Документ підтримали 322 нардепи.
Законопроєкт класифікує роботу на два види: дистанційну та надомну.
В обох випадках при укладенні трудового договору, роботодавці матимуть право отримати відомості про місце проживання або інше місце, де працюватимуть фахівці.
Крім того, керівництво має "забезпечити точний облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником".
Дистанційно означає за власним графіком та в будь-якій точці, як на власному обладнанні, так і наданому роботодавцем.
Надомно – працювати виключно за місцем проживання, на засобах, які надасть роботодавець і за його ж графіком.
Також законопроєкт визначає поняття "гнучкий режим робочого часу".
Це режим роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання відпрацювання сумарної кількості робочих годин протягом встановленого облікового періоду.
Гнучкий режим робочого часу може передбачати:
1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;
2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
3) час перерви для відпочинку і харчування.