Закарпаття онлайн » ЗМІ Закарпаття » ФЕСТ

День злуки як символ Соборної Демократичної України

Прагнення закарпатців до України було віковічним. Практично всі визначні громадські, релігійні діячі, письменники минулого нашого краю – ті, кого прийнято називати «будителями», палко прагнули до його возз’єднання із «братами за Карпатами».

День злуки як символ Соборної Демократичної України
Слова О. Духновича: "Бо свої то за горами, — не чужі: Русь єдина, мисль одна у всіх в душі... жиєм тут тем же сердцем і душой, з тим же словом і во вірі той самой" стали крилатими. Будитель був упевнений, що, "что Карпаты не розлучат вічно нас". Вторував йому А. Кралицький: "И наша Угорская Русь вместе с Галичиной принадлежит к малорусской расли словянского племени... Мы семья преславной Украины и незабвенного Запорожья". Чітким доказом усвідомлення єдності русинів Закарпаття із русинами Галичини можна вважати ідею створення спільної греко-католицької митрополії, претендентом на керівника якої був А. Бачинський. Вона не була реалізована, як і ідея австрійського двору у другій половині ХІХ ст. про заснування, спільного для греко-католиків – русинів із обох боків Карпат, патріархату, лише із-за спротиву угорських шовіністичних кіл.
 
 
Із революцією 1848 р. пов'язаний факт досягнення в середовищі закарпатців розуміння необхідності національного державотворення. За суттю – українського. Це найповніше виразив А. Добрянський. Ним було висунуто понад десять проектів, у яких пропонувалось створення автономних, українських національних державно-адміністративних утворень як у межах Західної України, так і в межах лише руських територій Угорщини. Коли в 1848 р. влада відкинули ідею автономії русинів всієї Австрії, А. Добрянський у тому ж 1848 р. спробував домогтись реалізації ідеї "Руського воєводства" в Угорщині, а у 1849 р. знову став прихильником ідеї "Галицько-Володимирського королівства", до складу якого мало входити і Закарпаття. До цієї ж ідеї він повернувся у 1871 р., коли ним відстоювалось об'єднання Галичини, Буковини і Закарпаття в одну автономну область.
 
Якісно новий етап національно-визвольної боротьби на Закарпатті почався після краху Австро-Угорської імперії. Його, безсумнівно, можна вже характеризувати, як державотворчий. Бо подібно до інших народів, котрі входили до складу Австро-Угорщини, українці Закарпаття, Галичини та Буковини тоді здобули досить-таки реальний шанс самовизначення. Тобто кожна національність отримала достатньо унікальну, рідкісну можливість визначити, в якій державі житиме.
 
На Галичині рівень розвитку національної свідомості призвів до проголошення ЗУНР із чітко усвідомленою перспективою об'єднання її з УНР. Рівень національної свідомості руського (українського) населення Закарпатті був, із-за входження до 1918 р. до складу не австрійської, а угорської частини дуалістичної Австро-Угорської монархії, де воно зазнавало надзвичайно жорстокого національного гніту, нижчим. Тому процес державотворення тут відбувався мирно і проявлявся у широко усвідомленому намаганні народних мас, через рішення своїх представницьких органів – народних рад – добиватися возз'єднання з Україною. Єдиним винятком було створення Гуцульської Республіки, зі власними органами влади і своєю невеличкою армією та її спроба збройним засобом визволити територію Закарпаття від угорської окупації і, саме таким чином, забезпечити його возз'єднання з Україною.
 
Однак, що слід підкреслити, як безсумнівне: процес державотворення русько-українського населення Закарпаття був не у руслі угорського чи чеського, а саме у руслі українського державотворення. Адже потяг на возз'єднання з Україною був воістину всенародним, рішення про це приймають усі народні ради від Любовні до Ясіня. Спроби угорського уряду М. Каролі, умовити закарпатців залишитися в складі Угорщини, навіть із обіцянкою надання їм широкої автономії, рішуче відкидалися. Так, на 10 грудня 1918 р. до Будапешта, на нараду було запрошено, з метою обговорення законопроекту про автономію, представників українських сіл Закарпаття. Абсолютна їх більшість, незважаючи на тиск мадяронів та урядовців, категорично відкинула всі спроби залишити край у складі Угорщини. Враховуючи ситуацію, президія з'їзду, яка складалася із А. Штефана, А. Годинки та Г. Стрипського, спробувала відкласти питання і скликати Всезакарпатський з'їзд у Мукачеві. Учасники наради підтримали цю пропозицію, позаяк "доля краю має вирішуватися вдома", однак, більшістю голосів вирішили, що він має відбутися в Хусті.
 
Дату проведення з'їзду та квоту кожного населеного українцями пункту визначили установчі збори Народної ради Мараморощини, які відбулися у Сиготі 18 грудня 1918 р. Тут було обрано Маромоську народну раду та вирішено скликати з'їзд  21 січня 1919 р., а один делегат мав обиратися від однієї тисячі (повної чи неповної) жителів краю.
 
Всезакарпатський з'їзд, незважаючи на перешкоди, які чинилися угорською адміністрацією (враховуючи таке, голова Марамороської народної ради М. Бращайко, навіть, просив керівників Гуцульської Республіки, щоб її війська зайняли Хуст і не дали з'їзд розігнати) ухвалив рішення про возз'єднання краю з Україною. Заклики нечисельних мадяронів про залишення Закарпаття в складі Угорщини категорично не сприймалися. З'їзд засвідчив, що мадяризаторська політика, яка насаджувалася у Закарпатті, зазнала краху, а закарпатські русини (руські) відчули себе українцями – дітьми Матері-України. Це достатньо чітко відображають толерантно, але і категорично сказані слова делегата із села Нанкова І. Волощука до угорського представника Дана: "Ми жили із вашим народом кількаcот літ... Ми дякуємо вам за опіку. Ви мусите, однак, зрозуміти: Мати кличе нас тепер, і ми, діти, бажаємо йти до Матері".
 
У резолюції, прийнятій з'їздом, доволі передбачалося, що необхідно зробити, аби забезпечити возз'єднання. Без сумніву, важливою умовою цього було виконання п. 3: "...щоб українське військо обсадило комітати, заселені Русинами...". Але цей пункт не був виконаний через об'єктивні причини. Самі ж закарпатці нічого, за виключенням Гуцульської Республіки, яка утворила невеличку армію, не зробили, щоб організувати власні збройні сили, як було ухвалено ще 18 грудня в Сиготі, — мати "в кожному селі" озброєну "міліцію", яка підлягала б єдиному штабові, до якого було обрано Є. Пузу, М. Андрашка, С. Клочурака, М. Сабатюка, П. Калинюка. Причиною цього, мабуть, було те, що ніхто із них не зміг узяти участь у роботі з'їзду, позаяк напередодні гуцульське військо зазнало поразки під Сиготом. Втім, на з'їзді було обрано Центральну Народну Раду на чолі з М. Бращайком, з наданням їй повноважень "заступати угорських Русинів усе і всюди, де цього буде потрібно, перед усіма народами, і зробити все, щоб кожночасно буде потрібно в інтересі руського народу". Тобто можна говорити про намір утворення найвищого державного органу влади із представницькими та виконавчими повноваженнями, в тому числі у зовнішніх зносинах. Однак, поскільки не було опертя на власні збройні сили, а в тогочасних умовах лише це могло бути аргументом, а також – на місцеві органи влади (за невеликими винятками), реальної адміністративної (виконавчої) влади він не мав, а тому здійснював лише представницьку функцію.
 
Варто вказати на суттєву різницю у рівні розвитку національної свідомості мешканців Закарпаття 1918-1919 рр. та рівні розвитку національної свідомості довоєнних емігрантів із Закарпаття у США, які на своєму плебісциті про долю Закарпаття проголосували інакше. Якщо в Хусті практично всі були за возз'єднання із Україною, то із 1089 делегатів Скрентонського конгресу лише 310 проголосували за возз'єднання Закарпаття з Україною (хоча це теж достатньо багато), а 732 — із ЧСР.  Що свідчить про значний прогрес, який відбувся у розвитку української національної свідомості закарпатців у кілька попередніх років.
 
Рішення Всезакарпатського зїзду 21 січня 1919 р. про возз'єднання краю з Україною – мало усі ознаки юридичного Акту. Адже було ухвалене на демократично обраному всекрайовому представницькому форумі. Тож 22 січня 1919 р. на Софійському майдані в Києві відбулося урочисте оголошення Універсалу про Акт Злуки, де були наступні слова: "Однині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України".
 
Акт Злуки був глибоко детермінованим історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до консолідації. Ідея соборності українських земель набула державного статусу, стала інтегральним чинником у наступні десятиліття.
 
Зазначені вікопомні історичні події були підгрунтям для возз'єднання Закарпаття з Україною у 1945 р., відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. Саме тому, як тільки затріщали основи "імперії зла" - СРСР та виник масовий Народний Рух України, однією з перших його акцій була організація 21 січня 1990 р. "живого ланцюга" між Києвом та Львовом.
 
І нині цей день залишається символом єдності всіх українців, символом боротьби за Соборну та ще й по-справжньому Демократичну і Українську Україну.

Володимир ПІПАШ, кандидат історичних наук, голова Закарпатської ОО "Просвіта" ім. Т. Шевченка

ФЕСТ, Закарпаття онлайн.ЗМІ Закарпаття
20 січня 2011р.

Теги: Духнович, єдність, символ, соборність

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

анонім 2011-01-31 / 16:10:00

Флуд. Адмін

Обозриватиль 2011-01-31 / 16:08:00
"Так українська діаспора в США, Канаді чи де-інде не може впливати на внутрішні справи України."
Одп. Дійсно? А чого Світовий Конгрес Українців конався в Київі? Перепишіть Констітуцію України!.

сорри 2011-01-31 / 15:54:00
Так українська діаспора в США, Канаді чи де-інде не може впливати на внутрішні справи України. Вони - громадяни інших держав. то чого нас на закарпатті має цікавити думка заокеанських русинів? Як у 1918-му році, так і тепер? Тим більше, що тепер більшість із них законсервовані на рівні понад столітньої давності? Яке ви взаглі відношення до нас маєте?

Обозриватиль 2011-01-31 / 15:43:00
Таке відношення як Українська діаспора США має к Україні, чи Чеська діаспора мала чехам и слівакамна чолі с Т.Г.Масариком, який пізніше ся став 1-м Президентом Чехословаччини.

П.С. Констітуцію України писав американець українського походження який служив в адміністрації США Президента Регана.

сорри 2011-01-31 / 15:21:00
ОбоСриватилю,

яке відношення має до нас ТУТ те, чим ви займаєтеся ТАМ, у Америці?..

Обозриватиль 2011-01-31 / 04:25:00
Одповідь чого пан Піпаш цілком ігнорує роль Русинів США і першого губернатора Подкарпатской Русі Грегорі І.Жатковича спочивать в плебісціті 12-го новембра (12-11) з 1918 року, результати якого боли:
Плебісціт американських Русинов мав такі результати:
Для унії с Чехословакійов 67%;
Для унії с Україною 28%;
Для унії с Росією 1%;
Для унії с Мадярією 1%;
Для унії с Галичіною 1%;

А коли представитель Станіславовскей (Івано-Фраківськ) області ся приголосив, што би до Чехословакії ся присоєдинила ай Станіславовська обл. так отвіт од представителя русинів Г.І Жатковича бов отрицательний, бо русини подля Духновича находяться од ріки Попрад аж по горні токи Черной і Білой Тиси на юг аж к Дунаю.
То уже товди на зачатку ХХ віку бола дуже ясно для многих русинів, што між галичанами и русинами Пудкарпатя суть великі діференції и в єдній державі ефективно фунговати не можуть без ясно визначенних законів и правил. Общоє самоуправленіє не є компатібілне між ними.

Обозриватиль 2011-01-31 / 03:47:00
Пан Піпаш написав дакулько артіклюв о українськом "Віківічном" прагнені "українців Закарпаття" с таким завзатям, што пан Піпаш докінця, ани лем не спомнив на майважнішу подію, яка ся одограла на зачатку ХХ віку, то єсть 14 (чотирнадцять) пунктів резидента США Вудров Вільсона. Тяжко найти історика шпеціалізованного на ХХ вік Європи, який би не оцінив сисю подію, як рішающу на розвиток народів и держав в Європі. Чого пан Піпаш сисю подію ігноровав?
Факта:
(а) пункт 10-й Президента США В. Вільсона говорить:"Свободное развитие народов Австро-Венгрии." До сього боли включенні не лем словаки, словінци, хорвати, українці, чехи, айбо ай русини.
(б) Американська Народна Рада Русинов (АНРР), репрезентующа близько 500 000 Русинов США зийшла ся в городі Гомстеад, Пеннсилванія, 23-го юлія (23-7) в 1918 році и прияла Резолуцію якої перший пункт бов: "Что Подкарпатскі Русіни мають достати повну незавісімость (не залежність)."
(в) Протокол інкорпорованний до Меморандуму з тогто собранія бов представителями АНРР лично переданний Президенту США Воодров Волсон-у дня 21-го октобра (21-10) 1918.
(г) Середно-Європейска Унія (С-ЄУ) порабощонних народов 26-го октобра (26-10), 1918 році основана в Філаделфії (Пеннсилванія, США) славносне в Галлі Незавісімості виголосила в Декларації, што "Ми ... в імені нашом і в імені нашіх братов дома, тїмто торжественно ізявляєме, что поміщаєме - всі наші народи і істочнікі - в рукі нашіх союзніков для употребленія протів нашіх общіх непріятелей і по ту прічіну, чтоби весь мір знал, что ми носіме в смислі ессенціальні доктріни, коториє воплотяться в констітуціях потому пріятих народом нашіх относітельних держав... ... на основу прінціпов для всех свободних народов:
(1) Что всі правітельства получают свою правдіву власть із согласія управляємих (народа)
(2) Что не смієт биті тайна діпломаціа..."
Подпісателі сей декларації і представителі
Т. Г. Масарик в.р. для Чехословаков, який бов презідентом С-ЄУ
Грігорій Ігнатій Жатковіч, в. р. для Угро-Русінов.

Тяжко порозуміти яку роль могла мати подія на Пудкарпаті о яких туй пише пан Піпаш як:"Рішення Всезакарпатського зїзду 21 січня 1919 р. про возз'єднання краю з Україною – мало усі ознаки юридичного Акту." Декларація С-ЄУ порабощонних народов з Філаделфії визнавуть в цілом світі, окрем піпашів. Окрем того, русини в США які боли прияті до С-Є Унії, як чехи, словаки, словінці, українці, хорвати, євреї итд ініціовали о шість місяцув скорше зїзд в городі Гомстеад як "Хустський зїзд". Документ з Гомстеаду бов одовзданний президенту В. Вілсон и являвся основов договорів на мировій конференції в Паріжі в 1919 році. Документ з Хустського зїзду чи бов чи ни бов, знали о том в Київі чи ні, нико не знає, лем догади суть.

сорри 2011-01-30 / 21:38:00
Критик, 30.01.2011 21:15
...все это люди уже проглотили и отнесли в отхожее место давно...(с)

Ні, хлопці, мене завжди радують оці дуті понти представників цієї придуманої підкремлівської "нації". Їх уже на звалище історії наші люди давно викинули, вони там, усі в смітті і лайні, валяються, і комусь ту ситуацію, в якій самі перебувають, прокукурікати намагаються.

Як воно там, пане Критик, у вашому "отхожем мєстє"?.. :)

Критик 2011-01-30 / 21:33:00
Авт...у "імперії зла" - СРСР ,.....

И напоследок. Вот эта империя, которую вы всегда хаете из-за своей несостоятельности, напомню вам, как раз и присоединила территорию Закарпатья к Украине, и не только. Получается у вас какая то квашня, с помощью СССР сбылась ваша "лично" мечта, а вы ее так.. да уж..что не напишешь, лишь бы бабки платили, так вы говорите?
Майтеся кандидат, и бес1ться , я туй и нико ми рот ни закрые..

Критик 2011-01-30 / 21:15:00
Авт., 30.01.2011 11:43 Одна и та же песня, пустые фразы и т. д. Вы где усмотрели речь о политическом русинстве, господин псевдокандидат? Речь кажется идет вообще о другом, а вы все о том же, ну кого что болит.
Пройдет и десять и двадцать лет, и так же как и сейчас люди будут общаться на закарпатском, колядовать и петь закарпатские песни, собираться для решения важных вопросов в центре села или города, не взирая на власть.Так было и так будет, не зависимо от того , хотите вы этого или нет. И так же как и сейчас люди будут себя отождествлять как закарпатчане или подкарпатчане, смотря откуда взглянуть, и им до "лампочки" ваши нацики и тому подобное. Менталитет у нас такой , товарищ не коммунист бывший, а сегодня ярый "ура патриот". Вы это не в силах изменить , кишка тонка,все это люди уже проглотили и отнесли в отхожее место давно. И поэтому в действительности не надо смешить людей, выдавая настроение сотни людей в разное историческое время, за общие настрой и мнение большинства.

Istvan 2011-01-30 / 18:58:00
Не все граждани Украины украинцы. Так как и не все украинцы гражданины Украины.

Авт. 2011-01-30 / 11:43:00
анонім, 30.01.2011 01:19
Не смішіть людей маргінали.
Маргінали - ви ще й тому, що нагадуєте прихильників сучасної Компартії. Вимираєте. Пройде десяток років і вас не буде. Продовження "ваша справа" не не матиме. Тож охолонуть до даремного викидання грошей на її фінансування і зарубіжні спецслужби. Адесь якихось сипатиків маєте лише у людей літнього та перестарілого віку. у основному за походженням зі змішаних (українсько-угорських) родин. Їхні (включно із вашими) діти та онуки вважають вас, у накращому випадку диваками. сміються з вас та вважають себе українцями. Особливо показовим є відношення до батюшки Миті Сидора.
І буде "земля пухом" політичному русинству в Закарпатті.

анонім 2011-01-30 / 01:19:00

Авт., 29.01.2011 15:14
Уже давным-давно ему всё стало поперёк горла, но хочет показать, что не сдаётся, однако так просто скрыть агонию ему не удастся. Не тратьте куме силы, а спускайтесь на дно, ибо лишь там тебе место.

Критик 2011-01-30 / 00:42:00
Авт. Я представитель "нинішня, вихована, а тим більше народжена в в роки незалежності Україніи молодь", но что - то я не могу никак понять людей вашего поколения, да еще и кандидатов. Вы из тех ура патриотов, которые с настоящими украинцами не имеют ничего общего, вы из группы тех "свидомых танкистов". Кроме пропаганды по толку - ноль. Попробуйте меня переубедить что я как и большинство жителей края, не имевших в роду до 46 года украинцев- украинец. Да, гражданин Украины я согласен, по факту. И не надо "втирать" громкие фразы "ура патриотизма". Слава Богу вас таких горе патриотов в краю только максимум 3 %. Любой праздник, праздником считается тогда , когда его воспринимает чилядь, дорогой вы наш кандидат.А Закарпатье к соборности не имеет никакого отношения по истории, только по сегодняшнему факту, так как является фактически территорией Украины.

зауважу 2011-01-29 / 19:49:00
є і така цікава думка:

http://gazeta.comments.ua/?art=1296134147

Авт. 2011-01-29 / 15:15:00
Нині день пам"яті Героїв Крут. Через 20 років ми, закарпатські українці мали абсолютне повторення цього ж героїзму на Красному полі.Якщо у 1919 р. на Закарпатті, окрім горстки гуцулів зі своєю республікою, не було готових виступити збройно на захист української національної ідеї, то через двадцятиріччя - відмулася зміна. Те ж і нині. Що б та ті "болонки русинські" не дзявкали, - нинішня, вихована, а тим більше народжена в в роки незалежності Україніи молодь (що там не ще лише будуть гавкати всілякі "корнілови", "бузини"чи русинсько-мадярська кагебістсько-феесбешна агентура у нашому українському Закарпатті) - я абсолютно спокійний: Україну вона не здасть. А початок поклали, як писав молодий Тичина (із пам"яті. із свого дитинства - із українського закарпатського календаря десь 30-го року, що таємно зберігався у мого тата):про Аскольдову могилу: "тридцять мучнів українських"... "України - цвіт"

Критик 2011-01-29 / 00:36:00
Да уж, АДМИН "працюе" сутками!

Отвечать вроде и некому, сорри ответ получил о референдуме и без моего участия, и сказать то ему больше нечего, а все остальное гавканье собак на караван.
Хлопцы , вы успокойтесь, нервишки поберегите.
Жора, клоуны не русины, а примитивные люди которые верят в то что им сказали. В наш та 21 век пора научится читать и пользоваться своими мозгами , а не заимствованными.

Жора 2011-01-27 / 22:28:00
А что это за клоуны, эти русины. Откуда они. Забыли, что сейчас не Х век, а ХХ1? Они кто: староверы какие-то, чукчи, или вообще дикие?

2011-01-27 / 12:52:00

Коментар видалено через порушення "Правил коментування". Адмін

2011-01-27 / 12:16:00
Политическим русинам
Отщепенцы. нечего жевать сопли. Сами ж ведь виноваты.


ФЕСТ
Публікації:
/ 1Володимир Мишанич: «Пишучи про мистецтво, будь хоч трохи художником»
/ 8Михайло Бачинський – атлант війська Кошута
Духовну спадщину своїх предків угорська спільнота намагається віднайти й зберегти
Трембітар із Репинного
Їх б’ють чужі люди і рідні діти, а від голодної смерті рятують волонтери
«Зупинити повну руйнацію Донбасу може тільки сильна і відповідальна влада», – доктор медичних наук, колишній донеччанин Анатолій Канзюба, який нині працює в Ужгороді
Ніна Бечук: «Енкаведист зачитав наказ, що нас з мамою засуджено за 54-ою статтею КК УРСР. Маму – за сина, а мене – за брата»
В Ужгороді видали посібник «Історія Закарпаття» Д.Данилюка
Поет математики. До 125-річчя від дня народження професора М. Зарицького
Заробітки, обпалені війною
Дзвони і клепало
Образ Божої матері на крашанці хустської цілительки
/ 1(Не)модифікована політика Угорщини щодо (не)нової України
/ 2«Я українка і відмовитися від України не можу», – каже кримчанка Олена, яка переїхала з Сімферополя до Ужгорода
/ 1У Хусті засідала Закарпатська обласна народна громадська рада
«Кобзар» діда Василя
/ 3Тиждень тому троє закарпатців загинули по дорозі на Майдан
Удочерили, аби знущатися?
Пам’ять про невідомого ленінградського студента береже подружжя Мадярів у Волівці
/ 1Громадськість Києва вшанувала закарпатців – визволителів столиці
Відчуття свого призначення озвучив поет з Боржавської Долини
Динамівську осінь тричі поспіль «озолочували» закарпатці
/ 2Йосип Тереля. «Ходячий апостол», котрого позбавили Батьківщини
/ 1До дня мови. «Ну що, здавалося б, слова…»
Острів демократіїу центрі Європи. 95 років від дня створення Чехословацької Республіки
» Всі записи