Закарпаття онлайн » Блоги » Юрій Ажнюк

IN MEMORIAM: Катерина Євгенівна Маркуш

З рядка новин УНІАН: внаслідок ДТП у Єгипті 15 листопада загинула одна громадянка України і постраждали четверо українців (http://www.unian.net/ukr/news/news-406640.html). У більшості випадків ми не фіксуємо уваги на подібних новинах: що ж, біда, але, слава Богу, загиблих небагато. І тільки коли раптом цією єдиною жертвою катастрофи стає хтось із рідних, друзів чи близьких знайомих, усвідомлюєш масштаб несподіваної втрати.

В Ужгороді ця новина стала і стане шоком для багатьох: українкою, життя якої раптово обірвалося в екскурсійному автобусі на трасі Хурґада – Сафаґа, виявилася Катерина Євгенівна Маркуш. На африканському шосе скінчилася епоха в житті ужгородської першої школи (нині – лінгвістичної гімназії) імені Шевченка, в середовищі ужгородських хіміків, у колі рідних, друзів, колег і учнів.

Про Катерину Євгенівну написали і напишуть багато теплих і сумних слів. Народившись і вирісши у добре знаній родині ужгородських інтелігентів, вона віддала понад сорок років життя нелегкій учительській праці, навчила і виховала тисячі школярів, які не в останню чергу завдяки здобутим від неї знанням проклали свою життєву дорогу.

Мені випало бути одним з тих тисяч учнів, які вивчали хімію під керівництвом Катерини Євгенівни і пронесли її науку через десятиліття не як зайвий баласт, а як корисні й потрібні знання. Впевнений, що не один десяток чи сотня і моїх добрих друзів, і зовсім не знайомих колишніх (уже, на жаль) учнів Катерини Євгенівни скажуть про себе так само. Останнім часом ми часто й охоче спілкувалися з Катериною Євгенівною, працюючи над проектом книжки про рідну нам першу школу. Роботу над книжкою практично завершено, її от-от здадуть у видавництво, але, на жаль, цієї останньої своєї книги Катерина Євгенівна вже ніколи не побачить.

Ми зустрілися з Катериною Євгенівною у шкільному хімкабінеті за кілька днів до її від'їзду. Як виявилося – востаннє. В ту зустріч вона була такою, як завжди – точною і відповідальною й водночас веселою і дотепною.

І ніхто не здогадувався, що гострий розум і могутня воля Катерини Євгенівни, її глибокі знання і щира віра, багатющий досвід і прагнення до пошуку – усе це раптом виявиться безсилим проти сліпого випадку, який так брутально перекреслить її плани й надії на єгипетському шосе. Невже так має бути?

Юрій Ажнюк, Закарпаття онлайн.Блоги
17 листопада 2010р.

Теги:

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Співробітник банку 2010-11-22 / 12:18:00
Катерина Євгенівна була нашим клієнтом у 2007-2009 рр., запамяталась мені як інтелігенстна, достойна і доброзичлива людина. Дуже прикро було почути цю новину....

Деліна 2010-11-18 / 22:35:00
Катерина Євгенівна не довго в нас вела хімію, проте вона була моєю улюбленою вчителькою...Вона педагог від Бога, яка могла знайти підхід до кожного учня. Хай її душа спочиває з миром!

Оксана Грибова (Рапа) 2010-11-18 / 07:26:00
Щиро співчуваю рідним та близьким Катерини Євгенівни!
Вона - справді Вчитель з великої букви, одна з небагатьох, на чиїх уроках було не просто просиджування, очікуючи дзвінок. Спілкувалась з нами і по закінченню школи.

Василь Роман 2010-11-17 / 20:00:00
В це важко повірити і ще важче - прийняти.

Я мав щастя бути не лише учнем , Катерина Євгенівна була в нас класним керівником . І спілкування не обмежувалось уроками хімії, ми вчились гідності і мудрості в різноманітних ситуаціях шкільного життя...

Дійсно - ціла епоха відходить з її іменем.
Світла і вічна їй память.

Наталка Логойда 2010-11-17 / 14:45:00
Я не знаю катерину Маркуш, добре знаю її дочку - також Катерину. ОСтання - прекрасний фахівець.
Мені ж зразу пригадалося, як років 5 (чи більше?) тому ми давали некролог в РІО про чоловіка Катерини ЄВгенівни, вони разом потрапили в ДТП, він загинув, вона вижила. Тоді це було трагедією також для всіх знайомих та родичів.
Зараз - наче доля.... Але за що? Але ж страшно як!!!!!
Щирі співчуття рідним та близьким загиблої!

учениця 2010-11-17 / 12:56:00
Дізналася, і "мороз по шкірі пробіг". Це жахливо! Одна з небагатьох, про яких згадуєш з великою повагою і шаною! ЇЇ уроки хімії запам"яталися назавжди (вона не вела в моєму класі всі уроки хімії, а лише якийсь період). Чуйна людина, мудра і надзвичайна жінка, чудовий педагог і вчитель! Світла їй пам"ять!