Пам’ять про невідомого ленінградського студента береже подружжя Мадярів у Волівці

Майже півтора роки тому раптова й невбланна смерть забрала ще у розквіті сил нашого родича Миколу Мадяра з Волівця. На місцевому кладовище поряд із місцем поховання нашого дорогого Миколи я побачила пам’ятник та хрест, на якому чомусь не було ні імені, ні прізвища померлого. Побачене засіло в голові й не давало спокою – хотілося дізнатися, хто ж це похований там, що й імені-роду не знати.

Трохи згодом, коли ледь притупилася біль втрати, запитала про це у дружини Миколи – Олени Павлівни Мадяр.

– Ще у серпні 1972 року (дата приблизна) на Воловеччині перебували туристи з далекого Ленінграда. Серед них був і молодий студент, з яким трапилося нещастя – його з гострим нападом госпіталізували в місцеву лікарню. За переказами,  у нього був гострий перитоніт і його готували до операції. Проте нещасний дуже просив відпустити його додому, бо там на нього хтось чекає. Хто саме міг його чекати, ми так і не зрозуміли. Адже, як розпо­відали ті, хто понад сорок років тому спілкувався з хлопцем, нікого з родичів у нього не було. На жаль, молодий хлопчина під час операції (чи після неї – цього вже ніхто достеменно не може стверджувати) помер. І його поховала комунальна служба у Волівці, поставивши на його могилі тіль­ки червону зірку. Казали, що прізвище його було Дубінський, – розповідає пані Олена.  

Того ж року молоде подружжя – Миколу та Олену Мадяр спіткало нещастя – вони поховали свою маленьку дитину. «Місце на кладовищі виділили біля могили невідомого чоловіка, – продовжує Олена Павлівна. – І тоді ми  вирішили огородити могилку, аби вона не загубилася. Так з року в рік ми до­глядали місце захоронення, згодом встановили хрест, а потім і пам’ятник. Намагалися знайти хоча б якісь дані про хлопця, проте всі зусилля виявилися марними. Ми зверталися і в місцевий РАЦС, і в лікарню, куди госпіталізували хлопця, сподіваючись, що в їхніх архівах могли зберегтися хоча б якісь офіційні дані про цей випадок. На жаль, так нічого й не вдалося віднайти».

Медпрацівники на прохання Олени Павлівни перерили весь архів, але так і не зна­йшли історію хвороби пацієн­та на прізвище Дубінський. 

Після смерті чоловіка Олена Мадяр не полишає піклуватися й про могилу невідомого хлопця. Дехто закидає їй – навіщо тобі це, а дехто ка­же, що вона робить дуже благородну справу. На що жінка відповідає: «Нічого незвичайного не роблю, а тільки слухаюся свого серця та продовжую спільну справу, яку починали разом із чоловіком».

Оксана Дудаш

P.S. Якщо хтось із наших читачів має якісь відомості про цю людину, просимо відгукнутися

20 листопада 2013р.

Теги: студент, могила


ФЕСТ
Публікації:
/ 1Володимир Мишанич: «Пишучи про мистецтво, будь хоч трохи художником»
/ 8Михайло Бачинський – атлант війська Кошута
Духовну спадщину своїх предків угорська спільнота намагається віднайти й зберегти
Трембітар із Репинного
Їх б’ють чужі люди і рідні діти, а від голодної смерті рятують волонтери
«Зупинити повну руйнацію Донбасу може тільки сильна і відповідальна влада», – доктор медичних наук, колишній донеччанин Анатолій Канзюба, який нині працює в Ужгороді
Ніна Бечук: «Енкаведист зачитав наказ, що нас з мамою засуджено за 54-ою статтею КК УРСР. Маму – за сина, а мене – за брата»
В Ужгороді видали посібник «Історія Закарпаття» Д.Данилюка
Поет математики. До 125-річчя від дня народження професора М. Зарицького
Заробітки, обпалені війною
Дзвони і клепало
Образ Божої матері на крашанці хустської цілительки
/ 1(Не)модифікована політика Угорщини щодо (не)нової України
/ 2«Я українка і відмовитися від України не можу», – каже кримчанка Олена, яка переїхала з Сімферополя до Ужгорода
/ 1У Хусті засідала Закарпатська обласна народна громадська рада
«Кобзар» діда Василя
/ 3Тиждень тому троє закарпатців загинули по дорозі на Майдан
Удочерили, аби знущатися?
/ 1Громадськість Києва вшанувала закарпатців – визволителів столиці
Відчуття свого призначення озвучив поет з Боржавської Долини
Динамівську осінь тричі поспіль «озолочували» закарпатці
/ 2Йосип Тереля. «Ходячий апостол», котрого позбавили Батьківщини
/ 1До дня мови. «Ну що, здавалося б, слова…»
Острів демократіїу центрі Європи. 95 років від дня створення Чехословацької Республіки
/ 24Великий українець Срібної Землі
» Всі записи