Наші перемоги: сім причин для оптимізму

Попри сумний вираз обличчя багатьох друзів і знайомих, підсумки виборів президента мали б українське суспільство неодмінно порадувати. Є мінімум сім причин для того, щоб порадіти тому, які підсумки виборів, і тому, як молода демократія в Україні міцнішає.

Олександр Солонтай
Олександр Солонтай

Отже, наші перемоги — наші аргументи:

1. Вибори відбулися за правилами
Суттєве зменшення порушень на виборах президента порівняно з 2004 роком якраз підтверджує демократичний вектор розвитку України. Адже попри те, що маємо величезні проблеми з якістю кандидатів, ми вчимося обирати їх все ж за правилами. У майбутньому це обов’язково позначиться на якості нашого вибору.

Ті порушення, що мали місце, не йдуть у жодне порівняння ні з минулими виборами президента у 2004 році, ні з виборами 1999-го. Україна впевнено зробила ще один крок уперед. Ніхто до останнього моменту не міг точно сказати, хто ж буде обраний президентом, і це є найкращим підтвердженням демократичності вибору.

2. У Януковича тільки 49%
Президентом України вперше може стати кандидат, який навіть не завоював половини довіри виборців, які прийшли голосувати.

Попри всі фальсифікації, адміністративний ресурс, який був задіяний у кількох регіонах, підтримку Президента тощо, Янукович спромігся набрати тільки 49%, притому, що він фактично є кандидатом у президенти вже останні сім років своєї політичної діяльності.

Треба відверто визнати: на цих виборах був і підкуп, і адміністративний примус, і правоохоронна система виявила себе надзвичайно слабкою. Але усе це не могло дати Януковичу додатково більше як 1 — 2%.
Загалом виборці голосували свідомо, йшли на злочинні угоди з продажу голосу також свідомо. Деякі штаби Тимошенко проявили абсолютну бездіяльність у запобіганні фальсифікаціям, за що й поплатилися. Але це тема окремої публікації.

3. Президент меншості
Вперше в історії незалежної України президентом стає особа, яка отримала менше половини довіри навіть з тих, хто прийшов голосувати у день виборів. Для прикладу, за Кравчука у 1991 році проголосувало 62%, за Кучму у 1994-му — 52%, а у 1999-му — 56%, за Ющенка у 2004 році — 52%.
Тобто цього разу президентом фактично стала людина, яку підтримала тільки третина виборців. Якщо порахувати підтримку Януковича від числа усіх виборців, то за нього проголосувало менше 35% виборців.
Якщо ж порахувати скільки людей проголосувало за Тимошенко і тих, хто не підтримав жодного кандидата, то навіть з числа голосуючих ми можемо зробити чіткий висновок: Україна вперше обрала президента меншості. Проти нього — понад 50% активних громадян.

4. Запобіжник для президента
Факт наявності у лідера менше 50% та незначне відставання Тимошенко є найкращим запобіжником для молодої української демократії. Те, що між кандидатами невеликий розрив, просто змушує Януковича рахуватися з позицією виборців.

Йому доведеться згадувати про це щодня, адже справжній президентський рейтинг Януковича не 49, а 35%. Інші голоси він отримав на протиставленні Тимошенко.

5. Явка на виборах
Попри обмеженість вибору, українці проявили громадянську активність: 66,7% голосуючих у першому турі та 69,1% — у другому.

Виборці в Україні є активними, і навіть коли значна частина все ще вважає, що від їхнього вибору нічого не залежить, якраз результати цих виборів ще більше демонструють громадянам, що від нас залежить багато.

6. Сильна опозиція
Ми маємо позитивну ситуацію в Україні, коли президент у випадку інавгурації матиме сильну опозицію. З першого же дня президентських повноважень Янукович зіткнеться з ситуацією, що навіть для призначення голови найменшого району йому необхідне погодження Кабінету Міністрів, тобто Тимошенко.

Це тільки кадрові призначення в ОДА та РДА, а ще будуть питання бюджету та його виконання, урядових рішень тощо. Не секрет, що більшість пунктів програми Януковича просто неможливо виконувати без більшості у Верховній Раді та уряду.

7. Громадянське суспільство
Вдруге на президентських виборах в Україні увесь світ побачив існування у нас громадянського суспільства. Саме завдяки 4,35% громадян, які прийшли і проголосували "не підтримую жодного", ми отримали картинку 49% на 45%.

Абсолютно помиляються ті прихильники Тимошенко, хто звинувачує цих активних громадян у перемозі Януковича. Навпаки, якби вони були відсутніми, і клімат, і ситуація в Україні була б зовсім іншою. А так, завдяки цим молодим та енергійним паросткам громадянського суспільства, Україна має понад 1 мільйон офіційно зафіксованих виборців, які активно виявили свою позицію, а переможець має менше 50%.
Ще важливий момент. На виборах 2006 року "не підтримали жодного" — 1,77% виборців, 2007-го — 2,73%. Тобто в Україні впевнено зростає кількість активних громадян, які розуміють, що навіть у випадку відсутності того кандидата, якому хочеться віддати голос, варто все одно скористатися виборчим правом і продемонструвати позицію, а заодно і запобігти можливим підтасовкам. У Києві таких виборців аж 8,05%.

Що ще можна бажати кращого в тих складних умовах, які ми переживаємо?
Ми сьогодні маємо усе більше активних людей, ми маємо президента меншості, який це добре усвідомлює, ми маємо сильну опозицію, ми маємо змінену Конституцію України, яка не дозволить нікому узурпувати владу.

Причини для оптимізму можна було б називати ще, але це все загалом означає: ми спільно сьогодні вибороли собі шанс отримати краще майбутнє вже завтра.
 

З нашими перемогами!

Олександр Солонтай, Закарпаття онлайн.Блоги
05 березня 2010р.

Теги: перемога, 7 причин, оптимізм, вибори

Коментарі

Олександр Солонтай 2010-03-27 / 05:28:00
Андрей:

Станом на сьогоднішній день (пишу - 27.03.2010) пройшло вже значно більше днів, але я впевнений, що протягом цього року і опозиція і громадянське суспільство ще покажуть :) в усякому разі за опозицію в Закарпатті можу поручатися, вчорашні події у сесійній залі Закарпатської обласної ради - наявний тому приклад !

Андрей 2010-03-23 / 17:19:00
Пройшло 18 днів, і вони показали ЯК неправі ви були. Особливо пункти 4,6,7. Які аргументи, такі й перемоги.

До Шекети Андрія 2010-03-12 / 21:02:00

Чувак розслабся! Я голосував проти всіх, але я задоволений результатом. Хоч раз в цій країні буде реальний парламент, і уряд і президент. Так вони огидні, але тільки вони зможуть здвинути з мертвої точки цю країну.

Оксана 2010-03-11 / 23:32:00
65 % всіх людей тільки критикують, адже це простіше, ніж самим щось робити, 35 % щось роблять, 5 % роблять і знають що роблять. І тому, лише ці 5% досягають успіху. Вирішувати Вам до яких відсотків віднести себе.

Сільвія 2010-03-11 / 12:55:00
Скільки знаю, Олександра, він ніколи не вступав у дискусії. Навіть коли презентував "Молодіжну Варту" (така у нього є програма) так само не хотів дискутувати. Це дуже погана риса характеру для політика. Звісно, якщо він демократ, а не авторитарист.

KK 2010-03-09 / 18:50:00
10 із 11. Я розумію що у блогах, автор блоги має брати участь в дискусії. Не бачу як ця нова 'блогорська система' відрізняється від старої, коли читачі тільки регували на якусь статтю? А якщо керівник 'блоги' не хоче писати 'статтю' а тільки хоче дискотувати якусь ідею без статті?

Петро 2010-03-09 / 15:55:00
Скільки ж можна підтанцьовувати Юльці? Сашко, пора порозумнішати і творити власний проект :)

KK 2010-03-08 / 23:41:00
В 'демократичні системі' воно все виходить на вибори: Поки що, то 9 із 10 коментарів не годяться із тезою автора! Мабуть час щоби автор пояснив чому так солідно опозиція не сприймає його ідеї??

Русин 2010-03-06 / 19:41:00
"адміністративний примус" - зыграв 100% наоборот.

патріот+ 2010-03-05 / 22:21:00
я теж голосував "проти всіх". Вибір зроблено. Янукович - президент і це не трагедія. Гірше було б коли Юлька... Для усіх помаранчевих це має стати уроком. У багатьох людей уже є імунітет від брехні.

Щодо статті... з політологічної точки зору - це повна туфта.


1) У світовій практиці вважається, що виборці, які не проголосували... вважаються такими що підтримали лідера перегонів. Така ж воля батьків засновників нашої країни. Жоден Президент України не набирав більше 50% усіх виборців (ті що голосували і ті що відсиділись вдома).

2) якщо блокування Урядом нормальної роботи Президента є сильною опозицією, то я тоді не знаю що таке влада а що опозиція у розумінні автора. Так, у нас дуалізм влади... але Тимошенко мала одразу подати у відставку як це роблять у Європі. Бо вона програла (мандата довіри не має). Це називається політична відповідальність. Але про що ми говоримо... У нас об'єднання депутатів у 225 штиків вважають коаліцією... ганьба і сором. Юридичне крючкотворство...



П.С. якщо автор не розуміє простих істин... то хочу дати прогноз. Якщо ми й надалі будемо працювати з огляду на політдоцільність без поваги до верховенства права, то діждемось коліївщини, хмельниччини... хочете? Буде!

Схаменіться, поки не пізно!

Kergudu 2010-03-05 / 22:02:00
Янукович виграв не тому, що був такий хороший. А тому, що Тимошенко не проявила себе як розумний і чесний політик. Вона поховала себе саме тоді, коли мала лише зараховувати бали на свою користь - за весь рік перед виборами її діяльність була просто вбивчою як для країни, так і для власного майбутнього. Так, я згоден з Олександром - країна пройшла тест на демократію. Отримали в результаті того, кого вибрав народ (хоча і не більшість). Бо не було з кого обирати. І коли я голосував "проти всіх" я знав, що це на руку Януковичу (якого я не сприймаю як політика). Однак пані Юлія (аналізуючі її дії) зробила для України набагато більше шкоди... І добре, що в нас був час це зрозуміти. І Янукович-президент - це не трагедія. Це лише продовження того фарсу, який відбувається в Україні впродовж останніх ..надцяти років. Але це мабуть все-таки шлях для оздоровлення країни. Бо ми досі хворі... А лікуватися потрібно в першу чергу нам самим...