Духовну спадщину своїх предків угорська спільнота намагається віднайти й зберегти (ФОТО)

Минулого тижня за сприяння Міністерства закордонних справ Угорщини та Генерального консульства Угорщини в м.Ужгород представники закарпатських ЗМІ, мистецтвознавці, творча спільнота Закарпаття та члени громади мікрорайону Горяни мали унікальну можливість ознайомитися із безцінною архітектурною та історичною спадщиною сусідньої країни – чотирма середньовічними церквами, які належать до так званої Затисянщини.

Духовну спадщину своїх предків угорська спільнота намагається віднайти й зберегти (ФОТО)

Мета заходу, як повідомив угорський мистецтвознавець Бартош Дьордь, – показати відреставровані церкви українським сусідам, як взірець для наслідування у справі збереження культурної спадщини на теренах нашої держави, зокрема на Закарпатті, де набагато більше пам’яток середньовічної культури, аніж в Угорщині. 

Середньовічних церков у Саболч-Сатмар-Берегському окрузі є чимало. При їх дослідженні фахівці дійшли висновку, що всі вони будувалися після турецьких руйнувань і дуже схожі між собою. Приблизний період їхнього зведення – кінець ХІІ – середина ХІІІ ст. 

Перший наш візит – до церкви у селі Лоня, яка дуже схожа на церкву у Чароді. В обох – квадратне святе місце,  проста форма стелі тощо. Церква має ознаки кількох ер, етапів реконструкції: перший – 1290-1300 роки, відновлення у 1400 році, з того часу залишилися оригінальні ворота. В обидва періоди були зроблені фрески. В реформатську епоху всі фрески замальовувалися, бо тенденцією часу була строгість, використання простого орнаменту. До речі, «брат» цієї будівлі стоїть у селі Четово на Закарпатті.  

У середньовічні часи  церква в селі Лоня була й місцем поховань тутешніх знатних родин. Всередині  знайшли подіум висотою 1 м – це крипта – місце поховання сім’ї Лоняї. У 1880-х роках був створений мавзолей цієї родини на кладовищі, і залишки тіл перенесли із церкви туди.    

Дослідник Йожеф  Лангі розповідає, що фасад церкви у ХVII ст. був багатоколірним. З малюнків із часів Ренесансу залишилося дуже мало зображень. Усе, що нині бачимо кольорове, було зафарбовано з приходом реформатів. Коли віднайшли фрески, вирішили захистити їх, бо  через вологість вони зруйнувалися б повністю. Тому й забрали звідси поховання. Потім при ізоляції стін  знайшли сліди трьох великих могил  у центрі церкви і пам’ятник із часів Ренесансу з гербом родини Лоняї. Посередині – герби родини, які нині можна побачити зверху. Йожеф Лангі, який віднайшов фрески, каже, що побачивши це, фа-хівці жалкували, що розібрали місце  поховання. Проте це рішення мало бути прийняте, бо фрески набагато цінніші. Ще одна неймовірна деталь церкви – корона над пюпітром. 

Дослідження фресок у селі Лоня проходило у кілька етапів. І-й розпочався ще у 1993 році. Тоді знайшли герб  ХVIII ст. і напис. Та через відсутність фінансування роботи припинилися. Паводок на Тисі у 2000 році надав новий поштовх для продовження робіт. Нині підтверджено, що перші фрески тут були розміщені у 1300-х роках. Тут також були хрести, залишки яких нині є в церкві. З північної сторони в будівлі намальовані дві фігури жіночої статі, з південної – чоловічі. На одній зі стін  віднайшли зображення Марії у пла¬щі. В Угорщині це було перше таке зображення Марії. З другого боку є фігури святого Міклоша, невідомої жінки та святої Юлії. В Угорщині вона зображена лише в цій церкві. Є тут і фігура святого Юрія, який воює з драконом. До речі, в Горянській ротонді з цього раннього періоду залишилася також частина зображення святого Юрія роботи цього ж майстра.  

У схід¬ній частині можна побачити зображення Ісуса, якого виймають із могили, Йосипа та Марію. На півден¬ній та східній стіні віднайшли зображення 12 апостолів. Біля кожного написано ім’я. На південній стіні є зображення святого Іштвана та Імре, а в іншій частині зображений Ласло. Навпроти є рицар – король Зігмуд.   

Уже після реформації церква була реконструйована. У ті часи робили лише орнаментальні декорації, тоді ж збіль¬шили вікна. Хоча в протестант¬ських церквах немає зображення фігур, тут залишилась частина зображення голови Сатани із відкритим ротом. У Тран¬сільванії в Румунії залишилося більше таких зображень, які були в ті часи в реформатських церквах. До речі, роботи майстра Ланго Ференца, який зробив пульпіт, декорації для нього, корону, є і в реформатських церквах у селах Берегшурань, Дийда та у Четові на Берегівщині.    

Перша згадка про церкву села Чарода, як про пам’ятку архітектури, датується 1938 роком, коли Комітет пам’яток архітектури Угорщини зорганізував екскурсію на територію Саболч-Сатмар-Берегської області. Тоді й «відкрили» цю церкву. Звернули увагу на гарне місце розташування, красу церкви. Середньовічна історія села невідома, хоча припускають, що є якесь відношення до слов’янського народу. Тут є три назви, які походять від слів Чорна Вода – назва села, потоку, родини, яка тут проживала, Чарна Вода. 

Про населений пункт Чарода вперше згадується 1300 року. У згадках йдеться і про священика. Цього ж року церква фігурує у списку церков, які платять податки. Після сімейства Чарна Вода тут проживали не дуже багаті сім’ї, і це так є і нині. 

Церква зберегла свою середньовічну форму. Будівля складається з трьох основних частин, вежа виходить із самої будівлі. Ззовні можна побачити залишки малюнків на стінах реформатського періоду. Свята частина зроблена з каменю  й цегли,  інша – з дерева. Віднайдено три шари фарбувань. Збереглися фрагменти найдавнішого періоду — над фігурами написи: Янош, Козма, зображення апостолів Петра й Павла та невідома жіноча фігура. Очевидно, це робота того ж майстра, що й у церквах в Лоні, Чароді, Горянській Ротонді, Паладь-Комарівцях.

Середньовічна церква у Чароді зробила це село туристично привабливим. Нині місцеві мешканці мають можливість розвивати малий бізнес, при¬ймаючи гостей із багатьох куточків Угорщини та з-за кордону. Особливої привабливості надають як краса церкви, так і місцевої природи.  

У селі Торпа церква має також середньовічну історію. Хоча тут, на жаль, майже не проведено дослідження. Розміри церкви вказують на значну кількість жителів. Перші згадки про село датуються 1300-ми роками. Церква була побудована на честь святого Андрія, який вважався захисником села. У списку населених пунктів, які платили церковний податок, вказано, що за рік Торпа платила 6 грошів, коли, приміром, Чарода – 4. 

З 1400-х років частина села була власністю короля. Тут проживало багато сімей аристократів, серед яких і родина Баторі (ХVI-XVII ст.), власників церкви. У 1800-х роках тут була проведена реконструкція. Південні кам’яні ворота свідчать про добудову у кінці ХІV ст. Над воротами видно герб родини Баторі у вигляді змії, яка огорнула герб. Це – символіка середньовічних лицарів – драконів, створена у 1487 році королем Зігмундом.  

У селі Марокпапі дослідження церкви  розпочали у 2000 році. Тут видно зображення й малюнки реформатського походження. Всередині знайшли залишки фресок. Важко встановити історичні факти, бо Марокпапі складається з двох сіл: Папі – стародавнє село, у Марок заселилися мешканці нинішньої Словаччини, які були католиками. У середньовіччі обидва села мали свої церкви. Церква у Марокпапі була зведена у 1400 році. Її двері є аналогом у Лоні. І село й церква зазнали серйоз¬них руйнувань. На стінах можна побачити написи: священик каже, що у ті часи вони були зроблені турками. У 1939 році, за два роки після реставрації церкви, до неї вдарила блискавка, і пожежа зруйнувала все внут¬рішнє обладнання церкви та дах. Вдалося зберегти вхідні двері і дзвіницю. 

Угорськими спеціалістами з реставрації та порятунку середньовічних церков пройдений  довгий і непростий шлях. Але до справи захисту архітектурних пам’яток нині привернута велика увага як громадськості, так і держави. Основне для них – зберегти старе і не привносити нічого нового. Це і є головним принципом, яким керуються науковці, дослідники, мистецтвознавці – усе, що зробили предки, зберегти у такому вигляді, як вони його створили. Не важливо, було це правильно чи ні. Ми не повинні соромитися нашою історією, нашими предками, бо хоч би що вони робили – вони наші предки, частина нашої нації, нашої історії. Через це ми пізнаємо наше минуле, наше коріння. Це європейський погляд на відновлення культурної спадщини. 

Такі роботи угорські фахівці проводять і в Словаччині, і в Румунії. Уже кілька років дослідження ведуться і в Україні, зокрема на Закарпатті, де багато архітектурних пам’яток, і важко уявити, скільки безцінних фресок приховано під шарами так званих відновлень. Угорські фахівці готові до співпраці. Потрібні лише бажання й готовність української влади та громадськості із відповідальністю поставитися до питання збереження своєї культурної, історичної та архітектурної спадщини, аби зберегти для прийдешніх поколінь пам’ять свого роду. 

Оксана Дудаш

20 травня 2015р.

Теги: витоки, спадщина, предки, угорська спільнота


ФЕСТ
Публікації:
/ 1Володимир Мишанич: «Пишучи про мистецтво, будь хоч трохи художником»
/ 8Михайло Бачинський – атлант війська Кошута
Трембітар із Репинного
Їх б’ють чужі люди і рідні діти, а від голодної смерті рятують волонтери
«Зупинити повну руйнацію Донбасу може тільки сильна і відповідальна влада», – доктор медичних наук, колишній донеччанин Анатолій Канзюба, який нині працює в Ужгороді
Ніна Бечук: «Енкаведист зачитав наказ, що нас з мамою засуджено за 54-ою статтею КК УРСР. Маму – за сина, а мене – за брата»
В Ужгороді видали посібник «Історія Закарпаття» Д.Данилюка
Поет математики. До 125-річчя від дня народження професора М. Зарицького
Заробітки, обпалені війною
Дзвони і клепало
Образ Божої матері на крашанці хустської цілительки
/ 1(Не)модифікована політика Угорщини щодо (не)нової України
/ 2«Я українка і відмовитися від України не можу», – каже кримчанка Олена, яка переїхала з Сімферополя до Ужгорода
/ 1У Хусті засідала Закарпатська обласна народна громадська рада
«Кобзар» діда Василя
/ 3Тиждень тому троє закарпатців загинули по дорозі на Майдан
Удочерили, аби знущатися?
Пам’ять про невідомого ленінградського студента береже подружжя Мадярів у Волівці
/ 1Громадськість Києва вшанувала закарпатців – визволителів столиці
Відчуття свого призначення озвучив поет з Боржавської Долини
Динамівську осінь тричі поспіль «озолочували» закарпатці
/ 2Йосип Тереля. «Ходячий апостол», котрого позбавили Батьківщини
/ 1До дня мови. «Ну що, здавалося б, слова…»
Острів демократіїу центрі Європи. 95 років від дня створення Чехословацької Республіки
/ 24Великий українець Срібної Землі
» Всі записи