Шлях до Бандери

Як і переважна більшість українців, я погано знаю українську історію. Мушу зізнатися, що, зокрема, біографію Бандери вперше прочитав два з половиною роки тому в німецькій "Вікіпедії" та розміщеному там російськомовному посиланні, де він проходив під рубрикою "terrorist" у класі "criminal". Тому навряд чи можу щось стверджувати з апломбом фахівця. Але з власного досвіду знаю, що в радянські часи слово "бандера" (з малої літери), "бендера" чи "бендеровєц" стало, як кажуть росіяни, "нарицательным" для характеристики людини, що розмовляла (за межами західноукраїнських областей) більш-менш нормативною українською мовою. Ця культурна традиція найменування українців збереглася в Росії та в російськомовному середовищі півдня і сходу України значною мірою й понині.

І гарячі прихильники Бандери, і його закляті критики солідарні в одному: головною метою діяльності Бандери була боротьба за незалежність України. Більше того, серед історичних осіб, які боролися за українську незалежність, ім'я Бандери є, напевно, найвідомішим. Тому очевидно, що навішування ярлика "бандерівець" на людину, яка обстоює цю незалежність, є достатньо обґрунтованим. Отже, не дивно, що люди, які негативно ставляться до незалежності України (таких найбільше серед росіян), можуть називати "бандерами" не тільки Левка Лук'яненка чи Юлію Тимошенко, а й Кучму з Януковичем і часом навіть, вибачте, Азарова. Хто має сумніви з цього приводу, нехай поспілкується з широкими російськими народними масами чи полазить по відповідних інтернет-форумах.

Часте звинувачення на адресу Бандери – співпраця з фашистською Німеччиною. Якщо вірити номінально незаангажованим джерелам (російська та англійська "Вікіпедія"), то можна говорити про співпрацю Бандери з німцями у 1939–1941 роках. Тоді він провадив певні переговори і мав сформувати українські збройні підрозділи, які мали б воювати заодно з німцями. Не знаю, скільки вони навоювали і не знаю, чи воював сам Бандера (війна Німеччини з СРСР почалася 22 червня 1941 р., а вже 5 липня того ж 1941 року німці заарештували Бандеру за те, що той 30 червня 1941 р. у Львові проголосив незалежну українську державу). Потім Бандера сидів у берлінській тюрмі та німецькому концтаборі Заксенгаузен, аж поки його випустили в грудні 1944 року, коли долю німців у війні було вже вирішено і з ними вже не співпрацював ніхто. Звинувачення на адресу Бандери виходять від патріотів Радянського Союзу та КПРС, ветеранів радянської армії – нащадків тих, хто в тих же 1939–1941 роках у Москві підписував з фашистами таємні протоколи до договору Молотова-Ріббентропа, сотнями тисяч знищував (зокрема, в Катині) еліту польської нації, гусеницями танків стирав з політичної карти Європи Польщу, Литву, Латвію, Естонію і (безуспішно) Фінляндію. Тому будь-яка неупереджена людина не здатна ставитися до таких звинувачень серйозно – співпраця з німцями радянських комуністів та бандерівських націоналістів просто несумірна ні за масштабами, ні за кількістю людських жертв.

Тож незалежно від симпатії чи антипатії до Бандери, від глибини чи широти наших знань про нього мусимо констатувати, що він є однією з найпомітніших фігур в українській історії – настільки помітною, що часто, навіть всупереч нашим бажанням, нас, українців, навіть називають його іменем.

Як і чимало інших видатних українців, Бандера закінчив життя за кордоном – точніше, був убитий агентом КГБ у Мюнхені 1959 року. Там його й поховано. Оскільки в останнє десятиріччя дедалі більше наших співвітчизників подорожує за кордоном, то, цілком природно, у них може виникнути інтерес до місць, пов'язаних з видатними діячами української історії. Це явище типове і для інших народів – наприклад, одним з популярних пунктів туристських маршрутів для росіян у Парижі є відвідання кладовища в Сент-Женев'єв-де-Буа, де поховано чимало видатних росіян (цікаво, що такий пункт включають до своїх екскурсій навіть українські фірми, хоч, поза всяким сумнівом, роль Буніна чи Нурєєва навіть у російській історії не може йти ні в яке порівняння з роллю Бандери чи Петлюри в історії України). Але той, хто схоче відвідати могилу Петлюри в Парижі чи Бандери в Мюнхені, мусить робити це самостійно. І саме цей шлях до могили Степана Бандери – тема даного матеріалу.

Степана Бандеру поховано в південно-західній частині Мюнхена на цвинтарі "Вальдфрідгоф" (Waldfriedhof, у перекладі – "лісовий цвинтар"). Для тих, хто подорожує власним автомобілем з навігатором GPS, достатньо вказати адресу (Fürstenrieder Straße, 288). Хто подорожує поїздом, може досить просто дістатися до Вальдфрідгофа з головного вокзалу. Цвинтар знаходиться поблизу станції метро "Гольцапфелькройт" (Holzapfelkreuth) на лінії U-8. Добиратися до неї з вокзалу (Hauptbahnhof) можна двома шляхами – коротшим і надійнішим. Коротший шлях – це подорож з головного вокзалу лінією S-27 до станції Гаррас (Harras) (три станції), потім – пересадка на лінію U-8 в напрямі (Richtung) клініки Ґросгадерн (Klinikum Großhadern) до "Гольцапфелькройт" (Holzapfelkreuth) – ще три станції. Поїзди по лінії S-Bahn 27 ходять не надто часто, тому, можливо, швидшим виявиться довший шлях. Спочатку треба проїхати дві зупинки від вокзалу на схід по головній магістралі мюнхенського метро до Марієнплац (Marienplatz). Туди йдуть поїзди метро восьми ліній (див. схему мюнхенського метро і міської залізниці). На Марієнплац можна пересісти на лінію U-8 в напрямі "Klinikum Großhadern" і проїхати вісім зупинок до "Гольцапфелькройт" (Holzapfelkreuth).

Вийшовши з метро, треба рухатися на південь по Фюрстенрідер-штрассе (Fürstenrieder Straße). Цвинтар буде відразу після першого перехрестя з Вюрмтальштрассе (Würmtalstraße) з правого боку вулиці. Дорога від метро займає хвилин п'ять. Можна проїхати її й автобусом (одна зупинка). Відразу ж за перехрестям – вхід на "Вальдфрідгоф" (так звані ворота № 1). Саме цей вхід найближчий до могили Бандери.

Могила Степана Бандери знаходиться у секторі 43 (на схемі позначено червоним). Як вона виглядає, видно на фото.

Недалеко від могили Степана Бандери поховано Наталку Куцан-Бандеру – його доньку (див. фото). Її могила на кілька метрів позаду могили батька.

Взагалі цвинтар "Вальдфрідгоф" належить до відвідуваних туристами об'єктів Мюнхена. Туди проводяться навіть екскурсійні тури. На цвинтарі поховано чимало відомих діячів. Зокрема, в секторі № 163 є могила Вернера Гайзенберґа (Werner Heisenberg) – знаменитого фізика, одного з творців квантової механіки. "Невизначеність Гайзенберґа" добре відома кожному, хто закінчив принаймні три курси фізичного факультету.

Нещодавно в українській "Вікіпедії" з'явилася стаття про "Вальдфрідгоф". Там, зокрема, написано, що на цьому цвинтарі поховано й інших українських політичних діячів, зокрема Ярослава Стецька. Детальніше про це не знаю нічого – на час, коли я був у Мюнхені, цієї інформації у мене не було.

Якщо ви приїхали до Мюнхена у справах чи як турист, то, безумовно, відвідаєте центральну площу Марієнплац з відбудованою з руїн старовинною ратушею (див. фото), прогуляєтеся найбільшим у Європі Англійським парком (Englischer Garten), оглянете мистецькі зібрання Старої та Нової Пінакотек і Гліптотеки. Але навіть якщо ви прямуєте далі на південь Баварії до найвищої вершини німецьких Альп Цуґшпіце поблизу Ґарміш-Партенкірхена чи до замків Людвіга ІІ Баварського Нойшванштайн і Гоеншванґау біля Фюссена, чи й далі на південний захід до берегів Боденського озера чи до Рейнського водоспаду на півночі Швейцарії, і Мюнхен для вас – тільки пункт пересадки, вам цілком вистачить двох годин, щоб не тільки погуляти по Марієнплац, а й побувати на могилі Степана Бандери. Якщо вам, звичайно, це буде цікаво.

Для тих, кому цікаво, не зайвою буде ще одна інформація. Хто подорожує поїздом (особливо групою) і користується дешевими пропозиціями німецької залізниці – "баварським квитком" (Bayern-Ticket або Bayern-Ticket-Single) чи "квитком вихідного дня" (Schönes-Wochenende-Ticket), корисно знати, що ці квитки дійсні також на проїзд у мюнхенському метро і, здається, навіть у міському автобусі (принаймні, так було у 2009–2010 роках). У кого є певний досвід користування сайтом німецької залізниці, той зможе спланувати свою подорож (у тому числі й на метро) з точністю буквально до хвилини.

Отакий він, наш сьогоднішній шлях до Бандери.

Теги: Бандера