Друга закарпатська гостина в Києві зібрала близько двох сотень учасників (ФОТО)

Майже Господь-Бог змилувався над нами – закарпатцями, бо напередодні і в день, і в ночі тут лив дуже рясний і по-осінньому холодний дощ, а температура повітря піднялась аж до плюс 9! Звичайно, така ситуація багатьох наших земляків насторожила, зокрема тих, хто збирався на Гостину з дітьми-онуками. Але  в суботу зранку дощ ущух, а потім цілком перестав і протягом дня – ні краплинки на наші голови і страви, а повітря прогрілось аж до 14-15 фоку за Цельсієм.   

Гостину, як і личить справжнім християнам, ми начали з молитви. Спочатку всі хором помолились «Отче наш» українською, а потім Ірина Головатенко через меґафон помолилась за всіх нас угорською мовою – «Mi Atyank, Ki vagy a Mennyegbе….», а вже тільки після того, як слово взяв Президент Товариства «Закарпатці у м. Києві» Василь Лазоришинець, привітав гостей з важливою подією і запропонував тост «За всіх закарпатців!», Гостина розпочалась…

На цей час угорський боґрач тільки доварювався, «доходив»,  ще ніхто не співав, люди знайомилися між собою і пригощали один одного тим, «що Бог послав». А,слід сказати, «послав» Бог кожному дуже файно, бо на столах з’явились і ті самі голубці, що не літають, і дуже смачні (не тільки на вигляд) фанки і з лекварьом, і з яблуками, і з фіґами…, які з любов’ю  приготувала неперевершена Ірина Головатенко (за що пізніше від імені всіх гостей отримала почесне звання «Краща ґаздиня Гостини»), були й книші з горіхами та з маком (не опійним!), казали, що  у когось була й пікниця, правда, я її не бачив (її швидко «реалізували» ще до молитви, хтось не витримав…),  всякі гарні та дуже смачні страви, наливки-настоянки-«спотикачі», серед яких  своєрідною королевою, притаманною майже тільки  славним гуцулам-верховинцям, стояла розмальована-учічканена трилітрова «Яфинянка», настояна десь у Бичкові-Квасах-Верхньому Водяному-Богдані…на  славнозвісних яфинах (Afonya),  що ростуть на наших, не забруднених (поки що) радіацією та іншою гидотою славних Карпатських полонинах.  Не дивно, що серед такого  дуже файного і приємного різномаїття корисної і здорової продукції важко було помітити де-не-де якусь там «чвертку» чи півлітрівку оковитої чи вина, хіба що десь, то там, то там, красувався наш «Закарпатський» від Гісема та пара пляшок Поляни-Лужанської-Шаянської і навіть Драгівської (бо вони – наші!) Поки товариство більш-менш спокійно вивчали-випробували все, що «бачили очі», всі, хто бажав, звертались до гостей з привітаннями-побажаннями-тостами, було створене авторитетне журі для визначення Міс  і Містера Гостини, привітали з днем народження найфайнішу іменинницю пані Анну Козуб і вручили їй подарунок, а її чоловікові Василю всі хором подякували, що він зберігає і оберігає таку Красу!

На цей час уже добре дійшов боґрач  і молоді дівчата, файно «причепурені», на підносах розносили ще дуже гарячу угорську страву гостям, розмови яких, не дивлячись на  те, що їх роти були зайняті, все гучніше і гучніше зливались у єдиний милозвучний гомін. І тут пролунала команда – «Всім на фотосесію» зробити груповий знімок (поки не пізно!), поки гості не стануть  «кучкуватись» в групи та групки, співати свої пісні. Фото встигли зробити файно, а потім знову «на свої місця», бо настав час для гуцульського баноша і румунського токану з бринзов.

Поки люди смакували наші «гірські наїдки», поки хвалили і токан і банош, кухарів і наші закарпатські традиції та закарпатське кулінарне різномаїття, авторитетне журі оголосило свій «вердикт»: серед трьох всенародно обраних фіналісток (Ірина  Головатенко, Вікторія Якименко та Анна Козуб)  саме головне   «свідительство» «Міс гостини»  було вручено пані Вікторії Якименко.  Щодо обрання Містера, то тут журі працювало без проблем. Таке «свідительство» «Містер гостини»  отримав пан Анатолій Кувік. (Так му й треба, казали інші містери…)                                                       

Як уже не «тяжко» було ґаздам Гостини  «оголошуати» далі, але все ж, хоч і заочно, ми привітали з 80-річчям нашого славного вченого Василя Німчука, з 70-річчям – не менш славного вченого і лікаря Василя Нетяженка, з 60-річчям – підприємців і громадських діячів Юрія Кіша та Андрія Штаєра, з 50-річчям – відомого громадського і політичного діяча Віктора Балогу, з 40-річчям – юриста і громадського діяча Олега Олійника… Упом’янули теплим і добрим словом  нині покійного земляка нашого з села Барвінок, всесвітньовідомого україніста, літературознавця, фольклориста і літератора Олексу Мишанича, 80 років з дня народження якого відзначали цього року.   

Знову гучніше стало чути наш румунський мікроансамбль зі скрипкою, акордеоном і соло, яке  пізніше перетворилось в дует-тріо-квартет… Перед закінченням, коли «голоси і звуки» зрідка притихали, ґазди Гостини, за погодженням основної маси гостей підтвердили минулорічне оголошення про те, що таку Гостину слід зробити  для наших земляків традиційною і проводити її щорічно в першу чи другу суботу вересня тут, у Музеї за підтримки і спільно з керівництвом Музею, що особисто підтримав директор Музею Дмитро Заруба, який гостився разом з закарпатцями і оголосив файне вітання всім гостям.

Будьмо! До зустрічі через рік.

За дорученням Гостини Почесний Президент «Товариства «Закарпатці у м. Києві» Микола Бідзіля, м.Київ, 8 вересня 213 р. 

Теги: гостина, закарпатці, Київ