Як послухи вітцівщини твоєї...

Гладенькі атласи старої постелі,

І промінь од сонця , відлиги капіж .

І шмат бастурми та хурми на тарелі ,

Їх покраяв , посік мельхіоровий ніж.

 

Тут мешкав колись чи то бомж ,чи драпіжник

Поміж порохнявих, зчорнілих колод .

Нова фурнітура й подримбаний ліжник ,

Апокриф про землю втаємнену Нод…

 

Кущами ліщини посунулась звірка ,

Йшов на ховання в гори по пояс в снігу .

І хлипала стиха відчинена фіртка ,

Серед посту на трапезі подали курагу .

 

Нізвідки чекати для себе потіхи…

Буждеї просмалили не вден шпондерок.

На урвищі звору біліються міхи:

Непране цуря зі старих Куферок.

 

***

В Гаржилесі в грудні розмарин

І зеленіє . і зимує вонка .

Сатин ! Не коленкор і ледерин ­­

Оця медвежа й слута Сейлеш-Лонка!

 

Вся в позолоті лубочних картин ,

Там раритети – шелери й цапіни .

І лиш залітний здалеку мартин ,

І завізні на свальбу цепеліни .

 

Погнилі ризи , знятий з дії штрек .

Над горами – печаль аквамарину .

І чорна тинта вичахлих смерек _

Це ще не пряний запах розмарину !

 

***

Андріїв місяць , в окиді ліси 

Рознюхують по чагарниччі лиси

Та не отой мізерний мед оси ,

Котрий носила з узбережжя Тиси .

 

Бо й так медок перетворивсь на лед .

І сіроманці-вовци ще на тирлі .

І на розсіянім дрібнім Тересви гирлі:

Мішковина та клапті від газет.

 

Летить Пилиповець у місячних ночах ,

На щовбику знов світять поторочі .

Це світло тих , яким закрили очі

І відпровадили в печалі та плачах .

 

Під верх не вернуть зворинка й потік.

Усі грудні – одні тяжкі темеї .

Як послухи вітцівщини твоєї ,

В яку ти ще з дитинства перетік .

 

***

Мав би я прийти на Стинашору

З тих волоських подинок і стин .

В сейкелів поприга діснотору .

У волохів миро із хрестин.

 

В комітаті Чік угринів рясно ,

В Марамороші жирує руський цвіт.

Як на правітчизні все прекрасно ,

Бо наповнено жачкови і живіт.

 

Йди , спожий у сінокіс квасниці,

Дорогі тут тоніки та джус .

Викладено краму на полиці ,

Родиться крамарик-карапуз!

 

 ***

Вона лежала вже о тій порі ,

Котрої не хотіла , не любила.

У темеях теменних всі дебрі

І хаща Сідеяня геть не мила .

 

Давно нема із листя ватричок ,

Грибків в поділку , на кілочках – тмину .

Лише від чургута маленький потічок

Несе в долинку пісню янголину .

 

Тепер приходить знову та пора _

Із вовчим переходом та зірками .

І сниться сину сніжана гора ,

Де оленики в»єдно з вивірками.

 

Настроюють скрипки свої Мотрі .

Ти мерегуєшся , по-мармароськи лаєш .

І поміж кантрі чуєш у нутрі:

«Вже незабаром , скоро причекаєш…»

 

***

У  закутку старенької сім»ї

Воно пищало в конопляній рянді.

Вже набувались нанашки порядні

Під розігріте цокання змії

 

В плаценті народилося , не вмре…

І тицьнули олівчика між пальці.

І біла булка в гусячому смальці…

І смалець хто з ряднини відпере?

 

А далі в терня все пішло життя:

Гризоти ,клятва,наркота й пиття.

Дещиця дару , як лопата ріні .

 

Перевертались у труні батьки ,

Покинувши чертежики й нивки.

На перевіз монети є розмінні .

 

 

  • ***

Мені б хотілося в Сибіу й Петрошань ,

Бо ж стільки згадано про ці міста в Ердею !

Інеу іній , запашна герань ,

Легкий димок прокурений з бурдею .

 

Не побратаються ні Дракула , ні Вій ,

І парова пила опустить пару .

Петляє Сомош в мряці голубій ,

Стріляють в небо вежі Коложвару .

 

І батько паротяга жде в Сігет ,

Легкі тримає на плечах бесаги .

І зеленіє тучний бересклет ,

Гудуть на Мараморош паротяги .

 

 

  • * * *

Що у цім високогірнім Лузі?

По пустарах висохлі паші…

Говлі ловлять гадиків в ярузі

І летять на дальші лопоті.

 

Давні мадяризми , воля схизми ,

Вощані свічки у головах .

І нінгун юдейський , кафізми

Падають на порох і на прах .

 

Батько пішки дибає в Кривулю ,

Мама мливо тягне із млина .

Не знайшов ніхто оприську кулю…

З півночі – стіна , полонина…

 

***

Чому загуло порожнечею в тілі?

І протягом в домі крізь сіть павутин ?

І соцартом плакатним старої артілі;

З куфайки стримів замащений ватин .

 

І якісь трудодні та карболка в конторі ,

Захаращений цвіллю благенький штахет.

Що залишив вночі на твоїм моніторі

Той московський віддалений часом поет ?

 

Кухонний горошок брудної церати .

Відперання лахміття: гуде барабан.

Чому лаються в хаті щодня літерати ?

Аж підстрибує махровий  банний тюрбан .

 

Затікає і мокне немодна повітка:

У ній пилюга і дими фірясин…

Ця Гобі карпатська така непривітна ,

Де найдовше карався улюбленець-син…

10 січня 2012р.

Теги:

Коментарі

Корятович 2012-01-12 / 23:58:57
Та ж панове, прошу відгукніться!
Це перша моя спроба, перша публічна виставлена мною поема...
Чи ж подобається вам??...чи ж потрібно мені дальше в цьому напрямку трудитися??...
(Тепер маєти можливість 'критика' критикувати!) :-) :-)

Корятович 2012-01-12 / 23:21:04
Були собі два цімборі, Славік і Пітер
Одного дня між ними з'явилось сірий вітер,
Коли зустрілись на вулиці в Широкому Лузі
То хотілось їм обом заховатись в Петербурзі!

Прийшов з Гамерики маленький князь
А відразу знав що їм потрібно ліковий мазь
Ще до того мазю, сто грамм налити
І все в новому році, дурного загубити!

(як бачите панове, є місце для ще одного 'поета' на божому світі) :-)







Корятович 2012-01-12 / 21:55:53
Погодіться...життя дуже, дуже коротке??.....

Корятович 2012-01-12 / 21:45:00
Давайти друзя, посміємося один з одного, і лишаємося друзями! Ви оба справді як посварені рідні брати...чи ж не уже пора, в 2012 помиритися? Я перший вибачаюсь перед всім...(Я вас обох шаную, як і багато читачі на цьому сайті.)

ярослав орос 2012-01-12 / 21:38:00
Корятович 2012-01-12 / 21:34:53
Не джерга, а пацйорки в голові зашуміло
І в Ороса знова щось засмерділо! :-)

що тут скажеш... мушу погоджуватися...

Корятович 2012-01-12 / 21:34:53
Не джерга, а пацйорки в голові зашуміло
І в Ороса знова щось засмерділо! :-)

ярослав орос 2012-01-12 / 21:26:09
петре миколовичу, нє-є...
таки джерга -- наше слово... а "газова вишка на щавні" -- хтозна чиє...
я ся бавлю не в пацьорки, а змагаюся вперто з полонинськими на хребті красна вітрами...
петре миколовичу, ще раз -- не сердіться на мене...
най Вам князі помагають...
я таки тямлю, видким родом...

мідянка 2012-01-12 / 21:11:51
Дякую , князю . Мусимо проводити "гру в бісер" , якщо в нашій вітчизні має ціну брудний "русский мат"...

мідянка 2012-01-12 / 21:07:17
Дякую за "поученіє". "Черге" - румунізм , який українізувався в джергу . Це раз . Газова вишка стоїть не на Щавні , а на Пранникуській , ГТС України хребтом полонини Красна йде на Хустську компресорну станцію , яку будували в 70-х роках минулого століття й начхати на парафіян о. Владіміра ,що не мають газу й торгують дровами . Вузькоколійку на Усть-Чорну знесла повінь , а "Кушницька Анця" вціліла .Нересницький міст залишається хіба що намалювати . У Києві проблем не менше , як моя поношена джерга-черге-ліжник...

Корятович 2012-01-12 / 21:00:48
Дримбівники на дримбі всяко дримбіють...
Але тільки Мідяночки так ся файно з словечками вміють! :-)

ярослав орос 2012-01-12 / 20:31:41
петре миколовичу, даруйте, хоч я, звичайно, не причетний до літакцентівських Ваших вікторів небораків, але ж таки Ваше -- "видримбаний ліжник" у даному разі -- слово "ліжник" замінив би на "джерга"...
передусім -- "джерга" -- слово суто наше, а відтак -- ще й жіночого роду...
а -- то, коли ж читатимо, що "видримбана джерга", то й відчуватимо себе ще й справжніми чоловіками, а так -- "видримбаний ліжник" -- якось не те... суходрочка...
петре миколовичу, даруйте...

сорри 2012-01-11 / 22:36:48
Пане Петре, щиро зичу вам виграти цьогоріч Шевченківську премію. Ваша творчість того вартує