МИ ЛИШИЛИСЯ ТАМ , ДЕ РИДАЄ ГОСПОДЬ

Очевидно , для увіковічення пам'яті нашого великого художника Адальберта Ерделі бракувало тільки кінострічки , а для новітніх "батечків Танґі" успішної реалізації ерделівських копій-підробок .

Анонсований телеканалом "Тиса -1" фільм "Імен" хотілося переглянути так , як стрічки улюблених кінорежисерів або якийсь мильний серіал з розряду "Кармеліти".Не думалося подавати враження від переглянутого в "Телекритику" чи "Кіноколо" ,просто зручно вмоститися на диванчику й дивитися рецепції постаті художника . Збігши з гори , я таки вмостився в кутику кімнати  і втупився в "голубий екран" свого "Філіпса".

   Кінокадри-сепія: молодий пан з тростиною , в туфлях од Баті(!) дефілює в напрямі Жупанатської площі , той же пан струшує попіл у рів ужгородської фортеці зі звичайного "Бонда" чи "Честера" замість вірджинської сиґари .Пан у калапі андрашовського чи коритнянського фармера і є "почливий" Адальберт Ерделі…

 Один із дослідників і  репрезентаторів творчості Ерделі говорить про маловідомий період навчаня Ерделі в Мараморошсиготі , при цьому показана далеко не та фотографія , що збереглася , як писав Довгович, зі семінарії "Сиготу у Марматії" .На ній Адальберт кучерявий , як сиготський ребе . У нинішньому Сіґету – Мармацієй є святиня місцевого ребе й відреставрована споруда бурси вікарія Михайла Балога , де Бейла малював жуків-оленів й метеликів з Ваду-Ізей . Сумніви викликають споруди Кечкемета , Мюнхена , Парижа , до яких мав причетність А. Ерделі . "Одне з найкрасивіших сіл Франції" (таку табличку сфотографували паломники) дикторка вперто наголошувала на другому складі ,ігноруючи закони французької вимови . Угорського художника Кароя Ференці назвала чомусь Ференцом , хоч між мадярським іменем  Ferenc та прізвищем Ferenci суттєва різниця .

   Кадри – коментатори : тут залучені люди , які доклали чимало зусиль , щоб Ерделі (зовсім не лісова країна як тлумачили прізвище) мав те місце в Закарпатті нинішньому , яке він завоював . Це палкий прихильник творчості художника мистецтвознавець і неперевершений германіст Михайло Сирохман , ректор ЗХІ , модератор усіх ерделівських починань Іван Небесник-старший , популярний у Європі й Україні маляр Антон Ковач , не менш шановані "наші старі" академік Володимир Микита й віртуоз-постановник закарпатських танців Клара Керечанин-Балог , колекціонер дилетант Іваниш та ін.

  Сирохман з Небесником коментували зі знанням справи , але з етичних міркувань не будемо причіпливими до академіка . Поважний вік ,поважний статус і все-таки Майстер !

  Ерделі з великої родини , здається , один був трохи піднебесним . Його інтелігентна сім‘я не надто схвально ставилася до Магдалини Сливки .Ще й нині жива в Мукачеві на родинному місці в Паланку донька брата Адальберта Ерделі пані Віллашек . З того дворика й починати було танцювати фільмарям . Там жили батьки Адальберта й навіть Магда не мала ерделівських родинних реліквій . Там молодий Бейла малював батьків і багато чого . Це сьогодні єдине в Закарпатті не зруйноване ерделівське місце , але картин там нема .

    В підсумку . Коли щось роблять про Закарпаття чужинці ,коли роблять наспіх ,то це виходить невдало .Петро Померанцев(фільм його я переглядав на одній презентації) русинську чи українську людність представив глухонімою бабкою з Кужбеїв на Міжгірщині .Пйотр Вайль у російськомовному журналі "Ґео" королівськими циганками й береґсаськими гентишами ! Уважно до цього підходять тільки чехи . Владислав Ванчура навчив їх ще з міжвоєнного періоду .Будь-який кінотвір ,незалежно якого жанру , мусить мати не лиш інформаційну достовірність ,але й естетичну вартість .Твір Ерделі "Імен" - це творча формула ,яку тлумачив Іван Небесник . Фільм мав би бути їй адекватним .

07 червня 2010р.

Теги: Ерделі, художник

Коментарі

Кришеник 2010-06-17 / 10:58:00
Вічная память великому українському таланту, якому так і не дали реалізуватися сповна.

Відразу, як стався художником, пішли перепони. Згадати про Ілленка варто й тому, що його доля найбільше говорить про нас - українців. Народжений в Сибіру. Потім - Москва. Російськомовна, ба більше, цілком занурена у російську культуру молода людина, яка недавно здобула фах оператора у ВДІКу, випадково потрапляє до знімальної групи "Тіней забутих предків" . Чужака спочатку не сприймає ніхто - засланий козачок. Але дався характер Юркові! Заставив себе поважати. Мабуть з того першого творчого конфлікту молодого оператора зі знімальною групою щось додалося і до кінцевого успіху "Т.З.П" . Несподівана слава. І все! Відчули, унюхали талант. Пішли одні заборони - "Криниця для спраглих" , "Вечір на Івана Купала" , "Мріяти і жити" , ... - і все на полицю, подалі від людських очей. Спустили з ланців партійних псів та опричників - злих критиків та нищителів справжнього кіно. Гавкітливі Міки Блеймани збудили в Іллєнкові власний хворобливий пунктик на остатнє життя. Та не в цьому річ...

Вивчив мову. Зробився українцем. Не таким, як ми. До самозречення. Далі - довгий путь до себе...

Незалежна Україна. Йому ще тяжче. Топчуть і зневажають . "Молитва... " - незвична, проте талановита кіноматографічна спроба в доти невідомому стилі українського експресіонізму, не здобуває належної і заслуженої підтримки від своїх. Чужі - добре і зі смаком потопталися. Отаким він і залишився в нашій історіі - розбитим велетом, зневаженим, анафемованим Мазепою українського кінематографу. "Піти з кіно, щоб не мати справу з бандитською владою ... " Піти з життя. Приречений на смерть нами. Нашим життям, нашою терплячістю до наруг. Пам'ятаймо Майстра.

Мідянка 2010-06-16 / 19:49:00
До КК : Хай Господь вселить його душу в нідріх Авраама , Ісаака і Якова .Поетичне кіно України буде вічно завдячувати безсмерному Іллєнку . Дивуюся , які шляхетні українці Америки в ставленні до своєї спадщини .

KK 2010-06-15 / 21:25:00
Помер патріарх українського кінематографу - Юрій Іллєнко. Справді велика втрата, бо він був добрим сином українського народу. Вічна йому память...

Ксенія 2010-06-12 / 12:43:00
До Людмили.

Порівнювати документальний фільм "Тиси-1" із світовими фільмами, що витримали випробування часом -- це нонсес. Ваше порівняння парфумів із туалетною водою, як вираз наявності смаку недолуге.Адже у кожних солідніх парфумів є і туалетна вода (тільки у кількості вмісту спиртових речовин різниця). Тож по великому рахунку фільм "Тиси" -- це перша туалетна вода. Чекатимемо на появу парфумів:)

сорри 2010-06-11 / 11:28:00
Кришеник,



дякую за "ці нові скоробогатьки - альтертернативної культури, космополіти". Мало хто заглиблюється в такі речі. І ще менше можуть говорити на ці теми...

Кришеник 2010-06-11 / 10:20:00
До Людмили:

Той твір Паркера справді вражаючий - "Серце Ангела" ( "Angel Heart" , 1987-й ). Фільмова класика. Новітня тема Фауста в дешевій обгортці містики та крові.

Нашому ж кінематографу поки не до естетських визисків (те, що маємо нині - це геть за межами свого. А що було - порубано на щіпки в кінці 60-х).

Фільмотворення - це технологія, виробництво, гроші. Артхауз - поки не наш. Мистецтво великих міст. Пінчуки - не Терещенки. Ці нові скоробогатьки - альтертернативної культури, космополіти.

Людмила 2010-06-10 / 21:31:00
Петре, ми також з Пономаренкою їздили до Львова і нас водили на фільми "рафінад".Я не пам'ятю як називався кінотеатр, де показували елітарне кіно. Людей було мало. Там я побачила на широкому екрані Алана Паркера. Мені було так страшно від крові і сюжету, я нічого не могла зрозуміти. Інтрига трималась майже до самого ііі\кінця. А потім... Від вражень хитало. Молодість. Я там ще щось дивилась. Не можу зараз згадати. А Сакурова. ..Там шелестіло листя. Ніякої музики, мало слів, тільки голоси крон і дерева крупним планом.Більбше не пам'ятаю.

Що до твого прізвища і мистецтва. Кусючий ти. Ну і що. Тут ти кусачій не від жизни собачей.

Дорогий аноним, людина просто реагує на несмак.Ми виховані на хороших книжках і хорошому кіно. Ми бачимо підробку з першого слова і першого кадра. Це як хороший запах парфум. Не кожному дано збагнути різницю між туалетною водою і хорошими духами. На жаль.Взагалі наше покоління погано реагує на несмак.

Щоб Мідянка кокось обливав брудом. Такого не знаю. Він взагалі людина дуже добра. Думаю, проблема в вас. Так як у вас тут немає реального імені, то можете його вкусити. Хто за, від того легше стане.

Мідянка 2010-06-10 / 15:54:00
До Кришеника : У 80 р. минулого століття у Львові на вул. Хасанській був клуб звязку , де демонстрували фільми Андрія Тарковського . Я не лінувався з Ужгорода їздити на ті сеанси . Хоч і в Ужгороді можна було послухати Святослава Ріхтера й Градського .У тому ж Львові в приватному мешканні висів величезний зарамований ксер листа Тарковського до Параджанова . Щорічний київський кінофестиваль "Молодість", те "Берлінаре" з участю Мирослава Слабошпицького доводять те , що не дали Довженку і його учням . Тому в українського глядача високі вимоги до кіномистецтва .Бо ж і на камеру можна написати будь-що . як у віршах , бо з опери дилетанта наженуть прямо , з консерваторії теж .І це не є тим , що все не подобається .Просто різний глядач . Він був і в кінотеатрі "Україна" в 60-х р .Якщо про фільм "Імен" говорять телефоном , у мережі , то він уже як фільм відбувся на закарпатському "телеканалі" "Культура" - "Тиса -1"

Кришеник 2010-06-10 / 12:22:00
До КК і Мідянки:

Згадавши "Тіні забутих предків", не забути б і "Камінний хрест" Леоніда Осики. Так само все зрослося. Раптовий зірковий спалах (молоді Миколайчук, Брондуков та інші).

Це те, що не гасне. Обійшлося без руки стороннього генія. Чи можливо цьому повторитися? Потрібні талант і середовище. Яке-не-яке, а середовище існує. Таки ще з'виться. Несподівано своє.

Мідянка 2010-06-09 / 19:23:00
До пана Банованого : Ну, по-перше , моє прізвище не є відповідником до austriaka coronella , я про це вже говорив . По-друге , я нікого не кусаю й не поливаю брудом (трима поезія за руки і добре виховання не велить ) .По-третє , зйомки фільмів не є моїм професійним обовязком , ні продюсерським , ні менеджерським . Наразі я там не мав чим захопитися , аби ахати й курити фіміам . Щодо поезії : в когось вона геніальна , а в когось генітальна . Прижиттєво не є геніальними ні нобеліанти . ані гонкурівці . Я виходжу зі свободи бачення і свободи висловлення . В тім я знав і иншу "свободу" .

KK 2010-06-09 / 18:40:00
Дуже 'сумно' читати такій цілком не заслужині і іронічні і 'кусючі критики'. Добре було б коли той хто дає комусь пораду сам його дотримував 'хай би трохи стримував свої негативні емоції'.

сумно... 2010-06-09 / 17:39:00
У п. Мідянки "говорящая фамилия" чи чому він такий "кусючий"?, мідянка - це ж змія.. Майже кожен запис, майже кожен коментар -- обілляти брудом, розкритикувати. Розумію, що МЕТР вправі критикувати, але коли метрові не подобаєтсья все підряд, то хай би трохи стримував свої негативні емоції... Метр відзняв хоч один фільм? Метр написав книги геніальної (на чийсь погляд) поезії, але хіба це означає, що працю всіх інших треба розтоптати ногами?...

Мідянка 2010-06-08 / 15:12:00
Миколайчук був молодим актором , після дебютного "Сну" в ролі Шевченка , він успішно реалізувався з Кадочниковою . хоч там важила немало роль Палагни . Але Іван Миколайчук своїм "задушеним" творчим життям розпочав ...Володимиру Івасюку , Ігорю Білозору , багатьом нам сущим , непередбачений , але чітко спроґнозований фатум українського мистця , де вічна проблема - мистець і влада . Ваше дуже доречне зауваження , пане Маркович . Ми б з нашою сінема стояли вище ,а стоїмо нижче Довженка і Яновського . Поважаймо самих себе , зрештою .

Маркович Олександр 2010-06-08 / 14:04:00
Чув що, як режисера, там була більшою заслуга актора Миколайчука ніж власне режисера Параджанова. Але як воно було насправді?...а от,на превеликий сором, щодо задіяності Манайла не знав.

KK 2010-06-08 / 13:50:00
п. Петре - я розумію що криворівня на буковині, але я ніколи на діляю гуцулів на 'буковинських' чи 'закапатських' чи 'галицьких' а рахую їх (як і інших гірських людей) як українськими 'суб етносими'? Тому що так багато українці помагали Параджанові, то розумію що по Вашому фільм був вдалий? Дякую за відповідь.

Мідянка 2010-06-08 / 12:17:00
До КК : Параджанов екранізував повість М . Коцюбинського . Зйомки проходили в Криворівні . Сценарій писав І. Чендей (про це він дуже тяжко згадував ) .Там були задіяні Л.Осика , Ю.Іллєнко , Ф. Манайло , І . Миколайчук , Л .Кадочникова . Київські режисери говорили , що Параджанов цупив з гуцульських церков все , що міг . Але які там гучні імена ! Параджанов _ щасливий вийняток . А .Тарковський чи Антоніоні зробили б для України й Закарпаття те саме .

Кришеник 2010-06-08 / 09:52:00
Петре. З твоїм - погоджуюсь. Коли йдеться про історію, маєш знати дух і запах часу. Потрібна точність деталей. А то багато чого в нас робиться наспіх, під моду. Особливо, коли кроять "датні" історійки, як то було з Волошиним. Але можу тебе порадувати. Саме вчора по УТ-1 вторили своє про Ерделі - там тих недоречностей і ляпів трохи більше.

KK 2010-06-08 / 00:33:00
П. Петре - Я переконаний що Ваша оцінка цйого фільму справідлива. Але мені цікаво чи Ви і так само би зхаректиризували 'Коли щось роблять про Закарпаття чужинці ,коли роблять наспіх ,то це виходить невдало.' і художні здібності режисера Паражанова у фільмі 'Тіні Забутих Предків'?