Дошкільна безосвіта

У садках області не вистачає навіть посуду й білизни

На Закарпатті справді останні два роки відкривалися нові дитсадки, але заслуга в цьому насамперед обласної ради, яка послідовно відстоювала потребу збільшення закладів для малят, схвалила обласну програму розвитку дошкільної освіти, проголосила минулий рік роком дошкільної освіти. Чимало допомог­ли налагоджені зв’язки з чеським краєм Височіна. Партнери співфінансували будівництво кількох садків на Закарпатті. Продовжили роботу й цього року. «Хоча роком дошкільної освіти на Закарпатті був оголошений 2011-й, ми й цьогоріч інтенсивно продовжуємо зводити й реконструювати дитсадки», – наголосив голова Закарпатської обласної ради Іван Балога під час візиту на Виноградівщину, де будуються дитячі заклади в чотирьох селах. Лише цього року в області прийняли нових дошкільнят два дитсадки, а найближчим часом повинен відкритися й третій – у Мукачівському Макарьові. 

Однак обласна виконавча влада, напряму підпорядкована Міністерству, не дуже спішить вирішувати проблему закарпатських дитсадків. Відтак батьки не задоволені, що садки переповнені, записувати дітей потрібно заздалегідь. 

Найнижчий відсоток відвідуваності дитзакладів у Рахівському і Тячівському районах. Там, за статистичними даними, ДНЗ відвідує тільки кожна п’ята дитина від 2 до 4 років.

 Як полюбляють частенько казати можновладці: діти – майбутнє нашої нації. Та, як показує практика, чомусь чиновники не надто поспішають про нього турбуватися. 

Дошкільнят тримають в амбулаторії разом із хворими

Ситуація в окремих селах справді критична, якщо не катастрофічна. Взяти, до прикладу, Колочаву на Міжгірщині. Тут проживає майже 9 тисяч людей. Під керівництво сільської ради підпадає одразу чотири присілки, де вже 10 років немає жодного повноцінного дошкільного навчального закладу. Після розпаду Радянського Союзу всі будівлі ДНЗ були перепрофільовані. Там, де раніше виховувалися діти, розмістили різні організації. Фактично дошкільна ланка освіти як така тут узагалі зникла. Коли почали замислюватися над потребою дошкільної освіти, було вже пізно. Нових будівель, куди б можна привести дітей, просто не знайшлося. Споруди колишніх садочків, як то кажуть у народі, давно «прихватизували». Батьки змушені водити своїх дітей до фельдшерсько-акушерського пункту. Там дошкільнята ділять одне приміщення з різними хворими. 

А не було б у селі й ДНЗ № 1, якби свого часу місцева загальноосвітня школа не влаштувала реорганізацію. Марія Берна, завідувачка, розповідає, що для дитсадка виділили ліве крило школи. Цей блок раніше був простим коридором, де розміщувалися складські приміщення й туалети. Нині тут готуються до нового навчального сезону. Намагаються хоч якось привести до ладу те, що, здавалося б, відремонтувати неможливо через брак грошей. У їдальні немає плит для приготування їжі, підлога жахлива. Таких дитсадочків у Колочаві три із загальною кількістю 112 дітей. І всі переповнені. На свою чергу потрапити в садочок чекає офіційно щонайменше півсотні дітей. І така картина майже по всіх селах Міжгірщини.

«Якщо за радянських часів на території району було понад 40 дитячих садочків, то сьогодні таких, що функціонують, можемо назбирати заледве 20, – розповідає депутат Міжгірської районної ради Олександр Грига. – Нині система дошкільного навчання на Міжгірщині як така фактично не діє. На останній сесії обласної ради додатково на район виділили 960 тисяч гривень, частина грошей піде на облаштування дитсадків та відкриття нових груп».

Не набагато краща ситуація і в Лукові на Іршавщині. У селі   150 дошкільнят. І лише для 46 з них знайшлося місце в садку. Від батьків є ще 34 заяви, які задовольнити не можуть. Та й садок має чимало проблем. Насамперед тут слід замінити старі ліжка. Ті, що є, – залізні. Користуються ними ще з часу будівництва закладу в 60-х роках. Та головна проблема навіть не у віці ліжок, а в кількості: їх 38, а треба майже в 4 рази більше. Торік у дитсадок намагалися взяти все-таки більше дітей. Тоді їх навчалося 63 – доводилося спати на ліжку по двоє. Але це не відповідає вимогам санепідемстанції. Нині в садочку діють 2 мішані групи,  тобто з дітьми неоднакового віку. Така ситуація негативно впливає на якість освіти, адже в різні роки діти потребують окремого підходу. У закладі вже бачать можливе вирішення питання, але, як завжди, на якийсь розвиток потрібні кошти, яких нема. «Тепер у нас звільнилося приміщення, яке раніше орендувала школа, і там можна б зробити ще одну групу, – каже завідувачка Олена Фанта. – Але в сільському бюджеті грошей нема. Так що все впирається в кошти». 

У віддаленому селі Чорна Тиса на Рахівщині дитсадок не відвідує жодна дитина. Колишній ДНЗ, в якому виховували 70 малят, згорів. Минуло вже півроку, а дітям досі здобувати дошкільну освіту ніде. Сільська рада лише закінчує виготовляти проектно-кошторисну документацію на новий садок, котрий планують звести на місці того, що згорів. За попередніми підрахунками,  потрібно до 3,5 мільйони гривень, – каже Чорнотисянський сільський голова. У сусідніх селах дитсадки переповнені, там ніде розмістити навіть місцевих. Тож чим зайняти малечу й на кого залишити, батькам доводиться вирішувати самостійно. Нині в Чорній Тисі садочок могли б відвідувати щонайменше 50 дітей. Серед них чимало п’ятирічок, котрі мали б здобувати обов’язкову дошкільну освіту. Аби виконати вимоги законодавства, займатися з ними планують у пристосованих приміщеннях у школі. Зрозуміло, що умов там не буде. Поки що всі діти в Чорній Тисі сидять удома, а вихователі – у вимушеній безоплатній відпустці.

На Тячівщині батьки займають черги до садків з народження дітей

Високогірний Лопухів на Тячівщині майже ізольований від світу. Через украй погану дорогу люди звідси виїздять рідко і ще рідше хтось приїздить. Відтак і живуть тут відособлено, самобутньо. Проте це не позбавляє їх клопотів і проблем таких самих, як і в інших. Як і всюди, тут ремонтують дитячий садок силами педагогічного колективу, коштів, як завжди, обмаль, і зробити багато не вдається. У селі чимало дітлахів, і далеко не всі ходять у садочок, а більшість батьків і не пише заяв, адже знають, що місця всім не вистачить. Два корпуси закладу вміщають майже півтори сотні дітей. Цього замало для села з населенням понад 4 тисячі. 

Ситуація з дошкільними навчальними закладами в Тячівському районі загалом поганенька, хоча керівництво й персонал садочків намагаються зробити все, що в їх силах для створення дітям нормальних умов. Розповідають, що дитсадки увідповіднюють до сучасних вимог. Та це складно зробити після занепаду в пострадянський період. Через проблеми з фінансуванням дитсадки стало важко утримувати, адже бюджети сіл, на утримані котрих і перебувають дитячі нав­чальні заклади, не зажди повною мірою враховують їхні потреби. 

Проблема й у браку місць у садочках. До прикладу, в селі Углі, щоб відправити дитину в садок, батьки заздалегідь займають чергу. 

Фахівець: державних грошей ледве виста­чає на захищені статті

«2010 року Кабмін постановив розширити мережі дошкільних навчальних закладів з метою більшого відсоткового охоплення дітей дошкільною освітою, – розповідає Ганна Сопкова, заступник начальника управління освіти і науки Закарпатської облдержадміністрації. – На сьогодні в  області функціонують 553 ДНЗ, показник охоплення, за статистичними даними, – 50%, у той час як загалом в Україні – 57 %. Якщо говорити про 2011–2012 рр., то охоплення дітей дошкільною освітою збільшено на 8 %, але цього не достатньо. 

Уряд поставив завдання стовідсотково охопити дошкільною освітою дітей 5-річного віку. За оперативними даними, ми майже наблизилися до цього показника. 

Здійснюється це за допомогою різних форм: при школах, при ДНЗ, у групах з короткотерміновим перебуванням дітей. Але говорити про якість такої освіти зарано. Сподіваємося, що вийти з цієї кризової ситуації допоможе Програма розвитку дошкільної освіти, ухвалена на сесії обласної ради торік. Вона передбачає фінансування з районних бюджетів на будівництво, реконструкцію навчальних закладів. На сьогодні  такі програми створено в половині районів. Державних коштів вистачає лише на захищенні статті: зарплату, харчування й енергоносії, але навіть на ті харчі, які мають відповідати всім вимогам щодо якості та калорійності, грошей замало».

То де гроші?

Державна політика у сфері дошкільної освіти визначається Конституцією України й іншими нормативно-правовими актами та втілюється центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Держава надає всебічну допомогу сім’ї у розвитку, вихованні та навчанні дитини; забезпечує доступність і безоплатність дошкільної освіти в державних і комунальних дошкільних навчальних закладах у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти – про це йдеться у законі про дошкільну освіту. 

Міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник, серйозний 11-й номер у передвиборчому списку Партії регіонів, заявив, що в проекті Державного бюджету на 2012 рік з ініціативи МОНмолодьспорту закладено найбільше коштів на освіту за всі роки незалежності України. За словами міністра, значні кошти акумульовані в місцевих бюджетах на розвиток системи дошкільної і середньої освіти. Та виникає питання: рік уже перетнув за екватор, а садкам дотепер не вистачає елементарного: посуду, в якому можна б готувати їжу, та навіть постільної білизни. У деяких дошкільних закладах дітям доводиться спати на ліжечках, які не міняли ще з часів будівництва ДНЗ – 50-60-х років. Батьки тільки щороку все більше платять – на ремонти, купують посуд, мийні засоби, меблі, їжу. Невже головний освітянин України саме в такій ситуації вбачає поліпшення дошкільного виховання і вважає за нормальне вихвалятися своїми «здобутками»?

Теги: садок, освіта

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати