159 років по тому…

Я люблю читати не лише дитячі листи! Хоча саме це мені подобається навіть більше, ніж торт «Ужгород»! Але також мені до вподоби вишукати дещо цікавеньке у біографіях людей, і – міст. Перегортати альбоми, вдивлятися у малюнки і фотографії… Це мене надихає.

159 років по тому…

…Завершувалась осінь, це навіяло ностальгійний настрій. Я взяв кілька книжок про Ужгород, погортав зовсім давні і новіші фото, зазирнув у свій ноутбук, ще раз пригадав деталі торішньої акції, котру ми з небайдужими ужгородцями влаштували для маленьких мешканців нашого міста… Невеличка, але добра справа, яку Миколайчикові вдалося втілити завдяки тим, хто відгукнувся на його заклик. І, незважаючи на морозець і вітер з річки, мені стало дуже тепло…

...Я люблю це місто і закохався в нього ще тоді, коли тільки дізнався, що саме в Ужгород вирушу виконувати свою місію – відповідати за підготовку до зимових свят, творити дива та повертати людям віру в казку. Адже я одразу зацікавився історією цього прекрасного міста, його характером. І, гортаючи книжки, я звернув увагу на те, як ще в далекі роки мешканцям старого Ужгорода, зібравшись разом для втілення спільної мети, вдавалося втілити корисні і важливі справи. До прикладу, 1845-го року місто провело кілька благодійних балів, і за зібрані на них кошти був придбаний будинок для організації першої міської лікарні. Потім я натрапив на 1852 рік. Саме тоді, 159 років тому, в період зимових свят в Ужгороді відбувся благодійний вечір з аматорською виставою, і за кошти з продажу квитків місто закупило свої перші ліхтарі – 12 гасових канделябрів. Упевнений, що коли вони вперше спалахнули, це було невимовно гарно!..
 
…Останній цьогорічний осінній вечір я, Миколайчик, провів у роздумах: сидів на набережній і міркував, не відволікаючись на качок і мартинів, які вподобали собі річку поблизу моєї Резиденції, і навіть – на численних мох друзів-перехожих (хоч і полюбляю стиха підкліпнути усміхненій дитині чи закоханій парі!). Я думав і мріяв. Про казку і добро, про маленькі чудеса. Я переконаний: це місто гідне див, а ужгородці здатні їх творити. І – я дещо замислив…
 
...Я так розхвилювався від свого задуму, що навіть скликав на термінову нараду своїх Помічників! Отже, розробка проекту – в процесі, консультації ще тривають, але ідея – визначена, підготовка – почалася! І якщо ви, друзі, відгукнетеся на заклик маленького Миколайчика, разом ми можемо зробити те, що змінить наше місто на краще й примножить у ньому добро. І (я знаю!) мій Покровитель, святий Миколай, щедро віддячить за небайдужість, подарувавши радість, і навіть - справжню казку! Я упевнений: він уже має ідею, як потішити городян! Отже, будьмо разом, вірмо в добро і - готуймося до свята!
 
Вітаю з початком зими! 
 
І нагадую: дива трапляються! 
 
Ваш УМ
 
P.S. Далі буде…
 
Ужгородський Миколайчик, Закарпаття онлайн.Блоги
01 грудня 2011р.

Теги: Миколайчик, Ужгородський Миколайчик, Миколай, Ужгород, свято

Коментарі