ПЕТРІВКА 2010

У кожній порі року є свій шарм : незалежно від того як складаються погодні умови .Літній апостольський піст наш народ здавна любовно називав Петрівкою . Смарагдові гори й полянки , неповторний сопух квітуюючих картоплинці ,аромат чабрику й невістульки й солодкість привезеної десь з-під Попаді чи Стримби полонинської вурди , добре вивареної в котлах на букових чи смерекових дровах.

Це наша карпатська Петрівка з першими пластками молодого сіна , з музикою цвіркунів на вечірньому пастівнику та тужавінням усілякого городцьового зілля. Перівку попри тяжкі польові роботи не тримали так строго , як Великий Піст , але все ж не свальбували , не бубнували і зрідка вживали набіл.

Цьогорічна Петрівка довжелезна , сльотава й мокра .На пастухах у полонинах навряд чи висихає одежа .Певно ,вічно сушаться по колибах гачі й онучі . Бруд у ранковій струнзі й намоклі овечі руна . І коли заблуканий на Менчулі недосвідчений студент консерваторії крізь мряку побачить стрімке накриття одинокої воларки ,він радіє їй ,як самому Господу Богу .

Наприкінці 80-х , коли піднімалося легко ,свій День Ангела - свято Петра й Павла я їздив святкувати в Космач на Гуцульщині . Саме о такій порі приїжджав до батьків з Києва поет Василь Герасим'юк з тодішньою дружиною Ольгою , потім відомим нардепом , проблем з побутом не було . В Космачі стояла ошатна . споруджена в гуцульському стилі . дерев'яна церква початку двадцятого століття . Василь чимось докоряв мені про Закарпаття , любив говорити : " Церков багато , але всі якісь не наші . " І далі , вже в Космачі : " Йди подивися , там далі моляться греко-католики , на цвинтарі поховано багато воїнів УПА " Я розкрив рота : з церкви леґіні у вишиванках винесли корогви з космацькою вишивкою . синьо-жовтими китицями . В одному ряді шість і в другому також шість . А ще до того жаб'ївські , яворівські , шепітські народні строї .Це був початок національного відродження , ще не було чернівецьких продавачів чіпсів і коли , а торгували кониками в упряжі , знаменитою гуцульською іграшкою із сиру .

На Космач я їхав з Івано-Франківська , Василь на молоко й вурду запрошував Андруховича . Балконно - плющовий бубабіст Юра тільки кпив з Герасим'юка : " І доспівають : вмер він через суку " й залишався в "хрущовці" на вулиці Матросової , де жив з батьками .

Петрівчане купання з івано-франківськими письменниками в Бистриці - Солотвинській , розлитий по білій сорочці червоний лікер і полуденний відпустовий Космач , накриті просто неба в космацьких дворах столи . Космач вічний і трохи вже інший .

Вже вдома , десь також перед Петрами в горах зустрічаю маленьку низькорослу бабку Марічку з Подини , що ніколи не виходила заміж . "Коли Йвандель ? " _ питається . Цікавилася релігійним святом . І далі продовжила : "Прийде на тя біла дівко говіння Петрово та буде ти помагати зілля Йвандельово " .

Петрівка тільки-но почалася . Час , коли зручно мандрувати горожанину й у поті на сім потів помноженому працювати селянину . Коли найкоротшої ночі ледве встигають засвічуватися й згасати звізди небесні , якщо ті ночі звіздяні .А синява карпатського неба так гармоніює зі зеленою хащею , пахне молоком , сіном , смердять мокрі онучі , випікається на сонці посуд . Файно , бо Петрівка .

01 червня 2010р.

Теги: Петрівка, День Ангела, Гуцульщина, вурда, письменник

Коментарі

Людмила 2010-06-06 / 20:00:00
Як можна такі тексти сміттям забивати? Навіть не хочеться читати ці коментарі про дріб,язок. Якщо вже так чоловіки люблять розборки, то може для них в блогах варто відкрити словесний рінг. Є ж любителі інтриг словоблуддя і такого іншого.

ярослав орос 2010-06-03 / 13:38:00
до петра мідянки:

і герасим'юк, і маленький, хвалити Бога, ще живі... стовідсоткові свідки... на сьому поставимо жирну крапку...

Мідянка 2010-06-03 / 12:36:00
Ярослав Миколайович , Герасимюк з батьками ,котрі старші за Ваших , нікого туди зараз не пускає . Я там останній раз був у 1995 році . З Ігорем Маленьким у мене суто ділові стосунки , головно через українського амбасадора в Боснії Василя Івашка ,з котрим ми давні друзі . Коли я бував у Маленького в Яготині (це 80 роки) Ігоря Маленького абсолютно Ви не цікавили . Помиї залишимо власникам затишків корадо , сафарі , яких на одній нашій рідній Тячівщині десятки .Однак , Ваша з Олександром Дюловичем журналістська слабість а заодно й солідарність не бачити поряд із собою нікого чомусь у режимі "Закарпаття онлайн ".

ярослав орос 2010-06-02 / 19:05:00
петре, сподіваюся, що ти й сього разу, коли їхатимеш до герасим*юка, а по дорозі зустрінеш ігоря маленького, виллєш на мене післячку помий... наперед дякую... приймаю "обиду равнодушно..."

KK 2010-06-02 / 18:34:00
Я також не один раз так само 'відкривав рота' коли їздив десь у тих самих місцях, разом з родиною від Садгорода до Яремчи. Крайовидів справді були чудові, багато церквів і скрізь, скрізь капличків разом з імями полегшиг героїв УПА.

Стали раз і зайшли до церкви, бо була неділя подивитися і помолитися, в ці горяні дорозі. Церква повно, повно людей, як і звичай жінки всі на головах ще носили кольорові хустки (як і треба!)...Ніколи не забуду цей подорож...