Альохін провів матч за титул чемпіона світу із Капабланкою в Буенос-Айресі (Аргентина) і після 34 партій здобув перемогу над кубинцем.

У середині 30-х років в кар’єрі Альо­хіна намітився спад. У 1935 році він поступився чемпіонським титулом голландцю Максу Ейве. Однак через два роки в матчі-реванші Альо­хіну вдалося повернути чемпіонський титул і зберегти його до смерті.

Помер Олександр Альохін 24 березня 1946 року, у переддень матчу з Михайлом Ботвінніком (чемпіон був знайдений в готельному номері за шаховою дошкою). За однією з версій, Альохіна було вбито, при цьому причетними вважаються як радянські, так і західні спецслужби.

ГОТЕЛЬ «БЕРЧЕНІ»

Під час своїх численних закордонних турів Олександр Альохін відвідував не тільки столиці і великі міста європейських країн, але на запрошення приїжджав і в невеликі провінційні міста, як, наприклад, Ужгород. У нашому місті сеанс одночасної гри майбутній чемпіон світу провів у колись знаменитому готелі «Берчені» (нині пустуюча будівля колишнього ресторану, який мав назви «Київ» та «Червона ружа» на пл. Корятовича). Ідея бу­дів­ництва готелю виникла у 1907 році. Одна з тогочасних газет повідомила про наміри двох ужгородських бізнесменів – Мора Мезеї та Ізідора Вейнебергера викупити на розі вулиці Маломостової (нині Волошина) та площі Сечені (нині Корятовича) будинок Гоффмана. На місці цієї будівлі вони планували звести готель, який повинен був мати назву «Берчені» на честь колишнього володаря Ужгородської домінії і Ужгородського замку графа Міклоша Берчені. Двоповерхова будівля була зведена за сприяння акціонерного товариства з ка­піталом в 400 тис. крон. Згідно з проектом, на першому поверсі було 11 магазинів, кав’ярня та 36 кімнат. На другому поверсі розміщались винятково готельні номери (44). На вулиці знаходилася тераса. Готель вдалося побудувати протягом двох років. 25 грудня 1909 року відбулося його урочисте відкриття тогочасним орендатором Мором Мезеї, який до того 10 років був власником готелю «Ержийбет», а також протягом 15 років був ресторатором залізничної стан­ції в Батьові (Берегівський р-н). Готель дуже швидко став популярним як серед ужгородців, так і серед гостей міста над Ужем. Саме тут, але вже у чехословацький час, і від­булась історична зустріч зна­ме­ни­того шахіс­та Олександра Альо­­хіна з ужгород­ськими любителями шахової дошки.

4 ТРАВНЯ 1922 РОКУ

Шахи на Закарпатті відомі здавна. Особливо швидко почали розвиватися як вид спорту починаючи із ХІХ ст. Уже у травні 1908 року в Ужгороді (на той час Унгварі) на громадських засадах був заснований шаховий гурток. Його організаторами виступили такі ентузіасти шахової гри, як Еміл Кондор, Золтан Мік­­ловш, Йо­жеф Немеш, Шан­дор Бров­ді та ін. Піз­ніше, в 1920 році, в Ужгороді від­крито шаховий клуб на чолі із Золтаном Мікловшем, який про­вів турнір на першість міста, що зібрав 21 гравця. Його переможцем став Е. Гаваш.

Через два роки друкований орган русофільської «Карпаторусской трудовой партии» газета «Русская Земля» повідомила, що 4 травня 1922 року в Ужгороді відбувся сеанс одночасної гри російського шахіста Олександра Альохіна. Останній дав велику шахову партію в готелі «Берчені». Поборотися з відомим маестро (не безкоштовно) виявив бажання 31 чоловік. Глядачі заповнили зал. Альохін 25 партій виграв, 4 завершив унічию, але 2 програв(!). Це було досить несподіваним для такого знаного майстра шахів і свідчить про дуже високий рівень підготовки ужгородських ша­хістів.

Що успіх шахістів Ужгорода був не випадковим, свідчить і інший турнір, проведений у місті. Так, улітку цього ж року на запрошення шахового клубу в Ужгород приїхав один із кращих ша­хістів світу, міжнародний гросмейстер Акіба Рубінштейн. Платний сеанс одночасної гри відбувся тепер уже в приміщенні іншого відомого ужгородського готелю – «Корона». Сеанс проходив на 21 дошці і через 5 годин закінчився. Рубін­штейн виграв 16 партій, 3 звів унічию, але двом шахістам – Шурині і Ратовському – програв. На прес-конференції гросмейстер назвав Антона Шурину кращим шахістом, з яким йому доводилось грати (!). Імовірно, що Шурина та Ратовський також брали участь і в сеансі гри з Альохі­ним.

Отже, історія ужгородської шахової школи налічує вже понад 100 років. Як показують наші випадки, ужгород­ські шахісти із самого початку мали надзвичайно високу кваліфікацію й ок­ремі з них могли змагатися нарівні з найкращими тогочасними шахістами.

Йосип Кобаль,

студент VI курсу історичного факультету УжНУ.

25 вересня 2012р.

Теги: Альохін, шахи

Коментарі


ФЕСТ
Публікації:
/ 1Володимир Мишанич: «Пишучи про мистецтво, будь хоч трохи художником»
/ 8Михайло Бачинський – атлант війська Кошута
Духовну спадщину своїх предків угорська спільнота намагається віднайти й зберегти
Трембітар із Репинного
Їх б’ють чужі люди і рідні діти, а від голодної смерті рятують волонтери
«Зупинити повну руйнацію Донбасу може тільки сильна і відповідальна влада», – доктор медичних наук, колишній донеччанин Анатолій Канзюба, який нині працює в Ужгороді
Ніна Бечук: «Енкаведист зачитав наказ, що нас з мамою засуджено за 54-ою статтею КК УРСР. Маму – за сина, а мене – за брата»
В Ужгороді видали посібник «Історія Закарпаття» Д.Данилюка
Поет математики. До 125-річчя від дня народження професора М. Зарицького
Заробітки, обпалені війною
Дзвони і клепало
Образ Божої матері на крашанці хустської цілительки
/ 1(Не)модифікована політика Угорщини щодо (не)нової України
/ 2«Я українка і відмовитися від України не можу», – каже кримчанка Олена, яка переїхала з Сімферополя до Ужгорода
/ 1У Хусті засідала Закарпатська обласна народна громадська рада
«Кобзар» діда Василя
/ 3Тиждень тому троє закарпатців загинули по дорозі на Майдан
Удочерили, аби знущатися?
Пам’ять про невідомого ленінградського студента береже подружжя Мадярів у Волівці
/ 1Громадськість Києва вшанувала закарпатців – визволителів столиці
Відчуття свого призначення озвучив поет з Боржавської Долини
Динамівську осінь тричі поспіль «озолочували» закарпатці
/ 2Йосип Тереля. «Ходячий апостол», котрого позбавили Батьківщини
/ 1До дня мови. «Ну що, здавалося б, слова…»
Острів демократіїу центрі Європи. 95 років від дня створення Чехословацької Республіки
» Всі записи