Духнович і Ужгород

24-го квітня 2013 р. минає 210 років від дня народження Олександра Духновича - греко-католицького священика, каноніка, поета, публіциста, письменника, громадського діяча, будителя підкарпатських русинів. Певний період його життя пов’язаний з Ужгородом, хоч його уродженцем він не був.

Деякі дослідники вважають, що Духнович у третьому поколінні був вихідцем із Волині, що предок його на початку ХVIII століття переселився у Верхній Мирошів, на Словаччину, хоча це малоймовірно, бо на Волині тоді в основному сповідували православну віру, а родина Духновича була греко-католицького віросповідання; та й переходити в той час у такий віддалений край було не так легко.

Народився Олександр Васильович Духнович 24 квітня 1803 р. в селі Тополі Гуменянського округу Земплинського комітату (Словаччина) в сім’ї греко-католицького священика Василя Духновича та Марії Гербері, яка теж походила з греко-католицької священицької родини. Невдовзі отця Василя Духновича перевели на парохію в село Стащин, де минули дитячі роки Олександра. Ази науки малий Олександр опанував при батькові. Згодом його віддали до брата матері Дмитра Гербері в село Старин, неподалік. Згодом він опинився у діда Івана Гербері, який був священиком у селі Клокочові, біля озера Шірава. Вчився у місцевій однокласній церковнопарафіяльній школі, опановуючи “Буквар”, “Часослов” і “Псалтир” церковно-слов’янською і виховуючись у “руському дусі”, як сам пізніше відмітив у “Автобіографії”. Протягом двох років (1813-1815) навчався в Ужгороді. У 1816 році продовжив навчання в Ужгородській гімназії (1816-1821).

Уже в 1816 році Духновича спіткало горе - помер батько. Виховання шістьох дітей лягло на плечі матері. Вона бажала, аби старший син Олександр став священиком, продовживши родинну традицію. Сам Олександр мріяв стати землеміром, та Боже Провидіння і материнське побажання спонукали його стати богословом. Спочатку він опанував філософську науку в Кошице (1821-1823), а відтак став семінаристом Ужгородської богословської семінарії, яку закінчив у 1827 році. Прийнявши целібат (безшлюб’я), одержав священиче свячення (напевно, від Пряшівського єпископа Григорія Тарковича) і став єпархіальним архіваріусом. Духнович сумлінно виконував свої обов’язки, але від єпископа Тарковича не тільки не отримав подяки за свою працю, а й необхідних засобів для існування - ні житла, ні платні, ні харчування. Він вимушений був подумати про своє подальше життя.

У жовтні 1830 року Олександр наважився покинути Пряшівську єпархію і, як сам відзначав, “напівбосий, як біженець” прийшов до Ужгорода. Єпископ Мукачівської єпархії владика Алексій Повчі радо його прийняв, бо добре знав ще як семінариста Ужгородської богословської семінарії. На душпастирську роботу Духнович не зміг влаштуватися через протест єпископа Тарковича, а став, по протекції єпископа Алексія Повчі, вихователем семирічного сина віце-жупана Ужанського комітату Стефана Петровая. Духнович проявив свої педагогічні здібності, виховуючи Акакія як рідного сина. Мешкав у родинному маєтку Петровая в с. Часлівцях недалеко від Ужгорода. Проте єпископ Таркович наказав Духновичу повернутись у Пряшів, пригрозивши позбавити його священицького сану. У 1832 році він повернувся до Пряшева і почав працювати в єпархіальній канцелярії. А потім були парафії у Комловшці, Біловежі - досить занедбані та бідні. Виконуючи обов`язки священика, займався городництвом, вивчав біологію. Після чотирирічного душпастирства, у 1838 році, Мукачівський єпископ Василій Попович запросив Духновича в Ужгород, призначивши консисторіальним нотаріусом. Тут він мав можливість працювати в єпархіальній бібліотеці та архіві. В Ужгороді пробув до 1844 року, а потім повернувся до Пряшева, де був зведений у сан каноніка.

Там Духнович розпочав свою творчу діяльність: культурно-освітню, літературну, педагогічну та видавничу. Підготував і видав “Книжицю школьную для начинающих” (Будапешт, 1847, 1850, 1852 рр.); “Краткий землепис для молодих Русинов” (Перемишль, 1851 р.); “Сокращенную граматику письменного русского языка” (Будапешт, 1853); “Народную педагогію в пользу училищ и учителей сельских” (Львів, 1857); “Литургический катехизис” (Будапешт, 1852 р.); молитовник “Хліб души…” (Будапешт, 1851 р., витримав 11 перевидань); “Молитвенник для руских дітей” (Будапешт, 1854 р.). Ще в 1850 році в Пряшеві вийшов своєрідний календар “Поздравленіе Русинов на год 1850″, у якому було надруковано його “Вручаніє”, що стало своєрідним гімном підкарпатських русинів, як і гімн “Подкарпатскіе Русины, оставте глубокый сон!…”. Того ж року ним було засновано “Литературное заведение Пряшевское”. Духнович був засновником Пряшівського Товариства Св. Іоанна Хрестителя” (1862 р.). Саме за прикладом Олександра Духновича в 1866 році в Ужгороді було створено “Товариство Св. Василія Великого”, а з 1923-го по 1945 рік в Ужгороді діяло “Товариство ім. О. Духновича”, назване на честь великого будителя підкарпатських русинів.

Будучи депутатом Угорських народних зборів від Пряшівської Капітули, Духнович, однак, не був політиком і не сприйняв Угорську революцію 1848-1849 років, бо як духовний отець був противником усякого насилля. Тим паче, що був зневажуваний революціонерами.

Олександр Духнович залишив по собі велику поетичну спадщину, драматичний твір “Добродітель превышает богатство”. П’єса часто ставилася в дорадянський час на міських і сільських сценах осередками Товариства ім. О. Духновича. Була вона представлена і глядачам Ужгорода у 2003 році у виконанні артистів Закарпатського обласного музично-драматичного театру, з нагоди 200-річчя від дня народження О. Духновича - вистава “Покаяніє” (режисер В. Шершун). Окремо слід згадати його історичні праці, зокрема Історію Пряшівської єпархії, яку переклав на російську мову і видав у 1877 році в Петербурзі К. Кустодієв. Друга його історична праця - “Истинная исторія Карпато-Россов или Угорских Русинов”, частину якої опублікував у журналі “Русский архив” учений Ф. Аристов у 1914 році. Свої праці О. Духнович надсилав у Львівську “Зорю Галицьку”, бо підтримував зв’язки з галицьким русофілом Б. Дідицьким та іншими. У 1849 році на сторінках “Зорі Галицької” з’явилася його стаття “Состояние Русинов в Угорщини”, яка була також опублікована у Віснику для русинів Австрійської держави у Відні (1851 р.). Особливо тісні стосунки Духнович мав з Яковом Головацьким, переписувався з ним. У 1927 році М. Демком була видана книга “Письма А. Духновича к Я. Головацкому”.

Востаннє Олександр Духнович міг побувати в Ужгороді, супроводжуючи Пряшівського єпископа Йосифа Гаганця (1843-1875) у поїздці до Мукачівського монастиря Василіян, де міг зустрітися з Мукачівським єпископом Василієм Поповичем. Принагідно зауважимо, що О. Духнович свого часу планував відкрити кириличну друкарню саме в Мукачівському Свято-Миколаївському монастирі. Згідно з заповітом частину його бібліотеки передали саме в цей монастир.

Олександр Духнович помер 29 березня 1865 року в Пряшеві. Поховали його в крипті Пряшівського кафедрального собору імені Іоанна Хрестителя. Вдячні нащадки пам’ятають і шанують його. Духновичу встановлено пам’ятники у Виноградові (Севлюш, 1925 р.), Хусті (1932 р.), Пряшеві (1933 р.), у його рідному селі Тополі, в Поляні і Колочаві, більшість яких виконана нашою землячкою, скульптором Оленою Мондич-Шиналі у 20-30-х роках ХХ століття.

У 1932 році в Ужгороді на благодійні внески було збудовано Народний Дім імені Олександра Духновича, який новою демократичною владою Ужгорода в незалежній Україні було повернуто Ужгородському міському Товариству ім. О. Духновича (1995 р.). Уже 24 квітня 1990 року в Ужгороді громадськість вшанувала пам’ять Великого Будителя Олександра Духновича в Будинку культури облпрофради. У 1994 році Ужгородською міською радою (голова Е. Ландовський) була встановлена меморіальна дошка на вулиці О. Духновича, яку освятив єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії владика Іван Семедій. Вагомою подією в культурному житті ужгородців було відкриття пам’ятника О. Духновичу перед будівлею Закарпатського музично-драматичного театру (1997 р., при міському голові С. Ратушнякові).

2003 рік з нагоди 200-річчя від дня народження будителя ЮНЕСКО оголосило роком Духновича. З цієї нагоди на Народному Домі ім. О. Духновича в Ужгороді була встановлена меморіальна дошка з його барельєфом, яку відкрив міський голова В. Погорєлов, а посвятив єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії владика Мілан Шашік. Автором меморіальної дошки був скульптор М. Белень. 24-26 квітня 2003 року в Ужгородському університеті відбулася Міжнародна наукова конференція “Олександр Духнович - визначний педагог, мислитель і громадсько-політичний діяч Закарпаття”, в якій узяли участь місцеві й закордонні вчені, дослідники життя і творчості О. Духновича. Доповіді видані окремою книгою. У тому ж ювілейному році, за сприяння Закарпатської обласної адміністрації, світ побачило окреме видання - “Вибрані твори” (Ужгород, 2003 р.).

Духновичу присвячені твори ужгородських письменників В. Фединишинця “Отець Духнович” (1994 р.), “Духнович кореневий” (2003 р.); В. Туряниці “Духнович духу додає” (2006 р.); І. Петровція “Олександр Духнович. Я - русин” (2010 р.) та ін. Духновича зобразили на своїх полотнах народний художник України Ф. Манайло (1979, 1982), Т. Данилич і Н. Дідик, В. Скакандій у 2003 році. У 90-х роках ХХ століття прекрасний портрет О. Духновича зробила І. Куцик, народна вишивальниця. Портрет О. Духновича написав і самодіяльний художник В. Орос, член правління Ужгородського товариства ім. О. Духновича (90-ті роки ХХ ст.). Словацьке товариство Ужгорода (голова І. Латко) до 200-річного ювілею великого будителя випустило книгу “Хори на слова Олександра Духновича” (Ужгород, 2003 р.) з нотами (З. Лиско, О. Кизима, Я. Ярославенко, Ф. Колесса). Бібліографія О. Духновича укладена головою Крайового культурологічного товариства ім. О. Духновича М. Алмашієм у книзі “Русинська бібліографія” (Ужгород, 2011 р.).

15-го травня 2003 року в Закарпатському краєзнавчому музеї була проведена наукова конференція з нагоди 200-ліття від дня народження О. Духновича. Окрім музейних науковців (П. Федака, Л. Філіп), у ній взяли участь помічний єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії владика Георгій Джуджар, отці Тарас Ловска - ректор Ужгородської богословської академії ім. Блаженного Священномученика Теодора Ромжі, Юрій Сабов - секретар Управління єпархії, семінаристи. З доповідями про життя і творчість духовного отця, каноніка виступили єпископ Джуджар, о. Сабов, науковці та письменники П. Федака, Л. Філіп, Ю. Туряниця, В. Фединишинець, а також семінарист IV курсу академії М. Микуланинець. Єпископом Джуджаром, священиками, за участі семінаристів академії була відправлена Панахида в пам’ять отця О. Духновича. Виступав духовний хор імені Теодора Ромжі Ужгородського кафедрального собору під керівництвом отця Михайла Ороса. Присутні мали можливість ознайомитися з унікальними пам’ятками, пов’язаними з О. Духновичем, які є в колекції Закарпатського краєзнавчого музею. Вечори пам’яті з нагоди ювілею Духновича у травні 2003 року були проведені в Народному домі ім. О. Духновича, у Народному домі Товариства “Просвіта” в Ужгороді.

Унікальні пам’ятки - гіпсовий і бронзовий бюсти О. Духновича, виготовлені Оленою Мондич-Шиналі. У колекції музею є один примірник укладеного Духновичем молитовника “Хліб душі”, виданого у Пряшеві в 1892 році. У журналі “Зоря Галицька” за 1860 рік опубліковані твори О. Духновича “Голос радости…”, присвячений митрополитові Львівсько-Галицькому, і вірш “Піснь земледільця весною”. В бібліотеці музею зберігаються прижиттєві видання О. Духновича: “Поздравленіе Русиновъ на годъ 1851 от Литературного заведенія Пряшовскаго”, видане у Відні (1850 р.); “Поздравленіе Русиновъ на годъ 1852″, видане в Будині (1851 р.), з відміткою власності Московської духовної академії. У Шематизмі Мукачівської греко-католицької семінарії за 1824 рік міститься запис про Духновича - семінариста 2 курсу семінарії. Портрет О. Духновича роботи художника К. Вейермана знаходимо в “Листку” - духовно-літературному журналі 1880 року, який видавався отцем Євгенієм Фенциком в Ужгороді. Портрет О. Духновича написав і наш академічний художник Йосип Бокшай, він був виданий у вигляді поштової листівки. У 20-30-х роках ХХ століття в Ужгороді вийшла низка брошур, присвячених Духновичу: “Поздравленіе Русинов памяти Духновича. 1803-1823″, видане в Ужгороді друкарнею газети “Русин” у 1923 році, з графічними малюнками Йосипа Бокшая; п’єса “Добродітель превышаетъ богатство” Олександра Духновича (1921 р.); “Пам’яті Олександра Духновича” о. др. А. Волошина (1923 р.); “Олександру Духновичу” М. Підгірянки - “Будителеви Подкарп. Руси” з нагоди 125-літнього ювілею народження поета” (1928 р.); “Пам’яти батька Духновича” А. Маркуша (1928 р.); “Хронологический перечень напечатаных сочинений А. В. Духновича” проф. Ф. Аристова (1928 р.); “Духнович Александер. Автобіографія” (1928 р.); “Александр Васильевич Духновичъ” О. Попова (1929 р.); “А. В. Духнович и его поезія” др. Н. Бескида (1930 р.).

Культурно-просвітницькі товариства Ужгорода готуються до відзначення 210-річчя від дня народження О. Духновича - вагомої постаті в історії, науці і культурі нашого краю.

Людвіг Філіп, краєзнавець

26 квітня 2013р.

Теги: Духнович

Коментарі


Ужгород
Публікації:
/ 1Справа професора Івана Запісочного живе. До 95-річчя від дня народження вченого
Від 29 травня в Ужгороді діятимуть пришкільні літні табори та мовні школи
Еволюція української освіти: від комсомольських організацій до демократії
Одяг із "других рук" цієї зими буде зігрівати багатьох ужгородів. Чому зростає популярність "секонд-хендів"
"Я тут знайшов себе", – казав про свою участь в АТО почесний громадянин Ужгорода посмертно Василь Варга
/ 1Лев Луцкер: "У моєму серці Ужгород завжди залишається казковим"
/ 6Для повноцінної реконструкції всієї системи водопостачання Ужгорода потрібно 360 млн євро
/ 2"Дорогі" школярі: сезон розпочато
Ужгород за рівнем забруднення атмосфери перебуває у другій десятці українських міст
Понад 16,5 млн грн субвенції з держбюджету в Ужгороді спрямують на ремонти доріг і фасадів та реконструкцію водогону
Ужгородці боргують за обслуговування ліфтів 3,5 млн грн
Мінеральну воду на території дитячої лікарні в Ужгороді знайшли випадково, коли бурили свердловину
Ужгород із німецьким Дармштадтом обмінюватимуться учнями й учителями
У липні рівень забруднення повітря в Ужгороді традиційно сягне найвищого піку
60 років спільного життя: подружжя ужгородців відсвяткувало діамантове весілля
/ 1Випускний за ціною відпустки за кордоном чи міні-весілля: скільки коштує шкільне свято в Ужгороді?
Безпритульні тварини – результат безвідповідального ставлення до них
Німецьку мову в Ужгороді вивчають понад 4 тисячі учнів
У трьох школах та угорській гімназії Ужгорода планують добудувати ще два поверхи
/ 3Керівництво Ужгорода налаштоване системно протидіяти стихійній торгівлі
До 35-річчя "Електродвигуна". Нині левову частку своєї продукції підприємство постачає до держав Євросоюзу
Триває підготовка до зміни тарифів на обслуговування багатоповерхівок Ужгорода
Ужгород на 90% готовий до зими
/ 1В Ужгороді дітям дали імена Золушка і Наці
Притулок для тварин в Ужгороді відкриють на початку серпня
» Всі записи